Ухвала суду № 38043084, 18.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17110/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

18 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Межевича М.В.,

при секретарі: Алдановій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нафто-Зеларт» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ Компанія «Нафто-Зеларт» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0003972207 від 18.09.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 13 серпня 2013 року № 561 відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нафто-Зеларт» з питань нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Медіа Сапієнс» за період травень 2013 року, за результатом якої складено акт від 22 серпня 2013 року № 193/1-22-07-34763050.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18 вересня 2013 року № 0003972207 згідно з пунктом 54.3. статті 54, пунктом 58.1. статті 58 та згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нафто-Зеларт» завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 52 559,00 грн.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача та наявності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть вказувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Компанія «Нафто-Зеларт» та ТОВ «Медіа Сапієнс» укладено Договір від 30 травня 2013 року № 3005-13/НЗМС, за умовами якого ТОВ «Медіа Сапієнс» зобов'язується передати у власність ТОВ «Компанія «Нафто-Зеларт» паливно-мастильні матеріали, а саме: бензин А-92 К5-Евро в кількості 36,275 тон. на загальну суму 444 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 74 000,00 грн.

В подальшому ТОВ «Медіа Сапієнс» виписано ТОВ «Компанія «Нафто-Зеларт» податкову накладну № 4 від 31 травня 2013 року на загальну суму 444 000,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 74 000,00 грн. ТОВ «Медіа Сапієнс» виконало вимоги Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних», що підтверджується квитанцією № 9032636636 від 05 червня 2013 року, та витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 6090519 від 06 червня 2013 року.

Оплату за вищезазначений товар здійснено на підставі платіжного доручення від 31 травня 2013 року № 793 на загальну суму 444 000,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що товар згідно Договору від 30 травня 2013 року № 3005-13/НЗМС не передано у власність позивача, у зв'язку з чим кошти у розмірі 444000,00 грн. повернуті позивачу.

Як встановлено у акті перевірки та підтверджено представником позивача у судовому засіданні, згідно поданих наступних декларацій з податку на додану вартість суму взаємовідносин відкориговано на загальну суму 128 646,00 грн., в т.ч. ПДВ 21 441,00 грн.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Медіа Сапієнс» - був зареєстрований, як платник податку на додану вартість, у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України

Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що всі укладені між сторонами правочини є чинними, їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). Питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність правочину. Про недійсність правочину виноситься судове рішення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги та представника відповідача в судовому засіданні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

М.В. Межевич

Повний текст ухвали виготовлено 21.03.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.