Ухвала суду № 38036713, 27.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 255/15594/13-к

Номер провадження 11-кп/775/640/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Повзло В.В.

суддів: Терещенко І.В., Брагіна І.Б.

при секретарі Подчасовій Ю.А.

з участю:

прокурора Красної К.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження в ЄРДР № 12013050000001217 від 12.10.2013 року за апеляційними скаргами обвинуваченого, потерпілої на вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 січня 2014 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Моспіне Донецької області, працюючого водієм-експедитором у ПП «ОСОБА_9», одруженого, маючого середню освіту, раніше не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на строк два роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 245 000 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 -відмовлено.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 3 514 гривень 53 копійки та моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» - відмовлено.

Витрати на проведення судових експертиз, здійснені в ході досудового розслідування, загальною сумою 5955 гривень 60 копійок - віднесено на рахунок держави.

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до вироку суду першої інстанції, 12.10.2013 року близько 01-44 години водій ОСОБА_1, діючи у порушення вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, керував автомобілем «Форд Сієрра 2.3D», реєстраційний номер НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння, та здійснював рух по проїжджій частині бул. Шевченка з боку вул. Артема у напрямку вул. 50 річчя СРСР у Ворошиловському районі м. Донецька.

Наближаючись до перехрестя нерівнозначних доріг - перетину з вул. Челюскінців, що є головною дорогою по відношенню до бул. Шевченка, водій ОСОБА_1, діючи в порушення вимог п.п. 2.3 (б), 8.4 (б), дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" та п. 16.11 Правил дорожнього руху України, маючи об'єктивну можливість спостерігати за рухом транспортних засобів по даному перехрестю, перебуваючи на другорядній дорозі, ігноруючи вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», встановленого перед виїздом на головну дорогу вул. Челюскінців, розраховуючи на те, що транспортних засобів, що рухаються по головній дорозі, немає, будучи неуважним, не здійснив зупинки автомобіля «Форд Сієрра» перед перехрестям з головною дорогою та, виїжджаючи на проїжджу частину вул. Челюскінців, не поступився дорогою автомобілю «Фіат Скудо», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що рухався по головній дорозі вул. Челюскінців з боку пр. ОСОБА_5 у напрямку пр. Театрального. Внаслідок цього відбулося зіткнення передньої лівої частини кузова автомобіля «Форд Сієрра 2.3D», реєстраційний номер НОМЕР_1, з передньою правою боковою частиною кузова автомобіля «Фіат Скудо», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Внаслідок дорожньо-транспортної події було травмовано водія автомобіля «Фіат Скудо», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, який отримав наступні тілесні ушкодження: множинні садна на лівій половині лиця, садна, що йшла від лівого плечового суглоба, грудиною зліва на живіт праворуч, синець у лівого плечового суглоба, садно крила підвздошної кістки зліва, на тілі кистей рук, відкритий перелом внутрішньої кісточки лівої стопи, перелом правої скронево-тім'яної кістки з переходом на основу черепа, крововиливи під м'які мозкові оболонки та в тканину мозку, крововиливи в м'які тканини грудної клітини і живота по передньо-боковій поверхні зліва від верхньої до нижньої третини з розчавленням м'яких тканин, крововилив в переднє середостіння, розрив навколосерцевої сорочки, двосторонній гемоторакс (зліва 500 мл, 600 мл праворуч), забій легенів, 700 мл крові в черевній порожнині, розтрощення печінки, множинні переломи ребер з обох сторін по різним анатомічним лініям, крововилив у м'які тканини правої поперекової ділянки.

Смерть ОСОБА_4 настала від сполученої травми тіла з переломом черепа, ребер, правої ключиці, забоєм головного мозку, розривом навколосерцевої сорочки, забоєм легенів, розтрощенням печінки, крововиливами в грудну і черевну порожнину, ускладненої гострою кровотечею (загальна кількість крові в грудній і черевній порожнинах - 1800 мл), набряком легенів і головного мозку.

Дії водія автомобіля «Форд Сієрра 2.3D», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1, які не відповідали вимогам п.п. 2.9 (а), 2.3 (б), 8.4 (б), дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п. 16.11 Правил дорожнього руху України, перебували у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання і призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, вважає, що призначене покарання дуже суворе.

Зазначає, що судом при призначенні покарання не враховано наступне: він раніше не судимий , у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, офіційно працевлаштований, маю на утриманні двох неповнолітніх дітей 2006 та 2009 року народження, одружений, його дружина яка на даний момент ніде не працює, і потребують його фінансової допомоги. Злочин скоєно ним не навмисно, він просив вибачення у потерпілої, повністю визнав провину і розкаявся у скоєному, не оскаржував фактичних обставин справи і просив суд розглянути кримінальну справу в порядку ст. 349 КПК України, всі позовні вимоги, які пред'явила потерпіла про відшкодування моральної шкоди він визнав.

Просить суд надати йому шанс перебувати з його родиною, яка потребує, як матеріальної та і в моральної підтримки. Перебуваючи під вартою він не зможе виплатити потерпілій суму морального збитку, а перебуваючи на волі він буде працювати і зможе спокутувати свою вину хоча б частково перед потерпілою в матеріальному плані.

Вважає можливим призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не вказаного в санкції статті за цей злочин, без позбавлення волі.

В апеляційній скарзі потерпіла просить скасувати вирок та ухвалити новий вирок відносно ОСОБА_1, призначити йому покарання у вигляді восьми років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю « Страхове Товариство » Домінанта» на її користь матеріальну шкоду у розмірі 50 000 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. і матеріальну шкоду заподіяну кримінальним правопорушенням у розмірі 16359 гр. 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 59129 гр.30 коп., моральну шкоду у розмірі 245 000 грн.

Заслухавши доповідача по справі, обвинуваченого, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, потерпілу, яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення поданих апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що вони задоволенню не підлягають, а вирок суду слід залишити без змін, за таких підстав.

Як вбачається з матеріалів судової справи, провадження у суді першої інстанції проводилося в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, тому фактичні обставини кримінального провадження не перевіряються в апеляційному порядку.

Відповідно до вимог ст.65 КК України вирішуючи питання про вид та розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, суди зобов'язані дотримуватися загальних засад призначення покарання, бо через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; приймати до уваги ступінь тяжкості вчиненого винною особою злочину, дані про його особу та обставини справи, що обтяжують чи пом'якшують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку, вирішуючи питання про вид та розмір покарання, що має бути призначено обвинуваченому ОСОБА_1, суд першої інстанції, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства, взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесене до тяжких злочинів, крім того судом встановлено, що дії ОСОБА_1 носили необережний характер, повне визнання вини, встановлено пом'якшуючі покарання обставини - щиросердне каяття, добровільне надання часткової матеріальної допомоги потерпілій, до обтяжуючих обставин судом віднесено скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння; дані про особу обвинуваченого: раніше не судимий, має родину та місце роботи, має позитивну характеристику.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що обвинувачений має на утриманні двох малолітніх дітей 2006 та 2009 року народження.

Таким чином, при постановленні вироку судом першої інстанції прийнято до уваги зазначені в апеляціях доводи, ставлення ОСОБА_6 до вчиненого ним злочину та його поведінку після вчинення злочину.

Колегія суддів вважає, що доводи зазначені в апеляційній скарзі, конкретні обставини цієї справи, наявність пом'якшуючих обставин, дані про особу винного не дають підстав для застосування вимог ст.69 КК України. Хоча судом і встановлено наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, колегія суддів не вбачає таких обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що скоєння кримінального правопорушення відбулося, коли обвинувачений перебував у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано призначив обвинуваченому покарання в межах санкцій закону, відповідно до якого того визнано винним, належно мотивувавши своє рішення, та доцільність застосування додаткового покарання. Підстав для пом'якшення, а також призначення більш суворого покарання колегія суддів не вбачає.

Крім того, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню і вимоги апеляційної скарги потерпілої в частині позовних вимог, рішення суду в цій частині є обґрунтованим і належно мотивованим.

По-перше, цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в сумі 245 000 гривень задоволено в повному обсязі.

По друге позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з ТДВ «СТ «Домінанта» моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, в сумі 5 000 гривень також задоволено в повному обсязі в розмірі заявленої суми.

Таким чином прохання потерпілої про стягнення зазначених сум є необґрунтованим.

Далі, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС 7490009, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована ТДВ «СТ «Домінанта» на період 13.09.2013 року - 13.09.2014 року та страхова сума на одного потерпілого встановлена в наступному розмірі: 100 000 гривень за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю одного потерпілого, 50 000 гривень за шкоду, заподіяну майну одного потерпілого.

Згідно ст.ст. 1166, 1194 ЦК України питання про стягнення на користь потерпілої матеріальної шкоди, спричиненої ушкодженням автомобіля «Фіат Скудо», реєстраційний номер НОМЕР_2, в сумі 50 000 гривень з ТДО «СТ «Домінанта» та 59 129,30 гривень з ОСОБА_1, суд виходив з наступного.

Відповідно до довіреності ВРХ № 177376 від 02.09.2012 року, зареєстрованої в реєстрі за № 1635, ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_8 укладати правочини щодо експлуатації та розпорядження транспортним засобом «Фіат Скудо», реєстраційний номер НОМЕР_2, зокрема, керувати, продати, обміняти, здати в оренду.

За положенням п. 7 ч. 1 ст. 248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється в разі смерті особи, якій видана довіреність. Таким чином, на цей час власником автомобіля «Фіат Скудо», реєстраційний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_7, що свідчить про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог потерпілої в частині відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої ушкодженням вищезазначеного автомобіля, та стягнення цієї шкоди з ТДВ «СТ «Домінанта» та ОСОБА_1, не зважаючи на визнання позову останнім.

Приймаючи до уваги, те що ОСОБА_2 не є власником автомобіля, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що не підлягають задоволенню й вимоги потерпілої до ТДВ «СТ «Домінанта» про відшкодування коштів, сплачених за надання експертного висновку № 159 від 14.11.2013 року щодо проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 800 гривень; та вартості сплати стоянки автомобіля після ДТП в сумі 575 гривень.

Далі, відповідно до п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що витрати потерпілої на поховання в сумі 1 800,50 гривень (поховальні атрибути) та 1714, 03 гривень (комплекс поховання) є документально підтвердженими (а.с. 19, 22-23), тому підлягають відшкодуванню з боку страховика.

Витрати на організацію поминальних обідів в сумі 5 500 гривень та 4 130 гривень не підлягають відшкодуванню страховиком, оскільки згідно ст. 2 Закону України «Про поховання і похоронну справу» не входять до переліку дій щодо поховання померлого.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог і зазначив, що витрати щодо сплати послуг евакуатора в сумі 490 гривень та витрати на ритуальні послуги в сумі 800 гривень не підлягають відшкодуванню на користь ОСОБА_2, оскільки рахунки, надані на їх підтвердження, не є документом, підтверджуючим дійсну сплату потерпілою цих коштів (а.с. 18, 19).

Послуги евакуатора в сумі 550 гривень згідно товарного чеку від 08.11.2013 року також не мають бути відшкодовані страховиком, оскільки товарний чек свідчить про евакуацію автомобіля зі стоянки, а не з місця ДТП, як це передбачено ст.ст. 28-30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, суд обґрунтовано дійшов висновку, що з ТДВ «СТ «Домінанта» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню у відшкодування матеріальної шкоди сума витрат 3 514,53 гривень, яка складається з суми витрат на поховальні атрибути 1 800,50 гривень (а.с. 19) та вартості комплексу поховання 1 714,03 гривень (а.с. 22).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд вірно призначив покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування вироку, колегія суддів також не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404,407,418 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого, потерпілої на вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 січня 2014 року, - залишити без задоволення.

Вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 січня 2014 року, відносно ОСОБА_1,, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскарженою в касаційному порядку в Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії ухвали.

Судді: