Постанова № 38049236, 01.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15757/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Авто Логістик» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Авто Логістик» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 вересня 2013 року № 0002882203,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега Авто Логістик» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 вересня 2013 року № 0002882203.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 18 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов, так як, на його думку, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Мега Авто Логістик» (далі - ТОВ «Мега Авто Логістик») зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві як платник податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Мега Авто Логістик» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки позивача Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві було складено акт від 13 вересня 2013 року № 1021/26-56-22-03-09/37974430.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ТОВ «Мега Авто Логістик» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження показника «Інші доходи» на загальну суму 1940338 грн.

На підставі та на виконання вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято

податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29 вересня 2013 року № 0002882203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму - 657338,00 грн., з яких 525870,00 грн. - за основним платежем та 131468,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів встановила, що відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування відсотків за фінансовою допомогою має відбуватися до дати повернення коштів, оскільки саме до цієї дати платник податку має дохід у вигляді можливості користуватися коштами, і обмеження цього періоду тільки звітним періодом не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Так, відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 257 ПК України, безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно з підпунктом 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України, інші доходи включають: суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів.

У підпункті 14.1.267 пункту 14.1 статті 267 ПК України закріплено, що позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України регламентовано, що фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що проценти, умовно нараховані на суму поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, становлять безповоротну фінансову допомогу, яка при складанні платником податків податкової декларації на прибуток повинна відображатися в рядку «Інші доходи», а до витрат суб'єкта господарювання включаються проценти за користування кредитами і позиками, які отримуються платником податків у межах інших договірних правовідносин.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що, як вбачається з матеріалів справи, зокрема із акту перевірки, складеного відповідачем, між ТОВ «Авто Мега Логістик» та АТ «АК «Богдан Моторс» було укладено договори про надання поворотної фінансової допомоги, на підставі яких позивачем обчислено умовні відсотки на фінансову допомогу, отриману та повернуту у відповідних звітних періодах, що включені ТОВ «Авто Мега Логістик» до складу інших доходів та відображені у відповідному рядку податкової декларації позивача. Крім того, між ТОВ «Авто Мега Логістик» і ТОВ «Компанія з управління активами «Ф'южн Капітал Партнерз» укладено договори позики, а проценти за користування фінансовими ресурсами, отриманими позивачем на підставі цих угод, включені ним до складу витрат у звітному податковому періоді платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ТОВ «Авто Мега Логістик» при складанні податкової звітності за період з 30 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, діючи на підставі та в порядку, передбаченому ПК України, правомірно здійснив обчислення безповоротної фінансової допомоги та відсотків за договорами позики і здійснив іх включення, відповідно, до складу інших доходів та витрат товариства.

Разом з тим, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень і заперечує проти адміністративного позову, діючи у порушення свого обов'язку, передбаченого частиною 2 статті 71 КАС України, не довів правомірності винесених ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і не переконав суд апеляційної інстанції у своїй правоті.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у даному випадку наявні достатні правові підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 вересня 2013 року № 000288220 та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Авто Логістик» - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року - скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Авто Логістик» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Авто Логістик» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2013 року № 0002882203.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.