Ухвала суду № 38053487, 26.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2014 р. м. Київ К/9991/17484/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Маісурадзе З.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі - СДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012

у справі № 2а/0570/17552/2011

за позовом приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод" (далі - Товариство)

до СДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012, позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 27.09.2011 № 0000971311/374444/10/15-16-23/1, згідно з яким позивача зобов'язано сплатити грошове зобов'язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 3 705 305,47 грн.

У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з тотожності правових наслідків щодо укладення і затвердження судом мирової угоди між боржником-нерезидентом і позивачем у справі та прийняття судового рішення про стягнення заборгованості на користь позивача, що виключає правомірність застосування до Товариства заходів відповідальності у вигляді штрафних санкцій за порушення строків здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Не погоджуючись з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що єдиною підставою для звільнення резидента від обов'язку сплатити пеню в порядку статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є прийняття судом рішення про стягнення з нерезидента відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що СДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства щодо дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 24.12.2008 № 502615 за період з 24.12.2008 по 06.09.2011. Результати цієї перевірки висвітлено в акті від 23.09.2011 № 629/15-16-23/1/30479040. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з пені у сумі 3 705 305,47 грн.

Так, під час цієї перевірки податковим органом було виявлено, що в рамках виконання зовнішньоекономічного контракту від 24.12.2008 № 502615, укладеного Товариством (продавець) та відкритим акціонерним товариством «Златоустовский металлургический завод» (Російська Федерація, покупець), позивач поставив названому нерезидентові товар (феромолібден марки ФМо60) на загальну суму 22 077 263,08 рос. руб. (що в еквіваленті становило 4 987 265,30 грн.). Граничний строк надходження виручки на рахунок позивача за поставлений товар з урахуванням положень статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» настав 13.09.2009. Втім у вказаний строк покупець лише частково розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 14 235 297,03 рос.руб. (що в еквіваленті дорівнювало 3 146 285,35 грн.).

Ухвалою арбітражного суду Челябінської області від 22.07.2009 у справі № А76-13230/2009-48-166 відкрите акціонерне товариство «Златоустовский металлургический завод» визнано банкрутом, у зв'язку з чим позивач звернувся до названого суду із заявою від 31.08.2009 про включення його до реєстру вимог кредиторів підприємства-банкрута.

Ухвалою арбітражного суду Челябінської області від 22.10.2009 Товариство включено до третьої черги кредиторів з вимогою в сумі 14 235 297,04 рос.руб.; ухвалою цього ж суду від 27.07.2010 провадження у справі № А76-13230/2009-48-166 припинено у зв'язку із затвердженням мирової угоди.

Крім того, 12.09.2009 позивачем було подано позов до Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті Російської Федерації про стягнення з названого контрагента-нерезидента зазначеної заборгованості; постановою цього суду від 20.12.2010 у справі № 174/2009 арбітражний розгляд припинено.

Відкрите акціонерне товариство «Златоустовский металлургический завод» також звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про визнання арбітражної угоди недійсною; Товариством було подано зустрічний позов про стягнення дебіторської заборгованості, який було прийнято до провадження ухвалою цього суду від 24.12.2008; зустрічний позов Товариства було задоволено у повному обсязі (рішення господарського суду Донецької області від 03.02.2011 у справі № 39/234пд).

За даних обставин податковим органом було проведено нарахування позивачеві пені в порядку частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за період з 13.09.2009 (тобто з моменту настання граничного строку надходження виручки в іноземній валюті) до 24.11.2010 (до часу прийняття господарським судом до провадження позовної заяви Товариства про стягнення відповідної суми заборгованості з нерезидента).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, що діяла на час виконання поставок) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

В силу вимог частини першої статті 4 вказаного Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У той же час частинами другою, четвертою цієї ж статті Закону передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції цілком об'єктивно виходили з того, що аналіз наведених законодавчих норм свідчить на користь висновку про те, що умовою звільнення платника від відповідальності у вигляді пені за порушення строку надходження виручки в іноземній валюті є факт прийняття до розгляду судом позову резидента про стягнення з нерезидента заборгованості та подальше ухвалення судом рішення про задоволення позову.

У розглядуваному випадку з огляду на банкрутство покупця-нерезидента подання позивачем заяви про включення його до реєстру вимог кредиторів підприємства-банкрута було належним заходом для стягнення заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом. Суди правильно зазначили, що у даному разі правові наслідки укладення мирової угоди у процедурі банкрутства є тотожними правовим наслідкам постановленню рішення про стягнення заборгованості на користь позивача, тоді як податковим органом було застосовано формальний підхід щодо процесуальної форми рішення, постановленого на користь платника.

Таким чином, висновок судів у справі, що розглядається, про відсутність підстав для притягнення Товариства до відповідальності за порушення строків розрахунків ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування судових рішень, касаційною інстанцією не виявлено.

А відтак касаційні вимоги СДПІ задоволенню не підлягають.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити СДПІ її правонаступником - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку її правонаступником - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

2. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

3. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 у справі № 2а/0570/17552/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько