Рішення № 3804405, 19.05.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2009 р. Справа № 57/87-09

вх. № 2670/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - позивача -Яценко М.В., дов. № 22 від 12.01.2009 р.;

Відповідач - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Харківський бронетанковий ремонтний завод" ,м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серво-Пак", м. Харків

про стягнення 9561,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач –ДП „Харківський бронетанковий ремонтний завод” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача –ТОВ „Серво-Пак” заборгованості в сумі 9561,59 грн. (6786,96 грн. основний борг, 2668,29 грн., пеня; 91,50 грн. інфляційних витрат; 14,84 грн. 3% річних) та просить покласти на відповідача судові витрати, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем умов договорів № 2449-Н від 22.03.2006 р. та № 14/04 від 01.04.2006 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 квітня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21 квітня 2009 року о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 квітня 2009 року, у зв’язку з неявкою у судове засідання відповідача та ненадання сторонами витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 19 травня 2009 року об 11:30 год.

Через канцелярію господарського суду (вх. № 5068 від 19.05.2009 р.) позивачем надано письмові пояснення та додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

У призначеному судовому засіданні 19 травня 2009 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з’явився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення (а.с. 29).

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 19 травня 2009 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

У відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача судом встановлено наступне.

22 березня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (далі – орендодавець) та ТОВ „Серво-Пак”(далі відповідач) укладено Договір оренди № 2449-Н (далі – договір), відповідно до умов якого орендодавець передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення колишньої гальванічної ділянки, розмішені на 1-му поверсі 1-поверхової частини виробничого корпусу № 2, загальною площею 531,3 кв.м., розташовані за адресою: м.Харків, вул.Котлова, 222, що знаходяться на балансі ДП "Харківський бронетанковий ремонтний завод" (балансоутримувач) (далі – позивач).

Факт передачі орендованих приміщень підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 22 травня 2006 року.

Відповідно до п.3.3 Договору № 2449-Н від 22.03.2006р., орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у наступному порядку:

- безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 70 %;

- на рахунок, визначений балансоутримувачем (позивачем) - у розмірі 30%.

Додатковою угодою № 1 до договору оренди № 2449 –Н від 22.03.2007 року укладеною між відповідачем та орендодавцем 01 березня 2007 року, розділ 3.1.викладено в наступній редакції: “Орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 р. –3483,47 грн. (місяць, рік.). Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком –січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень 2007 року (місяць, рік) (розраховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди). Різниця по сплаті орендної плати, що виникає внаслідок зміни орендної ставки, за період з 01.01.2007 року до моменту набрання чинності додаткової угоди, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця після її підписання.;

Пунктами 10.1 договору сторони передбачили, що договір укладено на 11 місяців, що діє з 22.03.2006 року до 22.02. 2007 року включно; додатковою угодою № 1 до договору оренди № 2449 –Н від 22.03.2007 року строк дії договору продовжено до 20.08.2007 року”.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованого майна, суд вважає, що станом на момент розгляду справи, договір є діючим.

Відповідно до п. 5.8 Договору № 2449-Н від 22.03.2006р., відповідач зобов'язався укласти в 2-місячний термін з дати підписання Договору оренди договір з балансоутримувачем (позивачем) про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, на компенсацію плати податку на землю та договори з відповідними комунальними службами або з балансоутримувачем на їх послуги, з наданням орендодавцю копії цих Договорів.

На виконання умов п.5.8 Договору № 2449-Н від 22.03.2006р., 01 квітня 2006р. між позивачем та відповідачем, укладено Договір № 14/04 про надання ДП „Харківський бронетанковий ремонтний завод” комунальних послуг ТОВ „Серво -Пак”, згідно якого позивач надає комунальні послуги у виробничі приміщення у корпусі № 2 по ГП, загальною площею 531,3 кв. м., які знаходяться в оренді, а відповідач своєчасно проводить сплату за надані комунальні послуги (п. 1 Договору).

Згідно п.3.3 Договору № 14/04 від 01.04.2006р., відповідач зобов'язався не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за надані комунальні послуги на рахунок позивача.

Додатковими угодами № 1 від 01 січня 2007 року, № 2 від 02 січня 2008 року , № 3 від 02 січня 2009 року до Договору № 14/04 від 01.04.2006 року сторонами вносились зміни до п. 2 Договору (плата за надані послуги) та продовжувався строк дії договору № 14/04 від 01.04.2006 року. Додатковою № 3 від 02 січня 2009 року до Договору № 14/04 від 01.04.2006 року строк дії договору продовжено до 31 грудня 2009 року, отже, станом на момент розгляду справи договір 14/04 від 01.04.2006 року є діючим.

Орендодавцем належним чином виконано свої зобов’язання перед відповідачем по договору оренди № 2449-Н від 22.03.2006 року, позивачем належним чином виконано свої зобов’язання перед відповідачем по договору № 14/04 від 01.04.2006 року, проте, відповідач порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за оренду приміщення та плати за надані комунальні послуги за період грудень 2008 року – січень 2009 року внаслідок чого, у відповідача, станом на 23.02.2009 року у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 6786,96 грн. основного боргу за договорами.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"

Проте, Орендар систематично порушував умови Договору щодо своєчасного внесення 30% орендної плати на рахунок балансоутримувача (позивача) та внесення плати за надані позивачем комунальні послуги, внаслідок чого, за період грудень 2008 року – січень 2009 року, виникла заборгованість відповідача в 6786,96 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати орендної плати та плати за надані комунальні послуги за договором оренди 2449-Н від 22.03.2006 року та договору № 14/04 від 22.03.2006 року про надання ДП „Харківський бронетанковий ремонтний завод” комунальних послуг ТОВ „Серво -Пак”.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 6786,96 грн. заборгованості з орендної плати та за надані комунальні послуги за період грудень 2008 року – січень 2009 року, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.5 Договору оренди № 2449-Н від 22.03.2009 р. сторонами договору була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За прострочення внесення орендної плати, позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з серпня 2008 року по грудень 2008 року склала 2549,22 грн.

У відповідності до п. 3.3 Договору № 14/04 від 01.04.2006 р. сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

За прострочення внесення плати за комунальні послуги, позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з серпня 2008 року по грудень 2008 року склала 119,07 грн.

В преамбулі Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” зазначено, що дія не поширюється на порядок нарахування та сплати пені за несвоєчасну сплату платежів до бюджету всіх рівнів.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути змінено у договорі.

Відповідно до п.1.ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договорами № 2449-Н від 22.03.2006 р., № 14/04 від 01.04.2006 р. зобов’язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 2668,29 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем грошових зобов'язань нараховано 91,50 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 14,84 грн., які є обґрунтованими та такими, що підлягають задовленню.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Харківський бронетанковий ремонтний завод" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625, 762 Цивільного кодексу України, статтями 193, 198, 232, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серво-Пак" (ідентифікаційний код: 14066327; адреса: 61139, м.Харків, вул.Котлова, 96; р/р 26008825137310 у Ленінському відділенні ХОФ АК "Укрсоцбанк" м.Харкова, МФО 351016) на користь Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" (ідентифікаційний код 08099848; адреса: 61139, м.Харків, вул.Котлова, 222; р/р 22003136210011 в АКБ "Базис" м.Харків, МФО 351760) – 6786,96 грн. основного боргу, 2668,29 грн. пені, - 91,50 грн. інфляційних витрат, 14,84 грн. - 3% річних, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 22 травня 2009 року.