Ухвала суду № 38039568, 26.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 р. Справа № 876/4880/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Затолочного В.С., Матковської З.М.,

за участю секретаря Гнатик А.З.

представника позивача Поповича В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 р. у справі №2а-12650/11/1370 за позовом Приватного акціонерного товариства «Львів-Інтуртранс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 р. у справі №2а-12650/11/1370 за позовом ПАТ «Львів-Інтрутранс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 08.07.2011р. №0001872302/23166, №0001882302/23162 та від 14.04.2011 р №0001172302/0/14053, позов задоволено повністю. Постановлено визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 08.07.2011р. №0001872302/23166 та №0001882302/23162; а також податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 14.04.2011р. №0001172302/0/14053.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована неврахуванням висновків акту перевірки та обумовленим цим неправильним застосуванням норм матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги за їх безпідставністю.

Апелянт уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як правильно встановив суд першої інстанції, скаржник з 24.01.2011р. по 04.03.2011р. провів планову виїзну перевірку ВАТ «Львів-Інтуртранс» код за ЄДРПОУ 13829036 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 року, про що 22.03.2011 р. складено акт №44/23-2/13829036. На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем, з урахуванням розгляду скарг позивача, прийнято: податкове повідомлення-рішення №0001872302/23166 від 08.07.2011 р. про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 163968 грн. (основний платіж - 103209 грн., штрафна санкція - 60759 грн.); податкове повідомлення-рішення №0001882302/23166 від 08.07.2011 р. про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 102697 грн. (основний платіж - 81880 грн., штрафна санкція - 20817 грн.); податкове повідомлення-рішення №0001172302/0/14053 від 14.04.2011 р. про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем збір за право використання місцевої символіки в сумі 12692,30 грн. (основний платіж - 5501,22 грн., штрафна санкція - 7191,08 грн.).

Підставою для винесення зазначених податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки про порушення позивачем п.1.31.ст.1, п.4.1 ст.4 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 119676 грн., у тому числі: за рахунок заниження за 4 квартал 2007 року в сумі 17633 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 2799 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 44559 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 22682 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 7438 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 156304 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 9402 грн., та завищення за 1 квартал 2008 року в сумі 147 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 1741 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 129 851 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 72 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 9330 грн.; п.1.31.ст.1, п.4.1 ст.4 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік в сумі 70841 грн., за 2009 рік в сумі 3858 грн. та за 3 квартали 2010 року в сумі 153780 грн.; п.4.2 с т.4 , п.6.5 ст.6, п.п.7.3.1, п.п.7.3.6 п.7.3 ст. 7, пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп.7.2.1, 7.2.3, п. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 86897 грн., в тому числі за рахунок заниження за грудень 2007 року в сумі 5017 грн., за червень 2008 року в сумі 1362 грн., за липень місяць 2008 року в сумі 3568 грн., за серпень 2008 року в сумі 1203 грн., за вересень 2008 року в сумі 24620 грн. , за листопад 2008 року в сумі 2576 грн. за листопад 2008 року в сумі 13859 грн., за грудень 2008 року в сумі 36080 грн. та завищення за березень 2008 року в сумі 1388 грн.; ст.1 та ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» та п.3, п.4 Положення про збір за право використання місцевої символіки, затвердженого Ухвалою Львівської міської ради від 24.06.2004р. №1492 підприємством не нарахований та не сплачений збір за право використання місцевої символіки на загальну суму 5502,3 грн., в т.ч.: за 4 квартал 2007 року - 949,69 грн., за 2008 рік -2585,19 грн., за 2009 рік - 991,44 гри, за 9 міс.2010 року - 975,98 грн.

Зазначені порушення виявлені внаслідок укладення 25.10.2007р., 19.11.2007р. та 05.02.2008 р. Київським агентством ВАТ «Львів-Інтуртранс» з ОСОБА_2 договору №25/10-07, №19.11-07 і №05/02-08, предметом яких є встановлення позивачем повітряної системи опалення, водопостачання, каналізації та виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт; укладення 22.02.2008 року Київським агентством ВАТ «Львів-Інтуртранс» з ТОВ «Святослав» договору №22/02-08, предметом якого є встановлення кліматичного обладнання, укладення 13.10.2008 року Київським агентством ВАТ «Львів-Інтуртранс» з ОСОБА_3 договору підряду №13/10-08, предметом якого є встановлення системи повітряного опалення та вентиляції; укладення 03.02.2009р., 06.11.2008 р., 07.06.2007 року Київським агентством ВАТ «Львів-Інтуртранс» з ТзОВ «Науково-виробнича компанія «Екофарм» договору №03/02-09, №06/11-08, №07/06-07, предметом якого є роботи по встановленню та вдосконаленню системи вентиляції та кондиціонування тощо. Для виконання передбачених вказаними договорами робіт, позивачем придбано у ТОВ «Компанія Степ Лтд», ТзОВ «Юнайтет Елементс», ПП ОСОБА_5, ТОВ «Паріфат», ТзОВ «МТС-Груп», ПП ОСОБА_6, ТзОВ «Універсаліс», ТзОВ «Атомік Плюс», ПП ОСОБА_7, ПП «Львівізотех», ТзОВ «Галвокс», ПП «Доспел Україна», ТзОВ «Лариса», ЗАТ «Солді і Ко Солді Львів», ПП «Велам-Захід», ТОВ «Техногалерея», Airconditioning Heating International, ТзОВ «КулСистемс Україна» комплектуючі та матеріали згідно з прибутковими накладними та отримано податкові накладні. Роботи прийняті від позивача замовниками, про що складено акти виконаних робіт, акти на списання, розрахунки відображено у журналі ордері і відомості по рахунку 63.

При вирішенні справи суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції на час здійснення господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В світлі наведеного, суд першої інстанції підставно констатував, що факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання, виконання робіт по монтажу, встановленню та обслуговуванню вентиляційного обладнання підтверджений первинними документами (прибуткові накладні, податкові накладні), що складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять необхідні реквізити; фактичне придбання такого обладнання та використання його у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно з пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Отже, за своїм змістом наведені норми передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. У відповідності з вимогами п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно з п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Суд першої інстанції також підставно звернув увагу на відсутність доказів недійсності зазначених правочинів.

Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування» ( в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» (в редакції на час виникнення спірних відносин) до місцевих податків і зборів належить збір за право використання місцевої символіки. Статтею 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» передбачено, що збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Львівською міською радою 24 червня 2004 року за №1492 прийнято Ухвалу «Про збір за право використання місцевої символіки», якою затверджено Положення про збір за право використання місцевої символіки, згідно із п.1.3 вказаного Положення, до місцевої символіки належить, зокрема, назва міста.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. В даному випадку, ВАТ «Львів-Інтуртранс» було зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів ще 08.04.1994 p., а ухвала Львівської міської ради, якою затверджено Положення про збір за право використання місцевої символіки була прийнята лише 24.06.2004 р. При цьому, слово «Львів» у назві Позивача вживається з метою вказати на географічне розташування підприємства, а отже, на переконання суду, позивач не зобов'язаний нараховувати та сплачувати збір за право використання місцевої символіки, оскільки не використовує таку з комерційною метою.

Згідно з п.п.4.1, п.п.4.2 п.4 Положення об'єктом обкладання збором є загальна сума чистого доходу (виручки) від реалізації виробленої продукції (товарів, робіт, послуг). Відповідно до п.п.4.3.1 цього Положення об'єкт обкладання збором для СПД - юридичних осіб зменшується на величину доходів (виручки) від експорту продукції (товарів, робіт, послуг), пов'язаної з використанням місцевої символіки. Пунктом 7 Положення визначено порядок нарахування та строки сплати збору. Ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2004 року №1811 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 24.06.2004 р. №1492» передбачено, що розрахунок сплати збору за встановленою формою подається за місцем реєстрації платника впродовж 20-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Відповідно до п.1.5 Положення юридичні особи, які не отримали дозволу у встановленому порядку, але використовують місцеву символіку з комерційною метою, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Крім того, відповідачем при проведенні перевірки не взято до уваги, що основним видом діяльності Позивача є міжнародні пасажирські перевезення, тобто має місце експорт послуг і не застосовано п.п.4,3.1 Положення про збір за право використання місцевої символіки, згідно з яким об'єкт обкладання збором для СПД - юридичних осіб зменшується на величину доходів (виручки) від експорту продукції (товарів, робіт, послуг), пов'язаної з використанням місцевої символіки.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з наступними змінами та доповненнями, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В світлі наведеного, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про недоведеність скаржником стверджуваних ним фактів порушення податкового законодавства.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.

Враховуючи наведене, судове рішення відповідає закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 р. у справі №2а-12650/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Затолочний В.С.

Матковська З.М.

Повний текст ухвали складений 31.03.2014 року.