Рішення № 3804483, 03.06.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"03" червня 2009 р. Справа № 13/080-09

За позовом Прокурора міста Ірпінь в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду Державного майна України по Київській області, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес», м. Ірпінь

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ірпінська міська рада Київської області, м. Ірпінь

про визнання права власності та витребування майна

Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

прокурор - не з’явився;

від позивача Осока О.В. - довіреність №33 від 10.06.2008р;

від відповідача Бесклінська Л.В. - довіреність №12/01 від 28.01.2009р;

від третьої особи - не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Київської області порушено провадження по справі №13/080-09 за позовом Прокурора міста Ірпінь в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду Державного майна України по Київській області (далі –позивач) до 1. Відкритого акціонерного товариства „Ірпінський комбінат „Прогрес”, 2. Комунального підприємства „Ірпінське бюро технічної інвентаризації”, м. Ірпінь, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Ірпінської міської ради Київської області (далі –третя особа) про визнання недійсним реєстраційного посвідчення виданого Ірпінським БТІ від 05.04.2001 р., яке засвідчує, що гуртожиток за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Котляревського 63 зареєстрований за відповідачем 1, визнання права власності на гуртожиток, розташований за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Котляревського 63 вартість якого становить 5430534 грн. за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та витребування майна із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування своїх вимог прокурор та позивач виходив з того, що при приватизації державного майна орендного підприємства «Ірпінський комбінат «Прогрес», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Ірпінський комбінат «Прогрес», а на даний час ВАТ «СБК-Прогрес»РВ ФДМ України по м. Києву 30.06.1998 видано витяг із відомості результатів інвентаризації станом на 01.09.1995 р. затверджені протоколом №1 від 28.12.1995 р. в якому зазначено перелік майна, переданого до статутного фонду відповідача. Відповідно до п. 80 вказаного переліку до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства „Ірпінський комбінат „Прогрес” увійшов гуртожиток, розташований м. Ірпінь, вул. Котляревського 63. Проте за змістом ст.ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу України гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду України, перебувають у віданні місцевих рад і відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизації не підлягають. Незаконне перебування вказаного гуртожитку у власності відповідача 1 унеможливлює виконання РВ ФДМ України по Київській області покладених на нього функцій та порушує право державної власності на вказане майно чим порушуються інтереси держави.

Ухвалою суду від 25.05.2009 р. виключено з числа відповідачів КП «Ірпінське бюро технічної інвентаризації».

Відкрите акціонерне товариство «СБК-Прогрес»(далі –відповідач) проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях від 18.05.2009 р. Крім того, відповідач зазначає про пропуск прокурором строків позовної давності для звернення з відповідним позовом до суду.

Третя особа надала суду пояснення на позовну заяву згідно якої вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Прокурор та представник третьої особи в судове засідання 03.06.2009 р. не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про розгляд справи в судовому засіданні 25.05.2009 р.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що станом на день розгляду справи назвою відповідача є: Відкрите акціонерне товариство «СБК-Прогрес», що підтверджується свідоцтвом про державне реєстрацію юридичної особи Серія А00 №489479.

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи, що ідентифікаційний код відповідача Відкритого акціонерного товариства „Ірпінський комбінат „Прогрес” (04054607) та ідентифікаційний код Відкритого акціонерного товариства «СБК-Прогрес»є ідентичними, господарський суд на підставі ст. 25 ГПК України здійснює заміну відповідача - Відкритого акціонерного товариства „Ірпінський комбінат „Прогрес” його правонаступником - Відкритим акціонерним товариством «СБК-Прогрес».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 29.08.1995 року №1136-ПР дозволено приватизацію державного майна Орендного підприємства «Ірпінський комбінат «Прогрес».

Згідно протоколу № 1 засідання комісії з приватизації державного майна цілісного майнового комплексу «Ірпінській комбінат «Прогрес»від 27.12.1995 р., затвердженим Розпорядженням №4885-р від 28.12.1995 р. РВ ФДМУ по м. Києву затверджено акт оцінки державного майна цілісного майнового комплексу.

На виконання Указу Президента України від 26.11.1994 року № 699/94 „Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" та Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 19.01.1996 року № 48 „Про cтворення ВАТ «Ірпінській комбінат «Прогрес»було створено ВАТ «Ірпінській комбінат «Прогрес»шляхом перетворення орендного підприємства «Ірпінській комбінат «Прогрес»у Відкрите акціонерне товариство та затверджено статут ВАТ.

РВ ФДМ України по м. Києву 30.06.1998 видано витяг із відомості результатів інвентаризації станом на 01.09.1995 р. затверджені протоколом №1 від 28.12.1995 р. в якому зазначено перелік майна, переданого до статутного фонду відповідача 1. Відповідно до п. 80 вказаного переліку до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства „Ірпінський комбінат „Прогрес” увійшов гуртожиток, розташований м. Ірпінь, вул. Котляревського 63.

З листа КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»№73 від 29.01.2009 р. та з матеріалів справи вбачається, що право власності на гуртожиток, розташований м. Ірпінь, вул. Котляревського 63 зареєстровано за відповідачем згідно реєстраційного посвідчення від 05.04.2001.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.00 у справі № 1-16/2000 встановлено, що правовий механізм приватизації, власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами.

У відповідності з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, яка діяла на момент приватизації), дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Згідно з ст. 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

У ст. 127 Житлового кодексу України та п.п. 3, 5 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 № 208, передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Суд дійшов висновку, що враховуючи, що такі житлові будинки належать підприємствам на праві повного господарського відання, то такі жилі будинки - гуртожитки, слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.

Таким чином, за змістом ст.ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу України гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду України, перебувають у віданні місцевих рад і відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизації не підлягають.

Також в силу вимог ст. 316, 328 Цивільного кодексу України, право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також враховуючи твердження відповідача, що спірний об'єкт нерухомості перейшов до нього у власність правомірно у процесі приватизації, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в редакції, яка діяла на час приватизації, приватизації підлягали цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурні підрозділи.

За змістом ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цілісним майновим комплексом є господарським об'єктом з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Зі змісту даної норми вбачається, що до складу цілісного майнового комплексу, який підлягав приватизації, не міг бути включений спірний гуртожиток, оскільки останній не виконує виробничих функцій та не входить до завершеного циклу виробництва.

Таким чином, є підставними висновки про те, що під час приватизації державного майна орендного підприємства «Ірпінський комбінат «Прогрес»правових підстав включення спірного гуртожитку до складу майна, що приватизується, не було, оскільки гуртожиток, як об'єкт державного житлового фонду, відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", приватизації не підлягав.

Згідно з ч. 9 п. 4 Положення про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 412 від 15.06.1994 РВ ФДМ України по Київській області в межах визначених повноважень здійснює управління та розпоряджається майном підприємств, установ і організацій, що перебуває у державній власності, в процесі приватизації;

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом визнання наявності прав.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Суд вважає, що прокурором та позивачем доведено належними доказами незаконне перебування вказаного гуртожитку у власності відповідача, що в свою чергу унеможливлює виконання позивачем покладених на нього функцій та порушує майнове право державної власності на вказане майно чим порушуються інтереси держави.

Заперечення відповідача проти позову не приймаються судом до уваги, як обґрунтовані, оскільки не спростовують встановлених порушень під час приватизації норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та Житлового кодексу України щодо приватизації об’єктів державного житлового фонду з подальшим їх переходом у приватну власність до відповідача.

Враховуючи вищенаведене вимога про визнання права власності на гуртожиток, розташований за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Котляревського 63 за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та витребування майна із чужого незаконного володіння є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відновлення становища, що існувало до оформлення відповідачу реєстраційного посвідчення виданого Ірпінським БТІ від 05.04.2001 р. про право власності на спірний гуртожиток має відбуватися шляхом усунення відповідних наслідків такого порушення, якими є видане реєстраційне посвідчення.

Отже відновлення становища, що існувало до видачі реєстраційного посвідчення можливе шляхом визнання його недійсним.

Що стосується твердження про пропуск прокурором строків позовної давності для звернення з відповідним позовом, то суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1. ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В даному випадку позов складено і подано прокурором в інтересах держави. Позивачем прокурор самостійно визначив орган уповноважений здійснювати функції у спірних правовідносинах. Таким чином по даній категорії позовів при визначенні початку перебігу строку позовної давності суд враховує, що держава через ограни уповноважені захищати її інтереси дізналась про порушення права в даному випадку з моменту отримання відомостей відповідною прокуратурою наслідком дій якої стало подання відповідного позову.

Судом встановлено, що прокурор дізнався про ситуацію щодо гуртожитку з листа мешканців гуртожитку ВАТ «СБК-Прогрес»від 12.03.2007 р. в якому мешканці даного гуртожитку звертались до прокуратури з метою захисту їх прав та інтересів від порушень з боку керівництва відповідача. За результатами звернення прокуратурою м. Ірпеня була проведена перевірка.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З вищенаведеного вбачається, що прокурором строк позовної давності, як строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, не було пропущено.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин відповідачем не надано суду належних доказів, які б спростовували вимоги прокурора та позивача.

В силу ст.121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Так, відповідно до ст.361 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Однією з форм представництва, що визначено ч.3 вказаної норми, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. При цьому, відповідно до ч.5 ст.361 Закону, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

За приписами статей 2, 20 Господарського процесуального кодексу України, статей 20, 361 Закону України "Про прокуратуру" позов може бути подано прокурором як за ініціативою відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади щодо здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, так і за відсутності такої ініціативи з боку відповідного органу, - тобто безпосередньо прокурором. При цьому прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (постанова Верховного Суду України від 03.02.2009 № 11/6618).

Враховуючи той факт, що незаконне перебування спірного майна у власності відповідача завдає шкоди інтересам держави позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню повністю.

При розподілі господарських витрат суд враховує наступне.

Згідно витягу із відомості результатів інвентаризації станом на 01.09.1995 р. затверджені протоколом №1 від 28.12.1995 р. в якому зазначено перелік майна, переданого до статутного фонду відповідача відповідно до п. 80 вказаного переліку до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства „Ірпінський комбінат „Прогрес” увійшов гуртожиток, розташований м. Ірпінь, вул. Котляревського 63. Вартість по якій об’єкт внесено до статутного фонду становить 63812,82 грн.

Витрати за розгляд позову відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на відповідача і підлягають стягненню до Державного бюджету України в сумі 638,13 грн. за майнову вимогу та 85 грн. за немайнову та 118 грн. витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності на гуртожиток, розташований за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Котляревського 63 за державною в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (м. Київ, пл. Л. Українки 1).

3. Визнати недійсним реєстраційне посвідчення видане Ірпінським БТІ від 05.04.2001 р., яке засвідчує, що гуртожиток за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Котляревського 63 зареєстрований за ВАТ «Ірпінський комбінат «Прогрес».

4. Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство "СБК-Прогрес" (Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дзержинського 1; код 04054607) повернути гуртожиток розташований за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Котляревського 63 державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (м. Київ, пл. Л. Українки 1).

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес" (Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дзержинського 1; код 04054607) в доход державного бюджету України 723 (сімсот двадцять три) грн. 13 коп. державного мита.

6. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес" (Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дзержинського 1; код 04054607) в доход державного бюджету (р/р 31211259700001, банк ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, одержувач платежу ГУ ДКУ у Київській області, код 24074109) 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Наріжний С.Ю.