Ухвала суду № 38053548, 17.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2014 р. м. Київ К-16463/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2010

у справі №2-а-9096/08

за позовом Федерації морських профспілок України

до 1) Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси, 2) Головного управління Державного казначейства України в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про стягнення податку та стягнення з бюджету коштів в сумі 375 407, 48 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2010, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Одеси від 29.05.2000 №77-26-2-13909930/924 та рішення про стягнення платежу до бюджету від 29.05.2000№78-26-2-13909930/925. Зобов?язано ДПІ у Приморському районі м.Одеси направити до ГУ Держказначейства України в Одеській області подання про повернення за рахунок Державного бюджету України позивачу надмірно сплачених коштів по податку на прибуток підприємств в розмірі 375407,48 грн.

Зобов?язано ГУ Держказначейства України в Одеській області повернути за рахунок Державного бюджету України на підставі подання ДПІ у Приморському районі м.Одеси позивачу надмірно сплачені кошти по податку на прибуток підприємств в розмірі 375407,48 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами відповідачів, у яких ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Податковим органом проведена документальна перевірка дотримання позивачем податкового та валютного законодавства за період з 01.01.1997 по 01.01.2000, за результатами якої складено акт №26-Д/26 від 29.05.2000.

За висновками акта перевірки позивачем допущено заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся на 361268,25 грн.

На підставі акта перевірки прийнято рішення №78-26-2-13909930/925 від 29.05.2000 про стягнення платежу з податку на прибуток в розмірі 361268,25 грн. та пені в сумі 143292,89 грн., а також №77-26-2-13909930/924 від 29.05.2000 про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування в розмірі 361268,25 грн. податку на прибуток та 108380,48 грн. фінансових санкцій.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Федерація Морських профспілок України була утворена на установчих зборах 15.01.1992, Статут Федерації Морських профспілок України (далі - ФМПУ), як громадської організації в порядку визначеному Законом України «Про об`єднання громадян», був зареєстрований виконкомом Одеської міської ради від 15.10.1992 рішенням № 145, з видачею свідоцтва про реєстрацію Статуту громадського об`єднання № 415/41 від 15.10.1992. Згідно розділу I Статуту (в редакції яка діяла до 25.03.1999) ФМПУ є національною галузевою самостійною організацією, членами якої є професійні спілки підприємств, організацій та установ морського транспорту України.

Відповідно до Статуту (в редакції яка діє з 25.03.1999) ФМПУ - це всеукраїнське добровільне об`єднання робітників морських та річкових підприємств, організацій, установ та суміжних галузей та професій, пов`язаних з морськими та річковими галузями загальними соціально-трудовими та професійними інтересами, які готують спеціалістів для морських та річкових галузей, які у свою чергу представляють собою всеукраїнську організацію добровільно об`єднуючих галузевих та міжгалузевих профспілок та профспілкових організацій, територіальні об`єднання профспілкових організацій профспілок та профспілкових організацій, за місцем праці членів федерації.

Можливість включення до Реєстру неприбуткових організацій та установ й особливості оподаткування неприбуткових організацій та установ передбачено п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.

Відповідно до абзацу «г» пп. 7.11.1 цього пункту до Реєстру включаються інші, ніж визначені в абзаці «б» зазначеного підпункту, юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів.

Включення до Реєстру неприбуткових організацій та установ і присвоєння відповідної ознаки неприбутковості організаціям (установам), перелік яких визначено пп. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, з метою пільгового обкладання податком на прибуток окремих доходів здійснюється державними податковими органами.

Згідно з наказом ДПА України № 232 від 11.07.1997 (зареєстрований в Мін'юсті України 06.08.1997 за № 291/2095, із змінами та доповненнями) ФМПУ включена до реєстру неприбуткових організацій і установ (код неприбутковості 0011) і користувалася пільгами в оподаткуванні передбаченими пп.7.11.5 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 7.11.5 п. 7.11 ст. 7 вищезазначеного Закону від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абз. «г» пп. 7.11.1, отримані у вигляді коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від проведення їх основної діяльності та у вигляді пасивних доходів.

Згідно пп.7.11.13 п.7.11 ст.7 цього Закону під терміном «основна діяльність» слід розуміти діяльність неприбуткових організацій з надання благодійної допомоги, просвітніх, культурних, наукових, освітніх та інших подібних послуг для суспільного споживання, зі створення системи соціального самозабезпечення громадян та для інших цілей, передбачених статутними документами, укладеними на підставі норм відповідних законів про неприбуткові організації. Статутні документи неприбуткових організацій повинні містити вичерпний перелік видів їх діяльності. До основної діяльності не включаються будь-які операції з продажу товарів (робіт, послуг) неприбутковими організаціями, визначеними абзацами «в» і «г» підпункту 7.11.1, особам, іншим ніж засновники, учасники або члени (їх уповноважені особи) таких неприбуткових організацій.

Згідно Статуту основною діяльністю ФМПУ є сприяння росту поваги до прав профспілок та прав людини, надання допомоги профспілкам, які входять до неї, для захисту інтересів своїх членів, практичного забезпечення права на працю та гарантій його реалізації, визначених законодавством, законодавчого забезпечення соціального захисту працівників галузі у сучасних умовах.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що не включаються до об`єкту оподаткування податком на прибуток доходи позивача отримані від основної діяльності, та відповідно валютні надходження зараховані на валютні рахунки позивача з призначенням платежу «профспілкові внески» та вартість безоплатно переданих ТМЦ в рахунок профспілкових внесків, курсові різниці отримані внаслідок здійснення цієї основної діяльності, а також продаж бланків профспілкових квитків.

Встановлене дає підстави для висновку про помилковість доводів податкового органу про порушення позивачем вимог пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.7.3.6 п.7.3, пп.7.11.9 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при звільненні від оподаткування податком на прибуток доходів позивача отриманих від основної діяльності.

Податковим органом не надано доказів реєстрації позивача як неприбуткової організації з ознакою неприбутковості 0012 згідно з нормами абзацу «д» пп. 7.11.1 п. 7.11 ст.7 Закону № 334/94-ВР.

Статтею 48 глави 8 розділу II Бюджетного кодексу України визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Відповідно до пункту 2 статті 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Указом Президента України «Про Державне казначейство України» від 27.04.1995 №335/95 для управління коштами Державного бюджету України було створено Державне казначейство України. Пунктом 1 статті 2 зазначеного Указу передбачено, що одним з основних завдань Державного казначейства України є організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим.

Згідно з пунктами 1, 4 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 №590, Державне казначейство, як система органів державної виконавчої влади, здійснює управління наявними коштами державного бюджету, коштами державних позабюджетних фондів та позабюджетними коштами установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, і на підставі підпункту 6 пункту 7 цього Положення здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.

З огляду на викладене, доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права при їх прийнятті та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених мотивів.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун