Ухвала суду № 38045897, 31.03.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/20394/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Провадження № 22-ц/773/557/14 Категорія: 27 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Лівандовської-Кочури Т.В.

суддів -Веремчук Л.М., Овсієнка А.А.

при секретарі Черняк О.В.

з участю:

представника позивача Черніки П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту ТОВ) «Олександрія - Бліг» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 18 грудня 2013 року позов ТОВ «Олександрія - Бліг» задоволено повністю.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ «Олександрія - Бліг» 52281 грн. 77 коп. заборгованості за договором позики.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вищеназваним рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій із-за неповноти з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких мотивів.

На підставі досліджених судом першої інстанції доказів встановлено, що 28 грудня 2011 року між ТОВ «Олександрія - Бліг» та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошей, за умовами якого позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв 30000 грн. Сума позики надана на річний строк. Після спливу цього строку, позика на вимогу позикодавця має бути повернута позичальником одноразово готівкою позикодавцю (а.с.8 зворот).

Згідно з п.п. 4, 8 даного договору позичальник зобов'язується сплатити проценти із розрахунку потрійної облікової ставки НБУ, до першого числа наступного місяця шляхом передачі їх готівкою, або шляхом перерахування на його банківський рахунок. За прострочення зобов'язань за цим договором позичальник виплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожень жень прострочення, а сума недоплаченої позики має бути виплачена з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції.

Цього ж дня, у забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором позики грошей, між ТОВ «Олександрія - Бліг» та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки, яким передбачено солідарну з боржником, у випадку невиконання ОСОБА_2 боргових зобов'язань відповідальність у повному обсязі, в тому числі щодо сплати процентів та пені (а.с. 7).

ТОВ «Олександрія-Бліг» належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, надавши ОСОБА_2 обумовлені договором позики грошові кошти в повному обсязі (а.с. 14).

Проте, позичальник свої зобов'язання за договором позики щодо сплати відсотків і погашення суми позики не виконував, у зв'язку із чим станом на 20 листопада 2013 року у нього виникла заборгованість в розмірі 52281 грн. 77 коп., із яких: 30000 грн. основного боргу, 12471 грн. 77 коп. заборгованості по процентах за користування позикою, 9810 грн. пені, згідно наявного у матеріалах справи письмового розрахунку (а.с. 9-10).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до норм ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі), що були передані йому у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 553, 554 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії досудової вимоги від 25 лютого 2013 року позивач повідомляв позичальника та поручителя про наявну заборгованість та необхідність погашення суми боргу (а.с. 13).

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Зі змісту договору поруки вбачається, що строк її припинення не встановлено, тому згідно з вимогами вищевказаних норм матеріального права, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, підставою для припинення договору поруки може бути недотримання кредитором строку звернення до суду з вимогами до поручителя.

Відповідно до пункту 24 постанови від 30 березня 2012 року № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про сплив строку для пред'явлення вимоги про повернення боргу до поручителя ОСОБА_3 є помилковим, оскільки строк дії основного зобов'язання встановлений договором позики грошей та визначений до 28 грудня 2012 року, тоді як позивач пред'явив письмову вимогу про повернення боргу одночасно до боржника та позичальника 25 лютого 3013 року.

За таких підстав, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що порука не припинена, оскільки позичальником дотримано строк звернення до суду з вимогою до поручителя.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що боржник ОСОБА_2 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по поверненню позики, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про солідарне стягнення з боржника і поручителя всієї суми заборгованості за договором позики грошей, в тому числі процентів та пені.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2013 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді