Ухвала суду № 38053802, 18.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2014 р. м. Київ К/800/516/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -Мойсюка М.І.,

суддів:Іваненко Я.Л.,Тракало В.В.,

при секретарі - Буденку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року,-

у с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернувся із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати протиправними і скасувати накази Міністерства оборони України від 31 травня 2013 року № 360 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та 19 червня 2013 року №183 (по особовому складу), поновити на посаді начальника Центрального управління речового забезпечення Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що проходив військову службу, остання посада перед звільненням - начальник Центрального управління речового забезпечення Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України. Оскаржуваними наказами від 31 травня 2013 року № 360 і 19 червня 2013 року №183 відповідач на нього наклав дисциплінарне стягнення згідно з пунктом «є» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю та відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» його звільнено з військової служби у запас за пунктом «е» (через службову невідповідність).

Вважаючи такі накази протиправними, ОСОБА_4 просив про їх скасування.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року, залишеною без мін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправними і скасовано накази Міністерства оборони України від 31 травня 2013 року №360 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» і 19 червня 2013 року №183 «По особовому складу», поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника Центрального управління речового забезпечення Тилу Збройних Сил України та зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 липня по 25 вересня 2013 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та відмовити у позові.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що рішення відповідача не відповідають вимогам закону.

Проте до такого висновку суди дійшли без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права з таких підстав.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом цієї норми процесуального права у мотивувальній частині рішення суд зобов'язаний навести дані про встановлені обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи

заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої

дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися

на припущеннях.

У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, а в разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 проходив військову службу в Збройних силах СРСР та Збройних силах України з серпня 1979 року. З 15 липня 2011 року по 10 липня 2013 року перебував на посаді начальника Центрального управління речового забезпечення Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України.

Наказом Міністра оборони України від 31 травня 2013 року №360, на нього накладено дисциплінарне стягнення згідно з пунктом «є» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, а наступним від 19 червня 2013 року №183 звільнено з військової служби у запас за пунктом "е" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через службову невідповідність).

За приписами абзацу першого пункту «є» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут, в редакції спірного періоду), на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Відповідно до пункту «е» частини 6 статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції спірного періоду) військовослужбовці, які проходять службу за контрактом на посадах рядового, сержантського і старшинського складу, прапорщики і мічмани та офіцери можуть бути звільнені з військової служби через службову невідповідність.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

За приписами статей 83-87 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. У кожному випадку вчинення корупційного правопорушення або невиконання військовими посадовими особами вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення.

Як убачається з матеріалів справи, накладаючи на позивача дисциплінарне стягнення та звільняючи його з військової служби за службовою невідповідністю відповідач дотримався зазначеної процедури.

Підставою прийняття відповідачем наказів №360 від 31 травня 2013 року і №183 від 19 червня 2013 року слугували результати службових розслідувань, проведених згідно наказів начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 6 листопада 2012 року №231 і Міністерства оборони України від 11 квітня 2013 року №250 «Про призначення службового розслідування», а також результати додаткової перевірки, проведеної управлінням по боротьбі з корупцією Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України.

В ході зазначеного встановлено порушення Положення з бухгалтерського обліку у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21 червня 2007 року № 363 (зі змінами), Тимчасового керівництва з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 24 грудня 2010 року № 690 (зі змінами), під час децентралізованої закупівлі військового майна командирами військових частин А-2756, А-2760, А-0988 Тилу Збройних Сил України.

Під час додаткової перевірки, проведеної управлінням по боротьбі з корупцією Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України та пояснень позивача вбачається, що дозвіл командирам зазначених військових частин на приймання майна без його фактичного надходження надавався ним особисто.

Таким чином останній порушив вимоги статей 12, 16, 36, 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

При цьому слід врахувати, що згідно пунктів 1 і 3 Положення «Про Тил Збройних Сил України», затвердженого наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 16 травня 2011 року №90, Тил Збройних Сил України (далі - Тил Збройних Сил) є органом військового управління, який призначений для організації та здійснення в межах компетенції тилового забезпечення Збройних Сил України. Тил Збройних Сил підпорядковується начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України. Основним завданням Тилу Збройних Сил є керівництво військовими частинами та установами, безпосередньо підпорядкованими Тилу Збройних Сил.

Відповідно до пункту 2.3 «Основних завдань і функцій Центрального управління речового забезпечення Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України, відповідальність, права та обов`язки його керівників», затвердженого начальником Тилу Збройних Сил України 31 серпня 2010 року начальник Центрального управління речового забезпечення має право видавати розпорядження органам управління, установам та підрозділам речового забезпечення військ (сил); обліково-операційної діяльності речової служби; організації ведення військового господарства, зберігання, експлуатації та ремонту технічних засобів речової служби.

В порушення зазначених вимог закону суди залишили поза увагою та дослідження показання командирів військових частин А-0988, А-2678, А-1361, А-2760, А-2756 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 щодо обставин дачі розпоряджень та наказів з питання обліку та приймання майна, яке фактично не надійшло.

Без дослідження судів також залишилися матеріали додаткової перевірки, проведеної управлінням по боротьбі з корупцією Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, які також слугували підставами для прийняття оскаржуваних наказів про звільнення.

В силу вимог частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Неповне з'ясування судами дійсних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права призвело до ухвалення рішення, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості.

Тому судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях.

За приписами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.