Ухвала суду № 38053174, 30.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2014 рокусправа № 804/5550/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013р. у справі № 804/5550/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОЛ» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕГІОЛ» (далі позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000581502 від 02.04.2013року, прийнятого Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним порушень податкового законодавства, відображених в акті перевірки № 631/220/37214253 від 13.03.2013 року, допущено не було, господарські операції з контрагентом ТОВ «Старт-Д» мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Тому, рішення, прийняте відповідачем на підставі помилкових висновків, викладених в акті перевірки та сформованих в порушення норм податкового законодавства, є протиправним і підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013р. позовні вимоги позивача було задоволено, визнано незаконним та скасоване оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. За таких обставин, розгляд справи здійснено у відсутність представника позивача.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що працівниками податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОЛ» (позивача у справі) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з контрагентами, зокрема із ТОВ «Старт-Д» за травень-жовтень 2012р..

За результатами перевірки було складено акт №631/220/37214253 від 13.03.2013 року.

Під час перевірки було виявлено порушення п. 198.6, п. 198.2 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 193.1 ст. 193, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.1, п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.1,2.2,2.4, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, в результаті чого, за висновками перевіряючих, ТОВ «РЕГОІЛ» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 3981 грн., в тому числі по періодам: березень 2012 року - 3981 грн..

02.04.2013 року на підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000581502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3981 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 995 грн..

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, і з такими висновками погоджується колегія суддів, при цьому, виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕГОІЛ» було укладено з ТОВ «Старт - Д» договір поставки.

Факт фінансово-господарських взаємовідносин засвідчується первинними документами бухгалтерськими обліку: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками, виписками з банку, відображеними у Акті перевірки.

Перевіркою податкової інспекції було встановлено, що станом на 01.05.2012 року заборгованість між підприємствами відсутня. Отримані товари від ТОВ «Старт-Д» в подальшому не реалізовувалися, а використовувались платником в якості основних фондів та обліковувались на бухгалтерських рахунках.

Таким чином, між зазначеними підприємствами були проведені всі взаєморозрахунки з поставки продукції та виконання робіт.

При проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГОІЛ» фахівцями податкового органу - відповідача у справі - було враховано висновки інших податкових інспекцій, викладених, зокрема, у акті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7203/224/32694059 від 21.12.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Старт -Д» під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, БПП «Сура» за серпень, листопад 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року».

За висновками зазначеного акту встановлено відсутність, трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Перевіркою не встановлено, яким транспортом поставлялись товари ТОВ «Старт -Д» на ТОВ «РЕГОІЛ», до перевірки зазначені документи не надано, не надано до перевірки будь-які документи, що підтверджують транспортування (товарно-транспортні накладні, шляхові листи, накладні та інші), не надано документів, що свідчать про отримання товарів за якістю, у зв'язку з чим визначити виробника товарів в ході перевірки не можливо.

Таким чином, можливо стверджувати, що посадові особи відповідача зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання вищевказаного договору до податкового кредиту лише на підставі акту перевірки підприємства- контрагента, що жодним чином не є доказом та проігнорували факт наявності у позивача первинної документації, що підтверджує його податковий кредит.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Посилання на ту обставину, що правочини контрагента позивача в ланцюгах постачання мають ознаки нікчемності, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги.

Так, згідно листа ВАСУ від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань, може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Таким чином, позивач не може відповідати за операції по ланцюгу та нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем доведено, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними. Сторонами господарських відносин були дотримані вимоги чинного законодавства України при їх здійсненні, що в свою чергу підтверджує правомірне формування податкового кредиту та валових витрат по вказаних вище господарським операціям.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому заявлені позивачем вимоги підлягали задоволенню.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013р. у справі № 804/5550/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 03.02.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак