Рішення № 38034293, 31.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3947/14 31.03.14

За позовом Приватного підприємства «Охоронно- юридична фірма «Аутпост-3»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп»

Про стягнення 80 615,78 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Івашків Л.В. - по дов. №б/н від 05.02.2014р.

Від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Охоронно-юридична фірма «Аутпост-3» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» 80 615,78 грн. , із яких: 77 093, 98 грн. основного боргу, 2 862,71 грн. - пеня за прострочку платежу, 659, 09 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2014р. порушено провадження у справі №910/3977/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.03.2014р. за участю представників сторін.

В судовому засіданні представником позивача подана заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу на 5000 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0368006912815 від 14.03.2014 р., яке отримане відповідачем 18.03.2014 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.03.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

26.04.2013р. між Приватного підприємства «Охоронно-юридична фірма «Аутпост-3» (надалі позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» (надалі відповідач, замовник) було укладено договір №03-04/13Л на виконання робіт з охоронного обслуговування.

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо виконання робіт з охоронного обслуговування об'єкта замовника.

Під охорону приймається об'єкт визначений в додатку №1 до договору, а саме: територія заводу м. Львів, вул.. Стрийська, 4.

Сума договору визначається на підставі узгодженої протоколом сторін договірної ціни охорони (додаток №3 до даного договору).

Розрахунки за виконану роботу здійснюються замовником не пізніше 10 числа наступного місяця на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг) (п. 4.3 договору).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було в повному сплачено вартість наданих послуг, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 77 615,78 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами договору сторони передбачили, що замовник зобов'язаний сплачувати своєчасно та в повному обсязі вартість послуг виконавцю (п.2.4 договору).

Відповідно до п. 4.5. даного договору: «Надання послуг (виконання робіт) підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт), який підписується двома сторонами. Якщо після подання (надсилання) замовнику акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 10 днів виконавець не отримує підписаного замовником примірника цього акту або мотивованої відмови, вважається, що послуги прийняті замовником, а акт підписаний двома сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої обов'язки виконав в повному обсязі, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) з травня по жовтень 2013 року.

Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за вересень та жовтень місяць, були надіслані відповідачу, рекомендованим листом з описом, 12 листопада 2013 року. Відповідачем не були підписані дані акти здачі-прийняття робіт. Відповідно до вищевказаного пункту 4.5. договору №03-04/1 ЗЛ, вони вважаються такими що підписані двома сторонами.

Всупереч вимогам п.4.3 та 2.4.5. договору, відповідач частково не оплатив надані послуги, внаслідок чого починаючи з серпня 2013 року утворювалась заборгованість.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач надав позивачу гарантійний лист, в якому просив тимчасово призупинити дію Договору №03-04/13Л від 26.04.2013 року з 22 жовтня 2013 року, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем компанії та неможливістю своєчасної оплати послуг охорони, та гарантував що заборгованість за серпень-вересень 2013 року в сумі 91353,00 грн. буде сплачено до 31 грудня 2013 року.

Гарантійний лист відповідачем було виконано лише частково, а саме сплачено заборгованість за серпень 2013 року, проте заборгованість за послуги надані в вересні та жовтні 2013 року, відповідачем погашена не була, у зв'язку з чим станом на час подання позову та розгляду справи судом заборгованість становить 76 377,60 грн.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором №03-04/13Л від 26.04.20-13р. вартість наданих послуг у визначений договором строк в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка за неоспореними розрахунками позивача становить 76377,60 грн.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 76377,60 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договорів, у визначені строки оплату за надані послуги охорони не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (п.4.4 догвоору).

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4.4 договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір якої, за обґрунтованим розрахунком позивача, з врахуванням ст. 232 Господарського кодексу України, становить 2 862,71 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, спірне грошове зобов'язання у жодний із передбачених чинним законодавством способів не припинилось, має місце прострочення його виконання у заявлений позивачем період, а тому позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 659,09 грн. та інфляційних в сумі 716, 38 грн. за визначений позивачем період підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» (03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 6, код ЄДРПОУ 35122889) на користь Приватного підприємства «Охоронно- юридична фірма «Аутпост -3» (79005, м. Львів, вул.. Коцюбинського, 6, код ЄДРПОУ 34857604) 76 377 грн. 60 коп. основного боргу, 2 862 грн. 71 коп. - пені та 659 грн. 09 коп. - 3 % річних, 716 грн. 38 коп. інфляційні, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.04.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.