Постанова № 38049257, 18.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17839/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лакет" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Лакет" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003872207 та № 0003862207 від 22.08.2013 року .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 20.12.2013 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лакет" - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року - скасувати, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як було встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Лакет» щодо підтвердження фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з TOB «Перша технологічна компанія-СТГ» за період з 01.07.2011року по 30.09.2011року.

За результатами перевірки було складено акт від 29.07.2013 № 495/22-90/23386597.

Проведеною перевіркою було встановлено допущення позивачем порушення податкового законодавства, а саме :

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 404 485,00грн.;

- п.п. 14.1.27 та 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено зобов'язання з податку на прибуток а 3 квартал 201р. на загальну суму 465 157,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0003862207 від 22.08.13р. яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 550660,00грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 404485,00грн. та штрафні санкції в розмірі 101121,00грн.

- № 0003872207 від 22.08.13р. яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 465157,00грн.

Не погоджуючись з викладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністартвиний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до акту Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 26.09.2012 року № 419/22-204/37190531, складеного за результатами перевірки TOB «Перша технологічна компанія - СТГ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2010 року по 30.06.2012 року, у TOB «Перша технологічна компанія - СТГ» відсутня первинна документація, яка б підтверджувала реальність настання наслідків за укладеними правочинами, відсутні матеріально-технічні засоби необхідні для зайняття господарською діяльністю в цілому та безпосередньо для виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Однак, як свідчать матеріали справи, зазначений Акт був складений через три місяці після визнання постановою Господарського суду Харківської області цього підприємства банкрутом від 15.05.2012 року.

Крім того, в матеріала справи наявна копія ухвали Господарського суду Харківської області від 28.03.2013 року по справі № 5023/1921/12, в якій зазначається, що Західна МДПІ м. Харкова Харківської області фактично дослідила наявні первинні бухгалтерські документи цього підприємства, шляхом відмови від розгляду скарги на дії ліквідатора TOB «Перша технологічна компанія - СТГ» та підписанням ліквідаційного балансу підприємства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначений Акт Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС взагалі не може бути взятий до уваги при здійсненні перевірки, як такий, що не відповідає дійсності та не може бути визнаний судом як належний доказ.

Посилання суду першої інстанції на акт Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 26.09.2012 року № 419/22-204/37190531 колегія суддів вважає помилковим, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій. Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

З матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення правочину TOB «Перша технологічна компанія - СТГ» не була визнана банкротом, була належним чином зареєстрована як платник податків на прибуток та ПДВ, що також підтверджується наведеними вище ухвалами суду та витягу з офіційного веб-сайту Міндоходів України.

В Акті перевірки не наведено, судом першої інстанції не з'ясовано наявність рішень про визнання судами правочинів між позивачем та ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» нікчемними/недійсними.

Позивачем, в обгрунтування позову, були надані наступні документи: копії договорів, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, копії договір оренди скдладського приміщення № 3 від 01.03.2011 року з Актом приймання-передачі, вказані документи наявні в матеріалах справи.

Також, з матеріалів справи вбачається, що товар, отриманий від ТОВ «Перша технологічна компанія -СТГ» завідючий складом ОСОБА_3, який є матеріально відповідальною особою (в матеріалах справи є договір про його повну матеріально відповідальність № 04/03-09 від 04.03.2009р.), для ведення внутришньоскладського обліку виписував копії приходних накладних № 02/08 від 02.08.11, № 03/08 та 03/08-3 від 03.08.11, № 11/08 від 11.08.11, № 16/08 від 16.08.11, № 17/08 від 17.08.11, які підтверджують саме наявність товару, поставленого з TOB «Перша технологічна компанія - СТГ».

В підтвердження реальності правочину та товарності операцій, в матеріалах справи містяться копії заявок на отримання товару № 2507/1 1 від 25.07.11. № 0508/11 від 05.08.11. № 0908/11 від 09.08.11,№ 1008/11 від 10.08.11 від TOB «Перша технологічна компанія - СТГ».

Крім того, в матеріалах справи наявні відповідні сертифікати відповідності на поставлений товар, та первинні бухгалтерські документи на податкову звітність, яка повністю підтверджує подальше використання товару, отриманого від контрагенту TOB «Перша технологічна компанія - СТГ», а саме: договори поставки та підрядні договори з TOB «Дорстрой Монтаж», TOB «Компанія Теплобуд», ДП «Автоскладальний завод № 1 ВАТ «Луцький автомобільний завод», TOB «Євродор», TOB «Статус+», Філія «Луганська ДЕД» ДП «Луганський облавтодор», TOB «СБМУ «Підряд», що також підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, рахунками та податковими накладними, виданими позивачем.

На підтвердження саме реальності господарських операцій та товарності операцій, позивачем було надано витяг з бухгалтерського обліку руху товарів по своєму складу.

В даному випадку позивач є не тільки постачальником матеріалів та спецобладнання по утриманню доріг, а і виконавцем робіт по нанесенню дорожньої розмітки холодним пластиком, що підтверджується листом Держархбудінспекції України від 20.04.2012 року.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнецня та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів пиходить до висновку, що оскаржуванні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві № 0003872207 та № 0003862207 від 22.08.2013 року є незаконними та необґрунтованими.

З огляду на навелене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лакет" - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким зодольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лакет" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року - скасувати, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства "Лакет" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві № 0003872207 та № 0003862207 від 22.08.2013 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.