Рішення № 3804150, 01.06.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2009 р. Справа № 55/84-09

вх. № 2628/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Анастасова Г.В.

відповідача- не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Схід", м. Макіївка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд", м. Харків

про стягнення 726871,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекс Схід", м. Макіївка, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд", м. Харків, 726871,47 грн. грошової суми та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 25/07-01 від 25.07.08 р. не виконав свої зобов"язання щодо передачі будівельних конструкцій. Позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 квітня 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21 квітня 2009 р.

17 квітня 2009 р. представник відповідача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв"язку з неможливістю представника прибути у судове засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 квітня 2009 р. було відкладено розгляд справи на 25 травня 2009 р.

25 травня 2009 р. позивач надав до суду заяву про виконання ухвали господарського суду Харківської області від 03.04.09 р. та від 21.04.09 р.

25 травня 2009 р. позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача у розмірі 547674,45 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 травня 2009 р. було відкладено розгляд справи на 01 червня 2009 р.

01 червня 2009 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 542145,00 грн. одержаної за договором грошової суми, 1314,52 грн. 3% річних, 10088,63 грн. інфляційних витрат, 168065,26 грн. штрафних санкцій, 5258,06 грн. штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами та судові витрати.

Вказані уточнення прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням наданих уточнень.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

25 липня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс Схід", м. Макіївка (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд", м. Харків (далі відповідач) було укладено договір № 250/07-01 на виготовлення конструкцій будівлі, у відповідності до умов якого відповідач зобов"язується виготовити комплект покрівельного покриття, стінної огорожі, доборні елементи кріплення та систему організації водовідведення згідно проекту СМК 08050-АС та відвантажити їх відповідачу, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити їх вартість. Пунктом 6.2 договору сторонами узгоджені умови платежу, який здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача шляхом авансової передплати 75% від суми договору- 406608,75 грн., кінцевий розрахунок за фактично виготовлені стінні огорожі, покриття, доборні елементи,систему організації водовідведення здійснюється перед їх відвантаженням. Пунктом 4.1 договору передбачено, що за умови виконання пункту 6.2.1 цього договору стінні огорожі, покриття, доборні елементи, систему організації водовідведення повинні бути виготовлені та передані позивачу до 15 жовтня 2008 р. Пунктом 9.3 договору передбачена відповідальність сторін, а саме за прострочку строків поставки або недопоставку стінних огорож, покриття, доборних елементів, системи організації водовідведення відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 0,5 % від їх вартості. Пунктом 12.2. договору передбачений строк його дії , а саме договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов"язань.

На виконання умов вказаного договору позивач перерахував відповідачеві передплату у розмірі 542145,00 грн., що підтвердужється платіжними дорученнями № 438 від 30.07.08 р., № 446 від 30.07.08 р., № 532 від 08.08.08 р., у графі "призначення платежу" зазначено :"оплата згідно договору на виготовлення конструкцій будівлі від 25.07.08 р."

Як було вищезазначено, відповідач повинен був виготовити та відвантажити позивачеві стінні огорожі, покриття, доборні елементи, систему організації водовідведення повинні в строк до 15 жовтня 2008 р.

Таким чином, відповідач грошові кошти передплати отримав, проте взяті на себе зобов"язання щодо відвантаження позивачеві конструкцій будівлі не виконав.

16 грудня 2008 р. сторони уклали між собою угоду про розірвання договору № 250/07-01 на виготовлення конструкцій будівлі. Пунктом 2 угоди сторони погодили, що кожна із сторін зобов"язана повернути все отримане за цим договором, виплатити всі належні грошові суми. В п. 2.1 угоди зазначено, що позивач не отримав від відповідача покрівельне покриття, стінної огорожі, доборні елементи кріплення та систему організації водовідведення. Пунктом 2.2 вказаної угоди сторони передбачили, що відповідач зобов"язується перерахувати на поточний рахунок позивача грошову суму, отриману за цим договором у розмірі 542145,00 грн. в строк з 26 січня 2009 р. по 20 березня 2009 р. Перерахування грошових коштів здійснюється чотирма платіжними траншами.

В графіку платежів, який є додатком до угоди від 16.12.08 р., сторони встановили порядок здійснення відповідачем виплат: 26.01.09 р.- 135536,25 грн., 10.02.09 р.- 135536,25 грн.; 25.02.09 р.- 135536,25 грн.; 20.03.09 р.- 135536,25 грн., всього 542145 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на адресу відповідача надіслав претензію вих. № 82 від 11.03.09 р., в якій зазначив, що станом на 11 березня 2009 р. відповідач не виконав свї зобов"язання за угодою 16.12.08 р. про розірвання договору та не повернув грошові кошти за трьома траншами, у зв"язку з чим просив повернути грошові когти у сіумі 542145 грн. до 20 березня 2009 р.,що підтверджується належним чином засвідченою копією поштового чеку.

Однак, як вказує позивач у позовній заяві, претензія залишилась без розгляду, позивач на неї відповіді не отримав та грошові кошти від відповідача не надійшли.

Сторони також склали між собою акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 13.03.09 р. складає 542145,00 грн. Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками товариств.

Внаслідок невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов"язань , у нього виникла заборгованість у сумі 542145,00 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, приймаючи до уваги викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 542145,00 грн. одержаної за договором грошової суми, є правомірною та обгрунтованою, такою, що підлягає задоволеню, оскільки відповідач не надав суду жодного доказу, який би свідчив про належне виконання договірних зобов"язань, хоча мав можливість скористуватися належними йому процесуальними правами, проте відзив на позов не надав та в судові засідання не з"являвся.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 10088,63 грн. та 3% річних у сумі 1314,52 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

Згідно до ст.ст.193,198 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Штрафом- є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вимоги ст.629 ЦК України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, приймаючи до уваги те, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов*язок щодо поставки товару в терміни встановлені умовами укладеного договору № 25/07-01 від 25.07.08 р., позовна вимога щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання відповідачем зобов"язань щодо поставки у строки визначені п.4.1 договору, яка нарахована позивачем за період з 15 жовтня 2008 року по 16 грудня 2008 року, оскільки фактично визначена сторонами як неустойка - за кожен день прострочення, підлягає задоволенню у сумі 168065,26 грн. підлягає задоволенню як правомірна та обгрунтована.

Розглянувши позовну вимогу про стягнення з відповідача 5258,06 грн. штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, як необгрунтованої, оскільки угодою про розірвання договору від 16.12.08 р. не було передбачено штрафні санкцій за користування чужими грошовими коштами та не визначено їх розмір.

Розглянувши клопотання позивача за первісним позовом про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача , суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, у зв*язку з необгрунтуванням і непідтвердженням належними доказами необхідністі такого забезпечення, а також недоведенням документально ним того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити позивачу в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд", м. Харків(61007, м. Харків, вул. Північна, 11, код ЄДРПОУ 32564237, р/р № 26002119797980 у ВАТ "Фінанси та кредит", МФО 350697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Схід", м. Макіївка (86115, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Вертикальна, 20, код ЄДРПОУ 33504912, п/р № 26001776 в ВАТ "Ерсте Банк", МФО 380009) 542145,00 грн. одержаної за договором грошової суми, 1314,52 грн. 3% річних, 10088,63 грн. інфляційних витрат, 168065,26 грн. штрафних санкцій, 7216,13 грн. державного мита та 117,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні 5258,06 грн. штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 04 червня 2009 року.