Ухвала суду № 38043314, 01.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року Справа: № 826/15649/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ( далі - позивач ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування платників податків ( далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2013 року № 0000624110 та № 0000634110.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 28 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ( далі - ДП «НАЕК «Енергоатом» ) є юридичною особою та перебуває на обліку Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування платників податків як платник податку на додану вартість.

Міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування платників податків (далі - МГУ-ЦО) було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоінжинірінг» (далі - ТОВ «Енергоінжинірінг»), за результатами якої складено акт від 07 червня 2013 року № 659/41-10/24584661.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ДП «НАЕК «Енергоатом» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на 6923612,00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 6593916,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 07 червня 2013 року № 659/41-10/24584661 МГУ-ЦО було прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року № 0000624110, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9890874,00 грн., в тому числі за основним платежем - 6593916,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3296958,00 грн., та № 0000634110, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 10385418,00 грн., у тому числі за основним платежем - 6923612,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3461806,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що право на формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків при одночасному існуванні наступних умов: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою їх використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у тому числі, видаткових накладних, платіжних доручень, банківських виписок, актів прийому-передачі товарів тощо), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної.

Крім того, навіть за наявності наведених умов, з метою встановлення товарності господарської операції, правомірності формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, встановити зв'язок між фактом придбання товарів та понесеними у зв'язку з цим витратами платником податку.

При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі генерального директора відокремленого підрозділу «Южноукраїнська АЕС» ОСОБА_8 і ТОВ «Енергоінжинірінг» в особі директора ОСОБА_7 за результатами тендеру було укладено договір поставки від 02 липня 2012 року № ПУ-30860-Д3, на підтвердження виконання господарських операцій за яким позивачем до суду першої інстанції було надано наступну первинну документацію: видаткові та податкові накладні, прибуткові ордери, довіреності на отримання товару, акти вхідного контролю, картки складського обліку матеріалів, технічну документацію, довідку з банку.

Слід зазначити, що проведення аналізу положень законодавства у галузі ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зокрема статей 1, 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4 Положення № 88, надає підстави стверджувати про те, що первинні документи повинні складатися на підставі реальних господарських операцій та посвідчуватися особистим або електронним підписом осіб, відповідальних за їх складання.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, уповноваженою особою на участь в тендері від імені ТОВ «Енергоінжинірінг» був ОСОБА_7, чий підпис міститься у спірному договорі поставки.

У той же час, ОСОБА_7, згідно протоколу допиту свідка від 25 червня 2013 року, заперечив свою участь у тендерних торгах, здійснення фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Енергоінжинірінг» та факт поставки товарів для ДП «НАЕК «Енергоатом».

Крім того, згідно листа ТОВ «Промислова компанія «Уральські заводи», від імені якого діяв контрагент позивача - ТОВ «Енергоінжинірінг», від 11 листопада 2013 року № 3408/11-13, обладнання, яке складало предмет спірного договору, було відвантажене на адресу ТОВ «Норман Трейд Плюс», згідно умов договору від 09 липня 202 року № 09/07-12 ЄУ, що підтверджується відповідною первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а в договірних правовідносин з відокремленим підрозділом «Южноукраїнська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» щодо поставки вказаного спірного обладнання ТОВ «Промислова компанія «Уральські заводи» не перебувало.

Більш того, суд апеляційної інстанції також встановив, що видаткові та податкові накладні стосовно поставки товарів за спірним договором від 02 липня 2012 року № ПУ-30860-Д3 від імені ТОВ «Енергоінжинірінг» були підписані директором товариства - ОСОБА_4

Разом з тим, згідно проколу допиту свідка від 09 квітня 2013 року, ОСОБА_4 заперечила свою причетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Енергоінжинірінг», зазначивши, що не являється директором чи засновником вказаного підприємства, фінансово-господарських документів не підписувала, зокрема по правовідносинам із ДП «НАЕК «Енергоатом», та просивши всі документи, які стосуються господарської діяльності ТОВ «Енергоінжинірінг» за її підписом, вважати недійсними.

Відповідно до висновку експерта від 23 вересня 2013 року № 886, складеного експертом сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Білоцерківського міського відділу Губань Л.І. за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, договір, специфікацію, видаткові та податкові накладні по правовідносинам між ДП «НАЕК «Енергоатом» і ТОВ «Енергоінжинірінг» в графах «Директор» ТОВ «Енергоінжинірінг» виконані не ОСОБА_4, а іншою не встановленою особою.

При цьому, колегія суддів дотримується позиції, що податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна правовий підхід міститься у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку реальність фінансово-господарських операцій між ДП «НАЕК «Енергоатом» і ТОВ «Енергоінжинірінг» за спірним договором поставки від 02 липня 2012 року № ПУ-30860-Д3 не підтверджується належною первинною документацією, складеною із дотриманням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4 Положення № 88.

Більш того, дослідивши обставини справи, судова колегія не знаходить жодних підстав для встановленя факту або мети використання в межах господарської діяльності позивача товарів, придбаних у ТОВ «Енергоінжинірінг» на підставі спірного договору та, відповідно, дійсності вчинення таких господарських операцій, що також виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

Доводи апелянта щодо підтвердження господарських операцій між ДП «НАЕК «Енергоатом» і ТОВ «Енергоінжинірінг» первинною документацією, наявною в матеріалах справи, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими що спростовуються наведеною вище аргументацією.

Посилання позивача на те, що судом першої інстанції було безпідставно прийнято до уваги показання свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_4 судова колегія вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вже було зазначено вище, зі статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4 Положення № 88 вбачається, що однією з умов надання первинному бухгалтерському документу юридичної сили є встановлення факту його підписання особисто або за допомогою електронного підпису компетентною особою, а тому заперечення ОСОБА_7 і ОСОБА_4 їхньої участі у фінансово-господарській діяльності контрагента позивача та, відповідно, підписання будь-яких первинних документів виключає можливість вважати їх складеними із дотримання вимог законодавства у галузі бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 березня 2012 року, на чому було наголошено вище.

Пояснення представника позивача щодо перебування на складі ДП «НАЕК «Енергоатом» без введення в експлуатацію обладнання, придбаного ним у ТОВ «Енергоінжинірінг» за спірним договором, які були надані апелянтом під час слухання справи в суді апеляційної інстанції, судова колегія вважає необґрунтованими і такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки, сам факт перебування товару на складі позивача не є безумовною підставою для висновку про реальність здійснення господарської операції та, відповідно, правомірність складання податкової звітності. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що спірне обладнання, виробником якого є ТОВ «Промислова компанія «Уральські заводи», було реалізоване зазначеним товариством зовсім іншому суб'єкту господарювання - ТОВ «Норман Трейд Плюс», а не позивачу чи його контрагенту за спірним договором.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності до положень частини 2 статті 71 КАС України, довів правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2013 року № 0000624110 та № 0000634110 та переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності винесення Міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування платників податків податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2013 року № 0000624110 та № 0000634110 та відсутності правових підстав для їх скасування та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 03 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.