Постанова № 38034673, 03.04.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року Справа №917/328/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивач - Гречко С.І.;

відповідач - Міняйло Г.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №719П/1-35) та позивача (вх. №720П/1-35) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 27 січня 2014 року по справі №917/328/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава

про стягнення 33001423,26 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області 27 січня 2014 року (суддя Безрук Т.М.) заяву Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про розстрочку виконання рішення суду від 16.04.2013 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року задоволено частково. Розстрочено виконання рішення господарського суду від 16.04.2013 року та постанови апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року.

Відповідач з ухвалою суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати, задовольнити заяву відповідача про розстрочку виконання рішення повністю.

Позивач з ухвалою суду також не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати ухвалу в повному обсязі, відмовити відповідачу у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення.

Враховуючи те, що апеляційні скарги позивача та відповідача стосуються одного і того ж предмету позову, подані на одне і те саме рішення господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про об'єднання апеляційних скарг в єдине апеляційне провадження.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що не перекладав на позивача власні комерційні ризики, а лише просив суд надати можливість поступового погашення заборгованості за рішенням суду для того, щоб забезпечити безперебійну роботу підприємства, яке забезпечує тепловою енергією на опалення та гаряче водопостачання населення, підприємства та організацій міста Полтави.

У судовому засіданні відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу суду попередньої інстанції повністю, прийняти рішення, яким задовольнити заяву відповідача про розстрочку виконання рішення повністю, посилаючись на те, що суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства, не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, не забезпечив дослідження доказів по справі.

Позивач, у свою чергу, також оголосив вимоги своєї апеляційної скарги, в якій зазначив, що, на його думку, ухвала винесена з порушенням норм матеріального права, просив скасувати її в повному обсязі, відмовити Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Полтаватеплоенерго" у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду по справі.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи, пояснення представників стягувача і боржника, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ПАТ з газопостачання та газифікації "Полтавагаз" (позивачем) та ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" 30.09.2011 р. був укладений договір № 210/11ТКЕн на постачання природного газу та ряд додаткових угод до нього.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався постачати природний газ сподивачу в обсягах і порядку, передбачених договором, а відповідач - сплачувати вартість газу на умовах, передбачених договором.

Проте, відповідач за отриманий газ розрахувався частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Однак, відповідач сплатив борг у сумі 36123196,12 грн. Заборгованість відповідача становить 32195635,81 грн.

Крім того, рішенням від 16.04.2013 року з нього було стягнуто пеню в сумі 100000 грн. , 134541,26 грн. річних, 68820 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 р. апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" залишено без задоволення; апеляційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" задоволено частково. Рішення господарського суду Полтавської області від 16.04.2013 року у справі змінено, викладено абзац 1 пункту 2 його резолютивної частини в новій редакції: «Стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" 32195635,81 грн. основного боргу, 335623,10 грн. пені, 134541,26 грн. річних, 68820грн. судового збору". В іншій частині рішення суду залишено без змін. Стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" 3256,23 грн. судового збору.

Відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.01.2014 року заяву Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про розстрочку виконання рішення суду від 16.04.2013 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року задоволено частково. Розстрочено виконання рішення господарського суду від 16.04.2013 року та постанови апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року.

На виконання вказаних рішень господарським судом Полтавської області видано відповідні накази від 23.07.2013 р.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Держаної виконавчої служби України за постановою від 14.08.2013 р. відкрито виконавче провадження (ВП № 39309076) з примусового виконання наказу від 23.07.2013р. № 917/328/13-г про стягнення з ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на користь ПАТ газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" 32 195 635,81 грн. - основного боргу, 335 623,10 грн. - пені, 134 541,26 грн. - 3% річних, 68 820,00 грн. - судового збору.

Державним виконавцем винесено постанову від 09.09.2013р. про зупинення вказаного виконавчого провадження на підставі п.15. ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливо-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу".

Місцевим судом встановлено, що боржником було добровільно сплачено на рахунок стягувача частину основного боргу у сумі 3 232 594,55 грн. згідно платіжних доручень № 37 від 10.06.2013р. на суму 1338687,46 грн., № 20925715 від 16.08.2013 р. на суму 796907,09 грн., № 57 від 26.09.2013 р. на суму 1097000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.01.2014р. визнано наказ господарського суду Полтавської області від 23.07.2013р. по справі № 917/328/13-г (про стягнення з ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на користь ПАТ газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" 32195635,81 грн. основного боргу, 335623,10 грн. - пені, 134541,26 грн. - 3% річних, 68820,00 грн. судового збору) таким, що не підлягає виконанню частково на суму 3 232 594,55 грн. основного боргу.

Тобто, на даний час за вказаними судовими рішеннями боржник має сплатити на користь стягувача 29 505 281,85 грн. (у тому числі 28 963 041,26 грн. - основного боргу, 335 623,10 грн. - пені, 134 541,26 грн. - 3% річних, 68 820,00 грн. - судового збору, 3256,23 грн. - судового збору за розгляд апеляційної скарги).

Боржник просить розстрочити виконання рішення в частині стягнення 29 505 281,85 грн. на десять років зі сплатою присуджених до стягнення сум рівними частинами щомісячно.

Відповідач зазначає, що підприємство не в змозі продовжити виконання рішення суду, оскільки основним напрямком діяльності відповідача є забезпечення тепловою енергією на опалення та підігрів води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів на території м. Полтави та області. Єдиним джерелом надходження коштів відповідача, з яких проводиться оплата за спожитий природний газ позивачу є грошові кошти, отримані від реалізації теплової енергії за затвердженими тарифами. Затверджені тарифи постановою НКРЕ №1773 від 14.12.2010р. для населення у 2010 році у розмірі 241,73 грн. за 1Гкал і не змінювались протягом 2012-2014р.р. На виконання вказаної постанови Тарифи введені в дію рішенням Полтавської міської ради від 01.02.2011р., є нижчими від рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, а тому підприємство щомісячно не доотримує різницю між фактичною вартістю теплової енергії та вартістю, яка відшкодовується підприємству за загаданим вище тарифом. Через невідповідність тарифів фактичним витратам підприємство у 2013 р. отримало збитки на суму 24586 тис. грн. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20.03.2013р. № 167, якою затверджено Порядок та умови надання у 2013 р. субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, але незважаючи на прийняту урядом постанову, відповідні бюджетні кошти на погашення не спрямовані, заборгованість з різниці в тарифах підприємству не відшкодована і на даний час. За постановою Національної Комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №235 від 22.11.2013 р. відповідачу схвалено інвестиційну програму на 2014 р. в обсязі 24 828,85 тис. грн. Джерелами фінансування інвестиційної програми є частина коштів в обсягах передбачених встановленими тарифами, а відповідач зобов'язаний з коштів, що надходять на його поточні рахунки, щоденно перераховувати на спеціальний рахунок для виконання інвестиційних програм. Використання даних коштів у будь-яких інших цілях забороняється. Тому підставами для розстрочки виконання рішення є не лише незадовільний фінансовий стан, але й об'єктивні причини, а саме: у 2014р. тариф на послуги теплопостачання на теплову енергію для населення залишився незмінним, заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію з Державного бюджету не відшкодована, підприємство зобов'язане здійснювати стовідсотковий рівень розрахування за придбаний природний газ поточних періодів, виконувати інвестиційну програму, схвалену Нацкомпослуг, а тому надання розстрочки виконання залишку заборгованості на 10 років надасть можливість належним чином розрахуватися з позивачем, оскільки примусове стягнення заборгованості з відповідача може привести до тяжких фінансових наслідків для боржника, в тому числі й банкрутства останнього.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про розстрочку виконання рішення, керувався ст. 121 ГПК України, якою встановлено, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Основними напрямками діяльності підприємства, зокрема, є забезпечення тепловою енергією на опалення та підігрів води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів; проведення ремонтів обладнання теплового господарства, як закріплено статутом ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".

В підтвердження доводів за заявою щодо невідповідності тарифів надано копію висновку судово-економічної експертизи №444 від 30.08.2013р., проведеної у справі №816/1983/13-а, яким встановлено, що фактичні витрати ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії не відповідають розміру та складу витрат, закладених тарифом.

Згідно звітів про фінансові результати за 2011-2012р.р. підприємство відповідача є збитковим.

На підтвердження скрутного матеріального становища заявником надано копію звіту про фінансовий стан за 9 місяців 2013 року, відповідно до якого збитки підприємства становлять 24 586 тис. грн.

Згідно бухгалтерської довідки боржника станом на 01.01.2014р. загальна заборгованість перед постачальниками природного газу, в тому числі і позивачем, становить 124324,50 грн.

Відповідачем було добровільно сплачено стягувачу частину основного боргу у сумі 3232594,55 грн.

На підтвердження наявності можливості погашення боргу заявником надано проект договору про проведення розрахунків між підприємствами, які надають послуги з теплопостачання, та постачальниками природного газу для погашення заборгованості за використаний природний газ із застосуванням фінансових казначейських векселів, укладеного між Департаментом житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації; ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго"" ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", НАК "Нафтогаз України". За умовами цього Договору сторони проводять розрахунки між підприємствами які надають послуги з теплопостачання, та постачальниками природного газу для погашення заборгованості за використаний природний газ із застосуванням фінансових казначейський векселів відповідно до Порядку видачі, обігу, обліку фінансових казначейських векселів, виданих як електронний документ, та сплати за ними, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2013р. №683. Згідно проекту даного договору вбачається отримання від органу Казначейства фінансові казначейські векселі на загальну суму 15 276 575,56 грн., в тому числі і для погашення кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 15276575,56 грн. за природний газ 2012 року поставлений згідно договору від 30.09.2011р. № 211/11 ТКЕн. Проект даного договору підписаний Департаментом житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації; ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго"" ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", та на даний час перебуває на розгляді у НАК "Нафтогаз України".

Відповідач також неодноразово звертався до органів влади щодо проведення розрахунків з різниці в тарифах на теплову енергію, надання відповідних субвенцій. Зазначене підтверджується протоколами засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Полтавської області від 18.07.2012р., від 08.11.2012р., від 06.12.2012р., від 05.02.2013р.

Зазначене свідчить, що відповідач проводив постійні платежі за поставлений газ, докладає значні зусилля для погашення залишку боргу.

Оскільки підприємство боржника знаходиться у скрутному фінансовому стані, специфічний вид діяльності відповідача - вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, необхідність врахування інтересів територіальної громади міста та області, фізичних та юридичних осіб, арешт коштів на рахунках боржника та продаж його майна може призвести до зупинення діяльності боржника чи до його банкрутства; боржником постійно проводяться заходи з погашення боргу, боржником добровільно сплачено частину основного боргу у сумі 3 232 594,55 грн.; наміри сторін провести розрахунки за Договором про проведення розрахунків між підприємствами, які надають послуги з теплопостачання, та постачальниками природного газу для погашення заборгованості за використаний природний газ із застосуванням фінансових казначейських векселів, який підписаний трьома його сторонами та на даний час переданий для підписання до НАК "Нафтогаз України"; з метою недопущення негативних соціальних та інших наслідків внаслідок зупинки діяльності боржника щодо надання послуг з теплопостачання, особливо в зимовий період.

Отже, на підставі наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність у даному випадку виключних обставин, які є підставою для надання відстрочки виконання рішення суду.

При цьому, господарський суд погоджується з твердженням стягувача про те, що визначений боржником строк відстрочки на десять років є надмірно тривалим для виконання рішення, тому розстрочив виконання рішення суду від 16.04.2013 р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2013р. по справі до 15.12.2015р., зі сплатою боржником присудженої до стягнення суми щомісячно кожного 15 числа місяця до 15.12.2015 р. за визначеним судом графіком.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом.

Отже, для надання розстрочки виконання рішення необхідна наявність обставин, які роблять неможливим виконання рішення.

Окрім того, такі обставини мають бути підставними і винятковими.

Колегія суддів вважає, що заявник у заяві про розстрочку виконання рішення навів обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, зазначивши, що основним напрямком діяльності підприємства відповідача є забезпечення тепловою енергією на опалення та підігрів води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів на території м. Полтави та області. Єдиним джерелом надходження коштів відповідача, з яких проводиться оплата за спожитий природний газ позивачу є кошти, отримані від реалізації теплової енергії за затвердженими тарифами. Підприємство щомісячно не доотримає різницю між фактичною вартістю теплової енергії та вартістю, яка відшкодовується підприємству за визначеним тарифом. Через що підприємство отримало збитки на суму 24586 грн.

В межах наведеного, суд попередньої інстанції, частково задовольнив вимоги відповідача про розстрочку виконання рішення та постанови.

Однак, доводи боржника про те, що оскільки вина відповідача у неможливості своєчасного та повного виконання рішення суду відсутня, суд не врахував винятковості обставин, на думку судової колегії, не являються процесуальною підставою для скасування прийнятої по справі ухвали.

При цьому, жодних інших належних доказів обґрунтування своєї скарги та на підтвердження форс-мажорних обставин боржник не надав.

Виходячи із матеріалів справи та апеляційної скарги, колегія вважає, що боржник не надав доказів неможливості виконання наказу суду у встановлений строк.

Що стосується вимог, викладених у скарзі позивача, колегія суддів зазначає, що відповідач вживає заходи по погашенню суми основної заборгованості за наявності фінансової можливості, що підтверджується матеріалами справи.

Так, боржник у виконавчому провадженні добровільно перерахував на рахунок стягувача частину основного боргу в сумі 3232594,55 грн. У зв'язку з цим, ухвалою суду від 23.01.2014 р. наказ у справі визнано таким, що не підлягає виконанню частково на суму 3232594,55 основного боргу.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже, відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках, при цьому підставою для відстрочки, розстрочки можуть бути конкретні обставини, які є об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення або роблять його неможливим у встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Згідно пунктів 7.1., 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Однак, вирішуючи питання про відстрочку і розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Боржник є підприємством, яке надає послуги з теплопостачання бюджетної сфери і викладені обставини свідчать про те, що тяжкий матеріальний стан виник не внаслідок його власної господарської діяльності, а в силу об'єктивних обставин, що не залежать від нього.

З наведеного вбачається, що в даному випадку мають місце обставини, що не залежать від боржника, які ускладнюють виконання рішення, а розстрочка боргу надасть можливість виходу з кризового стану підприємства.

У той час, як боржник є соціально значимим теплопостачальним підприємством і здійснює централізоване теплопостачання бюджетної сфери в м. Полтаві та Полтавської області.

Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання необхідно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

На думку колегії суддів, місцевий суд встановив винятковість обставин, які виникли у боржника і ускладнять виконання рішення суду.

На підставі цих обставин суд попередньої інстанції дійшов висновку, що відстрочка виконання судового рішення надасть цілком реальну змогу підприємству розрахуватися з позивачем та задовольнив заяву відповідача, частково надавши розстрочку виконання рішення та постанову.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги позивача спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування ухвали, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при правильному правозастосуванні.

На цій підставі колегія суддів вважає, що ухвалу слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги позивача та відповідача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 27 січня 2014 року по справі №917/328/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 31.03.2014 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.