Ухвала суду № 38039448, 02.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року справа №812/170/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги апеляційного суду Луганської області, Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року по адміністративній справі 812/170/14 за позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, апеляційного суду Луганської області про зобов'язання здійснити перерахунок розміру заробітної плати за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 13.11.2009 р. звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державної казначейства України, апеляційного суду Луганської області, в якому просила:

визнати незаконною бездіяльність Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України щодо недостатнього фінансування витрат на плату позивачу заробітної плати та проведення її розміру у відповідності зі ст.44 Закону України «Про статус суддів», а також бездіяльність в частині визначення правильного розміру щомісячного грошового утримання, та приведення його розміру у відповідність зі ст.44 Закону України «Про статус суддів» та Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865;

зобов'язати апеляційний суд Луганської області провести з 1 серпня 2009 року перерахунок розміру заробітної плати позивача у відповідність зі ст.44 Закону України «Про статус суддів» та виплачувати її у визначеному законом розмірі;

зобов'язати апеляційний суд Луганської області провести з 1 серпня 2009 року перерахунок розміру щомісячного грошового утримання у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 з наступними змінами щодо нарахування цього утримання, виходячи з розміру перерахованої заробітної плати згідно зі ст.44 Закону України «Про статус суддів» та виплачувати його у визначеному законом розмірі;

стягнути з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, заборгованість по заробітній платі за період з 1 червня 2005 року по 1 жовтня 2009 року на користь позивача 271062,97 грн.;

стягнути з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, заборгованість по щомісячному грошовому утриманню за період з 1 червня 2005 року по 1 жовтня 2009 року на користь позивача 244719,56 грн.;

зобов'язати Міністерство фінансів України профінансувати вказані витрати на виплату заборгованості з заробітної плати і щомісячного грошового утримання з 1 червня 2005 року по 1 серпня 2009 року та на виплату самої заробітної плати і щомісячного грошового утримання з 1 серпня 2009 року у встановленому ст.44 Закону України «Про статус суддів» розмірі.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2013 року скасовані судові рішення в даній справі, та в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, апеляційного суду Луганської області про зобов'язання здійснити перерахунок розміру заробітної плати у відповідності до вимог ч.2 ст.44 ЗУ «Про статус суддів», постанови КМУ №865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці суддів» за період з 1 червня по 31 грудня 2005 року . справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог про проведення перерахунку розміру заробітної плати за період з 1 червня по 31 грудня 2005 року позивач зазначила, що вона працює на посаді судді апеляційного суду Луганської області з 07 липня 1987 року. У відповідності із ст.44 ЗУ «Про статус суддів» заробітна плата судді складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Згідно з ч.2 ст. 44 вказаного Закону (у редакції станом на 01 червня 2005 року) розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Також ч.4 цієї статті передбачено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

До червня 2005 року розмір заробітної плати суддям визначався у відповідності із вказаними вимогами закону. Однак, починаючи з червня 2005 року, зазначений конституційний принцип в частині встановленого розміру та виплати заробітної плати відповідачами порушується. Кабінетом Міністрів України 30 червня 2005 року прийнято постанову № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», якими надано зворотну дію в часі - набрання їх чинності з 1 червня 2005 року. На підставі вказаних нормативних актів зазначеним особам були підвищені посадові оклади та встановлені відповідні порядки оплати праці. Однак, перерахунок розміру окладів іншим суддям з 1 червня 2005 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 514 проведено не було.

3 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», якою підвищено суддям посадові оклади пропорційно окладів голів названих суддів та затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками та визначено умови преміювання.

Однак, набрання чинності цієї постанови визначено на майбутнє - з 1 січня 2006 року. При цьому, постановами Кабінету Міністрів України з питань оплати праці суддів від 30 червня 2005 року № 514 та від 3 вересня 2005 року № 865 в основу посадового окладу судді покладено розмір мінімальної заробітної плати. Це призвело до значного зменшення розміру заробітної плати позивача, у зв'язку з чим позивач вважає, що наявні підстави для перерахунку його заробітної плати у відповідності із статтею 44 Закону України «Про статус суддів».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року позов задоволено частково.

Визнано незаконною бездіяльність апеляційного суду Луганської області щодо не проведення перерахунку заробітної плати ОСОБА_3 з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року у відповідності з вимогами ст.44 Закону України «Про статус суддів» та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу ОСОБА_2 із зазначенням розміру заробітної плати виходячи з 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.

Визнано незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_3 з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.

Визнано незаконною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_3 з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.

Зобов'язано апеляційний суд Луганської області провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_3 з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум заробітної плати з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідачами апеляційним судом Луганської області та Міністерством фінансів України подані апеляційні скарги.

Так, апеляційний суд Луганської області в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову через порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому апелянт зазначає, що в Державному бюджеті України на 2005 рік, а також в кошторисах видатків відповідних бюджетних установ не були передбачені асигнування з донарахування позивачу заробітної плати, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Кошторис апеляційного суду Луганської області на 2005 рік виконаний у повному обсязі, відповідно до напрямів затверджених паспортом бюджетної програми на відповідний рік, бюджетні зобов'язання взяті в межах встановлених асигнувань.

Міністерство фінансів України (далі - Мінфін) в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначає, що з 01.01.2003 р. головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є ДСА України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності судів. Дії, які має вчинити Мінфін на виконання рішення суду, мають бути вчинені за приписами, встановленими бюджетним законодавством.

Проте, жодним законом та нормативно-правовим актом не встановлені повноваження Мінфіну щодо проведення перерахунку та виплати заробітної плати суддям та не передбачають механізму здійснення таких операцій.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг за матеріалами справи, розглядаючи справу в межах цих доводів,встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 працює на посаді судді апеляційного суду Луганської області з 09.09.2009 по теперішній час.

Рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Луганської області від 31.03.2000 року їй присвоєно перший кваліфікаційний клас суді (т. 1 а.с. 18).

Відповідно до довідки апеляційного суду Луганської області заробітна плата ОСОБА_3 з червня по грудень 2005 року розраховувалась з посадового окладу, розмір якого визначений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року № 2288та становив 541 грн. (т.1 а.с. 24).

На підставі ч.2 ст. ст.44 Закону «Про статус суддів» (в редакції, що діяла станом на 01.06.2005) заробітна плата суддів складалася з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

За змістом Закону України «Про статус суддів», заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок. Гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого вищеназваного співвідношення.

Тому невиконання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати, визначеної Законом.

Як встановлено ст. 3 Закону України «Про оплату праці» держава гарантує громадянам граничний її мінімум, як законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 9 цього Закону), до якої згідно з частиною 2 статті 3 не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Враховуючи статус позивача як судді апеляційного суду, професійного судді, якому гарантовано належне фінансове та матеріально-технічне забезпечення як ст. 130 Конституції України, так й ст. 3 Закону України «Про статус суддів», держава взяла на себе обов'язок забезпечити реалізацію цих гарантій, а тому вони не можуть бути звужені або скасовані іншими нормативними актами. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22 Конституції України). Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.

Така правова позиція викладена в практиці Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), яка обумовлена принципом юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, а також принципом відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку реалізацію гарантій незалежності суддів, включаючи заходи правового захисту матеріального і соціального забезпечення, тому невиконання такого публічного зобов'язання є протиправним.

Оскільки позивач є професійним суддею апеляційного суду і наділений державою певним правовим статусом, який включає право на елементи матеріального і соціального захисту, зокрема, право на отримання належної заробітної плати, тому держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень зазначеної категорії осіб, а саме, забезпечити реалізацію конституційних гарантій незалежності і недоторканості судді, встановивши при цьому певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується забезпеченням реалізації їх соціального захисту.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» від 30.06.2005 № 514 установлено, що посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати.

З огляду на приписи частини другої ст.44 Закону України «Про статус суддів», на законодавчому рівні підлягали закріпленню й посадові оклади решти суддів судів України.

Судом встановлено, що на рівні Закону посадові оклади професійних суддів у спірному періоді не встановлювались.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці суддів» затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів, тобто приведено оклади суддів у відповідність з встановленим ч.2 ст.44 Закону України «Про статус суддів» співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.

Однак, Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог ч.2 ст.44 Закону України «Про статус суддів» і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, а саме з 01.06.2005, оскільки надав постанові від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці суддів» чинності з 01.01.2006 (п.5 Постанови).

Внаслідок чого, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з 01.06.2005 по 31.12.2005 посадовий оклад ОСОБА_3 не відповідав вимогам ст.44 Закону України «Про статус суддів», оскільки мав становити не менше 50 відсотків посадового окладу Голови Верховного Суду України, тобто 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.

Статтею 83 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» встановлено розміри мінімальних заробітних плат на 2005 рік. Так, станом на 01 червня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати становив 290,00 грн., з 1 липня 2005 року - 310,00 грн., з 1 вересня 2005 року - 332,00 грн.

Саме виходячи з таких розмірів мінімальної заробітної плати повинен був розраховуватись посадовий оклад ОСОБА_3 та становити: у червні 2005 року - 2175,00 грн.; з липня по серпень 2005 року - 2325,00 грн.; з вересня по грудень 2005 року - 2490,00 грн.

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що саме апеляційний суд Луганської області в даному випадку повинен здійснити перерахунок заробітної плати позивача з подальшою виплатою недоплачених сум.

Відповідно до частини 5 статті 116 Закону України «Про судоустрій в Україні», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, Рада суддів України розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів, розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їх сімей і приймає відповідні рішення з цих питань, здійснює контроль за організацією діяльності судів та діяльністю державної судової адміністрації, заслуховує інформацію голів судів і посадових осіб державної судової адміністрації про їх діяльність, та виконує інші функції.

Рішенням Ради суддів України від 27 червня 2008 року № 105 зобов'язано Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року та за період з 2005 по 2008 роки, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.

Статтею 130 Конституції України та статтею 118 Закону України «Про судоустрій України» встановлено, що забезпечення належного фінансування та умов функціонування судів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.

Статтею 126 Закону України «Про судоустрій України» визначено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Згідно зі ст. 58 Бюджетного кодексу України головні розпорядники коштів (з 01 січня 2003 року - Державна судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньоКонституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.

Відповідно до наказу ДСА України від 09.06.2004 № 82/04 «Про організаційні заходи щодо забезпечення подання на затвердження штатних розписів апаратів місцевих та апеляційних судів» обов'язок подавати штатні розписи до ДСА із зазначенням розміру фінансування оплати праці суддям покладено на апеляційний суд Луганської області, який і здійснює фактичну виплату заробітної плати позивачу. Однак, зміни до штатних розписів не вносилися.

Апеляційний суд Луганської області не звертався до Державної судової адміністрації України з даними про коригування заробітної плати позивача виходячи з посадового окладу, розрахованого з 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.

Таким чином, апеляційний суд Луганської області, як суб'єкт владних повноважень, на який законодавством покладено обов'язок проінформувати Державну судову адміністрацію України - головного розпорядника бюджетних коштів на утримання судової системи, щодо необхідності здійснення перерахунку заробітної плати позивача з нового розміру посадового окладу, не прийняв заходів щодо корегування посадового окладу позивача та кошторису суду з урахуванням положень ст.44 Закону України «Про статус суддів».

Оскільки апеляційний суд Луганської області не виконав покладені на нього зобов'язань, чим допустив протиправну бездіяльність, що призвела до порушень прав ОСОБА_3, тому суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав апеляційний суд Луганської області провести перерахунок заробітної плати позивачу з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, із здійсненням після перерахунку виплат недоплачених сум заробітної плати з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу.

Відповідно до ч.1 ст.8, ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, реалізація державою певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, в особі суб'єктів владних повноважень є «гарантією стабільності суспільних відносин» між державними органами і громадянами, породжуючи при цьому у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.

При цьому, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.

Бюджетним кодексом України (статті 32 - 37) на Міністерство фінансів України покладено обов'язок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.

Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.

Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України. На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до статті 35 цього Кодексу, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України в період підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів.

Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України (ст.111 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство фінансів, затвердженого Указом Президента № 1081/99 від 26 серпня 1999 року (яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин), Міністерство фінансів України (Мінфін України) є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.

Мінфін України забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.

Згідно з п.2 Положення № 1081 Мінфін України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.

У межах своїх повноважень Мінфін України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висноком суду першої інстанції, що Державною судовою адміністрацією України, Міністерством фінансів України, апеляційним судом Луганської області було допущено протиправну бездіяльність щодо не приведення посадового окладу ОСОБА_3 у відповідність з вимогами ст.44 Закону України «Про статус суддів».

Судова колегія не приймає доводи Мінфіна України, викладені в апеляційній скарзі, оскільки суд першої інстанції не зобов'язував Мінфін України профінансувати та виділити апеляційному суду Луганської області кошти для проведення виплати недоплаченої заробітної плати позивачу з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року.

При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що акти бюджетного законодавства не передбачають повноваження Мінфіну щодо списання коштів з відповідних рахунків Державного казначейства України, для подальшого перерахунку з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги апеляційного суду Луганської області, Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року по адміністративній справі 812/170/14 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року по адміністративній справі 812/170/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Суддя-доповідач І.Д.Компанієць

Судді: В.А.Шальєва

І.А.Васильєва