Ухвала суду № 38043155, 25.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18698/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Мамчура Я.С.

суддів Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельмона» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельмона» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 31 липня 2013 року №0005172208.

В обгрунтування адміністративного позову позивач вказує на те, що господарські операції, здійснені між позивачем та ТОВ «Фірма «Асіа» за період, що перевірявся мали реальний характер. А податкові накладні даного контрагента є належною підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що ним не були порушені положення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Господарські операції з ТОВ «Фірма «Асіа» за період, що перевірявся мали реальний характер. А тому податкові накладні даного контрагента є належною підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що перевівся.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ТОВ «Вельмона» зареєстроване як юридична особа та є платником податку а додану вартість.

Так, Державною податкової інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вельмона» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Фірма «Асіа» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 15 липня 2013 року №344/26-58-22-08-11/37939443.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопада 2012 року на загальну суму 3283,00 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2013 року №0005172208, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3283,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 821,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомлення -рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що господарські операції, здійснені між позивачем та ТОВ «Фірма «Асіа» за період, що перевірявся не мали реального характеру, а тому податкові накладні даного контрагента не є належною підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З системного аналізу положень ст. ст. 14, 198 Податкового кодексу України вбачається наступне.

Витрати платника податків - це будь-які його витрати, понесені ним під час здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є якою є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та повинна бути підтверджена первинними документами, складеними під час здійснення господарської операції.

Умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, зареєстрованого як платник податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Вельмона» (Замовник) та ТОВ «Фірма «Асіа» (Виконавець) укладено договір від 30 жовтня 2012 року №3010/1, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати, у відповідності до умов даного договору транспортні (логістичні) послуги, а Замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх.

На виконання умов даного договору його сторонами складені акт наданих послуг №2911 від 29 листопада 2012 року, рахунок №2911 від 29 листопада 2012 року та податкову накладну №651 від 29 листопада 2012 року, з яких вбачається, що ТОВ «Фірма «Асіа» надала позивачу послуг на загальну суму 19 698,00 грн., втому числі ПДВ 3283,00 грн.

Вивчивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність належних доказів підтвердження того, які саме транспортні (логістичні) послуги виконувались контрагентом, звідки забирався та куди перевозився товар.

«Реєстр вантажів №11-2012» не є належним доказом реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Фірма «Асіа». У видаткових накладних, за якими ПП «Гайсин-Мясокомбінат» поставляв товар позивачу, жодним чином не йдеться про участь в даній господарській операції ТОВ «Фірма Асіа», при цьому, графа «прийняв експедитор» залишилась не заповненою.

Слід зазначити, що у видаткових накладних, за якими позивач поставляв товар його контрагенту ТОВ «Фудмаркет» підставою для поставки товарів зазанчено договір №4600034311 від 27 листопада 2011 року. Однак, матеріали справи не містять копії даного договору.

Не мітять матеріали справи і належних доказів того, яким чином ТОВ «Фірма Асіа» отримувало товар від ПП «Гайсин-Мясокомбінат» за відсутності встановлених чинним законодавством на це документів (довіреностей).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Фірма Асіа» за період, що перевірялись. Отже, податкові накладні даного контрагента не є належною підставою для виникнення у позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України доведено правомірність прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельмона» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст складено 31.03.14 року.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.