Постанова № 38034579, 26.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2014 р. Справа№ 927/1141/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Ільєнок Т.В.

при секретарі судового засідання - Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: Сіндряков О.В., представник за довіреністю №14-151 від 22.08.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013р. (підписано 07.10.2013р.)

у справі № 927/1141/13 (Суддя: Михайлюк С.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання»

про стягнення 3 206 829,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013р. Публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» (надалі - відповідач) про стягнення з відповідача 2393468,67грн. боргу за отриманий природний газ на підставі Договору купівлі-продажу природного газу №14/2428/11, 359207,76грн. пені, 365996,34грн. штрафу, 15421,28грн. інфляційних втрат та 3%річних у сумі 72735,04грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором купівлі-продажу природного газу №14/2428/11 від 30.09.2011р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого протягом спірного періоду природного газу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.09.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №927/1141/13.

Відповідач проти позову заперечував та зазначав у відзиві на позовну заяву, що основна заборгованість в розмірі 2393468,67грн. погашена платіжним дорученням №2 від 08.05.2013р. За твердженнями відповідача причиною виникнення заборгованості є невідповідність тарифів економічно обґрунтованому рівню, крім того, основними споживачами теплової енергії згідно договору газу є бюджетні організації та установи, які станом на 13.09.2013р. мають борг за теплову енергію понад 2млн.грн..

За таких обставин, відповідач вважає, що його вина у простроченні сплати відсутня, оскільки виникла через несвоєчасність відшкодування з Державного бюджету України різниці між собівартістю теплової енергії та існуючими тарифами, а сам відповідач є збитковим підприємством. Між тим, просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення пені та штрафу до 1% від заявленої суми та відстрочити виконання рішення суду на 12 календарних місяців.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 02.10.2013р. у справі №927/1141/13 в суді першої інстанції представник відповідача просив зменшити розмір пені та штрафу до 10% від нарахованої суми та просив суду відстрочити виконання рішення суду на 2 місяці, вказуючи на необхідність забезпечити початок опалювального сезону та можливість виконати рішення суду з надходженням коштів за тепло.

Під час розгляду справи судом першої інстанції сторони провели звірку взаєморозрахунків за Договором купівлі-продажу природного газу №14/2428/11 від 30.09.2011р., за результатами якого склали Акт звірки (а.с. 68, т. 1).

Погодившись із доводами відповідача, господарський суд рішенням від 02.10.2013р. у справі №927/1141/13 (суддя - Михайлюк С.І.) позов задовольнив частково. Стягнув з Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» пені у сумі 107762,33грн., штрафу у розмірі 109798,9грн., інфляційних втрат у сумі 15421,28грн., 72735,04грн. 3% річних, 15958,78грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовив. Відстрочив виконання рішення суду на 2 місяці.

За оцінкою місцевого господарського суду, основна заборгованість відповідача за вказаним договором на час звернення до суду була відсутня, про що свідчив акт звірки розрахунків за період з 01.01.2013р. по 30.09.2013р. Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем допущене порушення строків розрахунків, а тому з врахуванням пункту 7.2. Договору купівлі-продажу природного газу №14/2428/11 від 30.09.2011р. та ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягали до стягнення пеня, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки (пені та штрафу), господарський суд вказав на непомірність розміру нарахованих санкцій у порівнянні з сумою основного боргу, відсутністю доказів розміру понесених збитків внаслідок несвоєчасного виконання грошового обов'язку, виключність даного випадку пов'язана із діяльністю відповідача, яка пов'язана з подачею питної води місту, у т.ч. до дитячих дошкільних закладів, шкіл, лікувально-профілактичних заходів, експлуатацією очисних споруд, виробництвом теплової енергії, необхідність забезпечення початку опалювального сезону, сплату відповідачем основного боргу. У зв'язку з цим господарський суд зменшив заявлені до стягнення суми пені і штрафу та стягнув із боржника пеню у розмірі 107762,33грн. та штраф у сумі 109798,9грн. Крім того, місцевий господарський відстрочив виконання рішення на 2 місяці з аналогічних підстав, зазначених вище.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду та мотивами прийнятого рішення в частині зменшення розміру пені та штрафу, Публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013р. у справі №927/1141/13 скасувати в частині відмови у стягненні 251445,43грн. пені та 256197,44грн. штрафу та рийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 251445,43грн. пені та 256197,44грн. 7% штрафу, в решті залишити оскаржене рішення без змін. Судові витрати покласти на Комунальне підприємство «Прилукитепловодопостачання».

На думку скаржника, господарським судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

У доводах апеляційного оскарження позивач вказував на невірне застосування місцевим господарським судом положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, вважаючи, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу та важкий фінансовий стан підприємства не є тими винятковими випадками, які у розумінні вказаних правових норм дають підстави для зменшення розміру нарахованої неустойки. До того ж, за поясненнями апелянта, відповідач не здійснює видобуток природного газу самостійно, ПАТ НАК «Нафтогаз України» є гарантованим постачальником і законодавчо зобов'язаний надавати природний газ споживачам незалежно від свого фінансового становища, наявності чи відсутності заборгованості контрагентів. Разом з тим, за поясненнями апелянта, він несе обов'язок з своєчасного розрахунку з газовидобувними підприємствами за укладеними із останніми договорами. Несвоєчасність розрахунків споживачів за поставлений їм природній газ, вказував апелянт, і, як наслідок - нестача у кредитора коштів, призводить до виникнення заборгованості ПАТ НАК «Нафтогаз України» перед газовидобувними підприємствами за договорами, які передбачають жорсткі фінансові санкції. Крім того, скаржник зазначав, що позивач здійснюючи покладене державою завдання з забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, компанія діє у жорстких рамках затверджених тарифів на закупівлю та постачання природного газу споживачам, позивач жодним чином не має можливості змінити встановлені тарифи. Вказував скаржник і на те, що суд першої інстанції при застосуванні приписів ст.ст. 549, 611, 624 ЦК України та ст.ст. 230-233 ГК України повинен був врахувати і майновий стан позивача, який є досить тяжкий, оскільки чистий збиток якого становить 10 561 296 000,00грн., що підтверджується звітом про фінансові результати на 1 півріччя 2013 року

За таких обставин, поряд із арифметично та законодавчо вірно виконаним позивачем розрахунком розміру неустойки, скаржник вказував на відсутність законних підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення пені і штрафу та відстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у справі №927/1141/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Кропивній Л.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013р. для розгляду справи №927/1141/13 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., суддів: Рєпіної Л.О., Суліма В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013р. було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та призначено розгляд справи № 927/1141/13 на 18.12.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013р. розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» відкладено на 22.01.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. строк розгляду справи №927/1141/13 продовжено на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. у справі №927/1141/13 розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.02.2014р. у зв'язку з неявкою представників відповідача.

25.01.2014р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення №33 від 27.12.2013р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р. у зв'язку з перебуванням судді Рєпіної Л.О. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Корсакова Г.В., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р. у визначеному складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Корсакова Г.В., Суліма В.В. прийнято справу №927/1141/13 до свого провадження та розгляд апеляційної скарги призначено на 05.03.2014р.

24.02.2014р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити як необгрунтовану. За оцінкою відповідача, суд першої інстанції належним чином дослідив всі фактичні обставини справи та дійшов вірного висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України в частині зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені та штрафу.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р. у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. на лікарняному, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Ільєнок Т.В., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р. справу №927/1141/13 прийнято до провадження у визначеному складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Корсакова Г.В., Ільєнок Т.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р. у справі №927/1141/13 розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.03.2014р. у зв'язку з неявкою представників відповідача.

26.03.2014р. відповідач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вх.№9450/14 від 13.03.2014р.).

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, але відповідач не скористався своїми правами на участь у судовому засіданні, їх явка судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про розгляд апеляційної скарги по суті у судовому засіданні 26.03.2014р.

У судовому засіданні 26.03.2014р. представник позивача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013р. у справі №927/1141/13 скасувати в частині відмови у стягненні 251445,43грн. пені та 256197,44грн. 7% штрафу та рийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 251445,43грн. пені та 256197,44грн. 7% штрафу, в решті залишити оскаржене рішення без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - продавець, позивач, Компанія) та Комунальним підприємством «Прилукитепловодопостачання» (далі - покупець, відповідач, Комунальне підприємство) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу №14/2428/11 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві у четвертому кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, який ввезений на митну територію України позивачем для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ.

Згідно п.2.1 Договору продавець зобов'язувався передавати покупцю в період з 01 жовтня 2011р. по 31 грудня 2012р. природний газ обсягом до 6690 тис. куб.м. згідно наведеного у цьому пункті помісячного графіку. Разом з тим, у п.2.1.1 Договору сторони передбачили можливість зміни обсягів газу, що планується передати за цим Договором, протягом місяця продажу в установленому порядку.

Відповідно до п.3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

На виконання умов Договору, позивач протягом вересня-грудня 2012р. передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 6035997,57грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями двосторонньо підписаних Актів приймання-передачі природного газу (а.с. 23-28).

Вказані Акти підписані без будь-яких зауважень з боку покупця.

За приписами ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Звертаючись до господарського суду з позовом, ПАТ НАК «Нафтогаз України» зазначило, що станом на 15.07.2013р. розмір заборгованості відповідача за поставлений йому природній газ становила 2393468,67грн.

Утім, як вірно встановив суд першої інстанції, на час звернення до суду заборгованість відповідача за вказаним договором була відсутня, що підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.01.2013р. по 30.09.2013р. Остання сума заборгованості у розмірі 254941,46грн. погашена відповідачем згідно платіжного доручення №9 від 14.08.2013р. на суму 500000грн. З огляду на наведене, судова колегія погоджується із вірним висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 2393468,67грн. боргу за отриманий природний газ на підставі Договору купівлі-продажу природного газу №14/2428/11.

В силу ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем встановлених Договором строків оплати вартості переданого йому у власність позивачем протягом жовтня по грудень 2012р. природного газу, позивач нарахував та просив стягнути із Комунального підприємства 15421,28грн. інфляційних втрат та 72735,04грн. 3% річних за весь час прострочення.

Перевіривши правильність виконаного судом першої інстанції перерахунку інфляційних втрат на загальну суму 15421,28грн., що підлягали до стягнення із відповідача, судова колегія визнала його арифметично вірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Водночас, господарський суд правомірно визнав вірним і обгрунтованим виконаний позивачем розрахунок 3% річних на суму 72735,04грн., які підлягали до стягнення із Комунального підприємства.

Пунктом 7.2. Договору, зокрема, передбачено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

На підставі п.7.2 Договору, з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, позивач нарахував та просив стягнути із відповідача 359207,76грн. пені та 365996,34грн. штрафу.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача неустойки (пені та штрафу), господарський суд взяв до уваги подане Комунальним підприємством клопотання про застосування п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України і зменшив розмір заявлених позивачем пені і штрафу вдвічі.

Як вбачається зі змісту прийнятого судом першої інстанції рішення, господарський суд вказав на непомірність розміру нарахованих санкцій у порівнянні з сумою основного боргу, відсутністю доказів розміру понесених збитків внаслідок несвоєчасного виконання грошового обов'язку, виключність даного випадку пов'язана із діяльністю відповідача, яка пов'язана з подачею питної води місту, у т.ч. до дитячих дошкільних закладів, шкіл, лікувально-профілактичних заходів, експлуатацією очисних споруд, виробництвом теплової енергії, необхідність забезпечення початку опалювального сезону, сплату відповідачем основного боргу. У зв'язку з цим господарський суд зменшив заявлені до стягнення суми пені і штрафу та стягнув із боржника пеню у розмірі 107762,33грн. та штраф у сумі 109798,9грн. Крім того, місцевий господарський відстрочив виконання рішення на 2 місяці з аналогічних підстав, зазначених вище.

Між тим, судова колегія не може погодитися з мотивами, наведеними судом першої інстанції в обгрунтування можливості зменшення розміру штрафних санкцій до 50 відсотків від нарахованих кредитором.

Статтею 233 ГК України та статтею 83 ГПК України встановлено режим зменшення розміру штрафних санкцій, якщо належні до сплати санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому за законом вимагається брати до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, врахування не тільки майнових, але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п.3.17.4 постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судова колегія вважає, що невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання боржником фактично дозволяє йому неправомірно користуватися чужими грошовими коштами, тоді як, виходячи із загальних начал та змісту цивільного законодавства, ніхто не вправі отримувати переваг від свої протиправної поведінки.

Поряд з цим, неустойка має компенсаційний характер і є не лише заходом, який стимулює боржника до належного виконання ним зобов'язань, але є мірою відповідальності за допущене правопорушення у зобов'язанні.

У зв'язку з цим завданням суду є встановлення такої величини неустойки, яка є достатньою для компенсації втрат кредитора, і у залежності від встановленого суд має розглянути питання про співрозмірність неустойки наслідкам порушення зобов'язання.

За змістом ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судова колегія вважає, що звертаючись із клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, боржник мав би посилатися зокрема, на середній розмір плати по короткостроковим кредитам у даній місцевості у місті знаходження боржника у спірний період і доводити, що такий середній розмір є меншим, ніж розмір неустойки, заявленої до стягнення, або доводити, які наслідки подібні правопорушення мають для кредитора, який діє у цивільному обороті розумно та обачно за однорідних обставин, у т.ч. заснованих на середніх показах по ринку.

Відсутність такого документального обґрунтування не надавало господарському суду права зменшувати розмір штрафних санкцій лише на підставі доводів боржника про непомірність розміру нарахованих санкцій у порівнянні з сумою основного боргу, виключність даного випадку у зв'язку з веденням основної господарської діяльності відповідача, пов'язаною з подачею питної води місту, у т.ч. до дитячих дошкільних закладів, шкіл, лікувально-профілактичних заходів, експлуатацією очисних споруд, виробництвом теплової енергії, тощо.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання боржника і зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, адже вимоги у цій частині позову заявлені у відповідності до умов Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тоді як за змістом ч.2 ст.218 ГК України відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення Комунального підприємства від відповідальності за порушення зобов'язання (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012р. у справі №3-28гс12).

За таких обставин, перевіривши арифметичну правильність та обґрунтованість вимог Компанії про стягнення із відповідача пені у розмірі 359207,76грн. та 7% штрафу у розмірі 365996,34грн., судова колегія задовольняє апеляційну скаргу позивача і скасовує рішення господарського суду у частині відмови у стягненні 251445,43грн. пені та 256197,44грн. штрафу, з прийняттям у цій частині нового судового рішення про задоволення позову, а тому здійснюється по справі новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції, який покладається на відповідача.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013р. у справі №927/1141/13 задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013р. у справі №927/1141/13 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» 251445,43грн. пені та 256197,44грн. штрафу.

3.Прийняти у цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

4.Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013р. у справі №927/1141/13 в наступній редакції:

«Позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

Стягнути із Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» (17500, м. Прилуки, вул. Садова,104, код 32863684) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 359207,76грн. пені, 365996,34грн. 7% штрафу, 15421,28грн. інфляційних втрат, 72735,04грн. 3% річних.

В іншій частині вимог у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» (17500, м. Прилуки, вул. Садова,104, код 32863684) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) за розгляд позовної заяви у суді першої інстанції 16 267 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 21 коп.»

5.Стягнути з Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» (17500, м. Прилуки, вул. Садова,104, код 32863684) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 5 076, (п'ять тисяч сімдесят шість) грн. 43 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

6. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідних наказів.

7.Матеріали справи №927/1141/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Г.В. Корсакова

Т.В. Ільєнок