Рішення № 3804224, 26.05.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "26" травня 2009 р.

Справа № 8/497

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Давидюк В.К.

судді

за участю представників сторін

від позивача Лаврик Д.Є. директор товариства

від відповідача Левченко О.В. дов. № 16/1-13 від 19.01.2009 р.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс" (м. Житомир)

до Державного підприємство "Житомирторф" (м. Житомир)

про стягнення 160803,89 грн.

В судовому засіданні 21.05.2009 р. у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 26.05.2009 року.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 160803,89 грн. заборгованості згідно договорів на поставку продукції № 36 від 08.06.2006 року, № 44 від 01.10.2007 року та № 2 від 28.05.2008 року, з яких: 83929,33 грн. основна заборгованість, 38448,39 грн. інфляційних нарахувань та 38426,17 грн. пені.

Представник позивача в судове засідання 26.05.2009 р. подав заяву про зменшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 83929,33 грн. боргу, 38496,06 грн. інфляційних та 7257,25 грн. пені, в решті позовних вимог позивач відмовляється.

Представник відповідача погоджується з вимогами позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 83929,33 грн. боргу, 38496,06 грн. інфляційних та 7257,25 грн. пені, свої пояснення виклав у відзиві на позовну заяву за вих. № 16/1-140 від 18.05.2009 р.

Крім того, сторони подали акт звірки взаєморозрахунків підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками підприємств, згідно якого, сума основного боргу становить 83929,33 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2006 року, 01 жовтня 2007 року та 28 травня 2008 року міжДержавним підприємством "Житомирторф" (продавець, відповідач) та ТОВ "Технополіс" (покупець, позивач) було укладено договори поставки №36, №44 та №2 відповідно (а.с.8-10). Згідно умов договорів постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.п.5.2, договору поставки товарів №36 від 08.06.06. і п.4.2, договору №44 від 01.10.2007 р. покупець здійснює на користь постачальника попередню оплату за кожну окрему партію товару в розмірі 50% її вартості. Решту 50% вартості кожної окремої партії товару покупець оплачує протягом 20 банківських днів з дати поставки.

Відповідно до п.4.2 договору поставки № 2 від 28.05.2008 р. покупець здійснює на користь постачальника попередню оплату за кожну окрему партію товару в розмірі 30% її вартості. Решту вартості кожної окремої партії товару покупець оплачує протягом 20 банківських днів з дати поставки.

На виконання умов договорів поставки позивач перерахував кошти на загальну суму 168369,00 грн.

Відповідач сої зобов'язання щодо поставки товару виконав частково, таким чином, станом на день звернення позивача до суду з позовом у відповідача перед останнім виникла заборгованість за не поставлений товар у сумі 83929,33 грн.

Зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

У відповідності до розділу 6 договорів поставки №36 позивач, за неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання нарахував - 7257,25 грн. пені, а також відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України - 38496,06 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно п.6.2 договору поставки № 36 за прострочення поставки товару винна сторона відшкодовує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши нарахування пені, суд вважає за необхідне зробити власний розрахунок , оскільки позивачем не вірно застосована облікова ставка НБУ за період з 01.04.2008 р. по 01.10.2008 р.

за період з 01.04.2008 р. до 29.04.2008 р. згідно наступного розрахунку:

72572,53 грн. (сума боргу) х 10% (подвійна облікова ставка НБУ) : 366 (кількість днів у 2008 році) х 29 (кількість прострочених днів) =1157,53 грн.

за період з 30.04.2008 р. до 01.10.2008 р. згідно наступного розрахунку:

72572,53 грн. (сума боргу) х 12% (подвійна облікова ставка НБУ) : 366 (кількість днів у 2008 році) х 154(кількість прострочених днів) =7376,27 грн.

Таким чином, сума пені за вказаний період становить 8533,80 грн.

Однак позивач ставить вимогу щодо стягнення з відповідача 7257,25 грн. пені, яка підлягає до стягнення.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню в сумі 38496,06 грн.

Відповідно до ст.ст. 525 і 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, в судовому засіданні заборгованість визнав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи та підлягають задоволенню в частині стягнення 83929,33 грн. основного боргу, 7257,25 грн. пені та 38496,06 грн. інфляційних нарахувань.

В частині стягнення 31168,92 грн. пені суд припиняє провадження у справі на підставі п.4 ст. 80 ГПК України, оскільки позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 712 ЦК України, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємство "Житомирторф" (10014, м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 25, код 02968154)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс" (10014, м. Житомир, вул. Хлібна, 19, код 22064383 ):

- 83929,33 грн. - основного боргу;

- 7257,25 грн. - пені;

- 38496,06 грн. - інфляційних нарахувань;

- 1296,82 грн. - витрат по сплаті державного мита;

- 95,16 грн. на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 31168,92 грн. пені на підставі п.4 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам