Ухвала суду № 38053838, 26.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2014 р. м. Київ К/800/32584/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - Сакська ОДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013

у справі № 2а-8208/11/0170/25

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Юг" (далі - Товариство)

до Сакської ОДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.04.2011 № 0000272301/0, згідно з яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 221 789,60 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що податковий кредит за комісійними операціями було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Сакська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Сакської ОДПІ виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювану суму податкового зобов'язання з ПДВ було донараховано податковою інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, оформленої актом від 11.04.2011 № 409/23-01/36684510.

Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено, що у перевіреному періоді позивач як комісіонер здійснював реалізацію нафтопродуктів, отриманих від комітента (товариства з обмеженою відповідальністю «Манго трейд») в рамках виконання договору комісії на продажу продукції від 01.07.2010 № 118/07-10.

За висновком податкового органу, за даними звіту комісіонера за січень 2011 року до названого договору обсяги реалізації нафтопродуктів не відповідають даним податкових накладних, складених комітентом під час виконання розглядуваних операцій.

Відповідно до підпункту «е» підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю, є постачанням товарів.

Згідно з пунктом 189.4 статті 189 названого Кодексу базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У справі, що переглядається, суди встановили, що у січні 2011 року податковий кредит формувався позивачем відповідно до наведених положень податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини, а саме - за фактом отримання від комітента на реалізацію нафтопродуктів за актами приймання-передачі товарів на комісію на підставі складеної цим комітетом податкової накладної від 31.01.2011 № 217 (на суму товару переданого позивачеві 31.01.2011).

До того ж, як встановили суди, комітентом було виписано податкову накладну від 31.01.2011 № 225 (за якою позивачем було сформовано податковий кредит у сумі 9077,31 грн.) на вартість залишку паливно-мастильних матеріалів, переданих Товариству на реалізацію у грудні 2010 року, з огляду на зміну порядку оподаткування розглядуваних операцій з часу набрання чинності Податковим кодексом України. Адже згідно з пунктом 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент отримання позивачем цього товару на реалізацію на умовах комісії) датою збільшення податкового кредиту комісіонера була дата перерахування коштів комітентові або поставки інших видів компенсації вартості зазначених товарів. Тобто, як вірно зазначили суди, у позивача не було законних підстав для збільшення податкового кредиту за фактом отримання товару від комітента у грудні 2010 року, тоді як за фактом виписки комітентом податкової накладної у січні 2011 року Товариство правомірно відобразило відповідну суму у складі податкового кредиту відповідно до наведених положень Податкового кодексу України.

Доводи податкового органу про невідповідність поданих позивачем звітів комісіонера відомостям, що містяться у спірних податкових накладних, отримали належну оцінку судів під час вирішення даного спору. Так, суди встановили, що кількість пального, отриманого позивачем від комітента за актами приймання-передачі у січні 2011 року, відповідає даним звіту Товариства про надходження нафтопродуктів на АЗС; податковим органом, у свою чергу, не було взято до уваги умови додаткової угоди від 04.01.2011 № 2 до договору комісії, згідно з якою передбачалося виконання поставок спірних нафтопродуктів і на АЗС Львівської області.

За таких обставин суди цілком об'єктивно визнали незаконним донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з ПДВ та правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків судів, а фактично спрямовані на переоцінку встановлених судами обставин справи, що перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без змін, а постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 у справі № 2а-8208/11/0170/25 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько