Ухвала суду № 38043156, 20.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5202/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтайм» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа - публічне акціонерне товариство «Українська біржа» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Фінтайм» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 09.10.12 р. за № 1567/2250/35893230, яким встановлено допущення позивачем порушень п. 4.1 ст. 4, пп.11.3.1 п. 11.3 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України що призвело до заниження зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0009002250 від 25.10.12 року, яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1 623 087,00 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 1 338 969,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 284 118,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що придбання позивачем цінних паперів (акцій) та здійснення відповідних розрахунків підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 25.10.2012 № 0009002250 - безпідставним та неправомірним.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу щодо заниження зобов'язання з податку на прибуток підприємств вмотивовано встановленням перевіркою заниження валового доходу у перевіряє мий період на 5 395 877,00 грн. Вказана сума отримана позивачем від фізичних та юридичних осіб на власний банківський рахунок для здійснення операції з придбання цінних паперів, однак в подальшому такі кошти з власного рахунку позивача не перераховувались власникам цінних паперів, а тому податковим органом зроблено висновки що такі кошти є доходом.

Даючи правову оцінку таким доводам відповідача, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» правила та операційні стандарти клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Правила та операційні стандарти грошового клірингу та розрахунків за операціями з цінними паперами затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України і Міністерством фінансів України.

Частиною 5 ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов'язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.

За змістом ст. 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» для провадження діяльності з управління цінними паперами грошові кошти клієнта зараховуються на окремий поточний рахунок торговця цінними паперами у банку окремо від власних коштів торговця цінними паперами, коштів інших клієнтів та відповідно до умов договору про управління цінними паперами. Торговець цінними паперами звітує перед клієнтами про використання їх грошових коштів.

Положенням про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів, (затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 № 1001 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2006 за № 1198/13072) передбачено, що розрахунки за договорами щодо цінних паперів здійснюються депозитаріями на підставі, зокрема, інформації, наданої організаторами торгівлі відповідно до укладених на цих організаційно оформлених ринках договорів щодо цінних паперів. Право власності на цінні папери бездокументарної форми існування переходить до депонента - одержувача з моменту зарахування цих цінних паперів на його рахунок у цінних паперах у зберігача.

При цьому, згідно з п. 153.9 ст. 153 ПК України первинними документами для підтвердження доходів і витрат за операціями з цінними паперами та деривативами (похідними інструментами), що перебувають в обігу на фондовій біржі, можуть бути оригінали: для торговців цінними паперами - учасників фондової біржі - біржового звіту за звітний період; для платників податку - клієнтів торговців цінними паперами - учасників фондової біржі - звіту торговця цінними паперами, який формується на підставі біржового звіту та договору з таким торговцем.

Відповідно до пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів - учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування.

Як вбачаєтьсмя з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що первинними документами, які підтверджують здійснення операцій з цінними паперами - придбання позивачем цінних паперів (акцій) та здійснення відповідних розрахунків на суму у розмірі 5 395 877, . є виписки з реєстру угод, виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах та біржових звітів, а також акт про виконання замовлення, які були надані відповідачу під час здійснення перевірки позивача та надавались останнім разом з запереченнями в порядку адміністративного оскарження, що не заперечувалось відповідачем, проте податковим органом вказані первинні документи враховані не були.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що придбання позивачем цінних паперів (акцій) та здійснення відповідних розрахунків підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а тому висновок податкового про порушення позивачем пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення безпідставним та неправомірним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 25.03.2014 року.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.