Рішення № 3804110, 26.05.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.09 Справа № 4/142/09

Зінченко Н.Г.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватцентр-Агро”, (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 31/17)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Платан-агро”, (70650, с. Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області, вул. Чапаєва, 10-А)

Про стягнення 139 129,76 грн. основного боргу за договором поставки продукції для сільгоспвиробництва № 36-08/н від 24.01.2008 р., 11 661,86 грн. пені, 1 466,57 грн. річних відсотків, 73 008,69 грн. дооцінки ціни товару за зростанням курсу валюти та 11 756,46 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Зінченко Н.Г.

Представники:

Від позивача: Кривобока В.В., довіреність № 30/11/07-1 від 30.11.2007 р.

Від відповідача : не прибув

30.03.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Приватцентр-Агро” з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Платан-агро”, с. Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області про стягнення 139 129,76 грн. основного боргу за договором поставки продукції для сільгоспвиробництва № 36-08/н від 24.01.2008 р., 11 661,86 грн. пені, 1 466,57 грн. річних відсотків, 73 008,69 грн. дооцінки ціни товару за зростанням курсу валюти та 11 756,46 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Ухвалою від 30.03.2009 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 14.05.2009 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.05.2009р., у зв’язку з неприбуттям представника відповідача, розгляд справи відкладався до 26.05.2009р.

У судовому засіданні 26.05.2009р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представника позивача).

За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судове засідання 26.05.2009р. представник відповідача повторно не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки суд не попередив.

Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.03.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 5500753 та ухвалою про відкладення розгляду справи, яка направлялася за юридичною адресою відповідача..

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на закінчення процесуального строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні уповноваженого представника відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві № 24 від 19.02.2009р., обґрунтовує їх ст. 175, 193, 230 ГК України, ст. 509, 525, 56, 629 ЦК України, суду пояснив наступне. 24.01.2008р. між ТОВ “Приватцентр-Агро” та ТОВ “Платан-агро” укладений договір поставки продукції для сільгоспвиробництва № 36-08/з. Відповідно до умов Договору позивач (постачальник за договором) зобов'язався передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (надалі –товар), а покупець зобов’язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Позивач свої зобов'язання за договором виконав передавши відповідачеві товар на суму 201129,76 грн. Товар переданий за видатковими накладними: № ДП-0000098 від 30.04.2008 р. на суму 170512,36 грн.; № ДП-0000118 від 06.05.2008 р. на суму 26254,20 грн., № ДП-0000174 від 23.07.2008р. на суму 4363.20грн. Для отримання товару відповідач надав довіреності на отримання ТМЦ: серія ЯОГ № 620440 від 30.04.2008 р. (Мінько О.В.); серія ЯОГ № 620442 від 06.05.08 р. (Мінько О.В.), серія НБІ № 207685 від 23.07.2008р. (Катиш В.І). Однак відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав частково, сплативши 62000,00грн. Борг складає 139129,76 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків, укладеного сторонами станом на 01.01.2009 р. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача 139 129,76 грн. основного боргу за договором поставки продукції для сільгоспвиробництва № 36-08/н від 24.01.2008 р., 11 661,86 грн. пені, 1 466,57 грн. річних відсотків, 73 008,69 грн. дооцінки ціни товару за зростанням курсу валюти та 11 756,46 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

У судовому засіданні 26.05.2009р. позивач надав письмові пояснення № 103 від 25.05.2009р. щодо дати укладання договору. Суду пояснив, що при підготовці договору було допущено помилку на титульній сторінці, а саме, замість 2008 року укладання договору поставки продукції для сільгоспвиробництва № 36-08/з, вказано 2007 рік. У підтвердження надав розпорядження товариства з обмеженою відповідальністю “Приватцентр-Агро” № 6 від 15.01.2008р. та витяг з електронного реєстру договорів, відповідно до якого, договір має порядковий номер 36, укладений 2008 року на поставку насіння.

Розглянувши наявні матеріали справи та надані оригінали документів у їх сукупності, суд встановив, що 24.01.2007р. між ТОВ “Приватцентр-Агро” (надалі позивач) та ТОВ “Платан-агро” (надалі - відповідач) укладений договір поставки продукції для сільгоспвиробництва № 36-08/з (надалі Договір).

Відповідно до п 1.1 Договору позивач (постачальник за договором) зобов'язався передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (надалі –товар), а покупець зобов’язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 1.2. Договору загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), упаковка та маркування, ціна, строк поставки й інші умови, визначаються специфікацією (додаток до договору), яка є невід’ємною частиною договору.

п. 2.1. Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 25.12.2008р., а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання.

Строки й порядок та умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в специфікації. (п. 2.2. Договору).

Строк оплати зазначається у специфікації (п. 4.3. Договору).

У відповідності до п. 4.4. Договору для розрахунків по цьому договору постачальником можуть виписуватися рахунки на оплату, які мають містити обов'язкові посилання на назву та номер цього договору й найменування сторін.

Так, згідно з специфікацією № 1 до Договору від 24.01.2008р. позивач зобов’язався поставити відповідачу пестициди з 15.04.2009р. на суму 196766,56грн., а відповідач сплатити товар (20000,00грн. –попередня оплата до 16.05.2008р., 01.09.2008р. - авальованим векселем КБ “Приватбанк” до 15.12.2008р., а решту 91766,56грн. до 15.10.2008р.)

Згідно із специфікацією № 2 від 23.07.2008р. позивач зобов’язався поставити відповідачу пестициди до 15.10.2008р. на суму 4363,20грн., а відповідач сплатити до 15.10.2008р.

З урахуванням пояснень позивача та наданих ним доказів, суд вважає, що зазначені специфікації є додатками до договору поставки продукції для сільгоспвиробництва № 36-08/з від 24.01.2007р.

На виконання умов Договору згідно видаткових накладних № ДП-0000098 від 30.04.2008 р. на суму 170512,36 грн.; № ДП-0000118 від 06.05.2008 р. на суму 26254,20 грн., № ДП-0000174 від 23.07.2008р. на суму 4363.20грн. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 201129,76грн.

Поставлений товар відповідачем був отриманий та прийнятий, що підтверджується довіреностями серія ЯОГ № 620440 від 30.04.2008 р. (Мінько О.В.); серія ЯОГ № 620442 від 06.05.08 р. (Мінько О.В.), серія НБІ № 207685 від 23.07.2008р. (Катиш В.І).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем товару підтверджується накладними на поставку товару та довіреностями на отримання товару. Зазначені накладні узгоджені між сторонами та згідно яких товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії –залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов’язання за Договором поставки виконав належним чином і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав частково, сплативши 62000,00грн., що підтверджується банківськими випмсками (копії в матеріалах справи).

Таким чином, станом на час судового розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість по Договору в сумі 139129,76грн.

Документальних доказів погашення заборгованості у сумі 139129,76грн. відповідач суду не надав.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.2009р., який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств, відповідно до якого, станом на 01.01.2009р. за відповідачем рахується заборгованість за зазначеним Договором в сумі 139129,76грн. (копія в матеріалах справи).

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором у сумі 139129,76грн. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 73008,69 грн. дооцінки ціни товару за зростанням курсу валюти

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна товару вказується в специфікації. Ціна товару розрахована по офіційному курсу долару США до української гривни на дату підписання цього договору. На день фактичної оплати покупцем ціни товару, у разі зміни офіційного курсу долару США до української гривни, ціна товару автоматично змінюється на таку різницю.

Згідно із п. 4.2. Договору суму договору становить загальна ціна товару з урахуванням змін за офіційним курсом долару США.

Згідно розрахунку позивача сума дооцінки ціни товару за зростанням курсу валюти складає 73008,69грн.

Судом встановлено, що вимоги про стягнення дооцінки ціни товару за зростанням курсу валюти є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 8.3.1. Договору, відповідно до якого за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, відповідач сплачує на користь позивача пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за період часу з 15.10.2008р. по 19.02.2009р. складає 11661,86грн.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведений, отже вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних, яка складає за період з 15.10.2008р. по 19.02.2009р. 1466,57грн. та витрат від інфляції за період з жовтня 2008р. по січень 2009р. в сумі 11756,46грн.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3% річних та витрат від інфляції, встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Платан-агро”, (70650, с. Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області, вул. Чапаєва, 10-А, п/р 26009301160229 у Запорізькому ПІБ, МФО 313355, код ЄДРПОУ 32814899) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Приватцентр-Агро”, (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 31/17, п/р 26002060073605 у Полтавській філії КБ “ПриватБанк”, МФО 331401, код ЄДРПОУ 34397543) 139129(сто тридцять дев’ять тисяч сто двадцять дев’ять) грн. 76 коп. основного боргу; 73008(сімдесят три тисячі вісім)грн. 69 коп. дооцінки ціни товару за зростанням курсу валюти ; 11661(одинадцять тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 86 коп. –пені; 1466(одна тисяча чотириста шістдесят шість) грн. 57коп. 3% річних; 11756(одинадцять тисяч сімсот п’ятдесят шість)грн. 46 коп. інфляційних витрат; 2370(дві тисячі триста сімдесят)грн. 23коп. державного мита, 118(сто вісімнадцять)грн. 00коп. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Н.Г. Зінченко.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 01.06.2009р.