Ухвала суду № 38032153, 31.03.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/27148/13-ц Провадження № 22-ц/772/951/2014Головуючий в суді першої інстанції:Іщук Т. П.Категорія: 44Доповідач: Ковальчук О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2014 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Ковальчука О.В.,

суддів : Медяного В.М., Нікушина В.П.

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі - ВК ВМР), про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2014 року у цій справі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він з 1995 року по теперішній час зареєстрований та проживає в кімнаті АДРЕСА_1. Також за вказаною адресою зареєстровані відповідачі по справі. З моменту розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_3, яке відбулось 13.01.2000 року, відповідачі по даний час за вказаною адресою реєстрації не проживають, кімнатою не цікавляться, не приймають участі в її утриманні, в здійсненні поточних ремонтних робіт, не сплачують житлово-комунальні послуги. Будинок, де розміщена вказана кімната, знаходиться на обслуговуванні ПП «Бокуд». Посилаючись на положення ст.ст. 71, 72 ЖК України та враховуючи викладені обставини, позивач просив визнати відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 такими, що втратили право користування вказаним житлом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідачі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в апеляційній скарзі просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені вказаного позову відмовити.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідачі та їх представник ОСОБА_5 підтримали свою апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Позивач та його представник ОСОБА_6 заперечили проти задоволення скарги, оскільки оскаржуване рішення вважають законним та обґрунтованим.

Від представника ВК ВМР Журавського О.А. надійшли письмові пояснення та заява про розгляд справи за відсутності представника ВК ВМР, у якій він зазначив, що покладається на розсуд суду щодо результату її розгляду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може буди скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтями 71, 72 ЖК України визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців у передбачених ст. 71 цього Кодексу випадках. Якщо наймач або член його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, в осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 13.01.2000 року (а.с. 4).

Кімната АДРЕСА_1 була виділена ОСОБА_2 як працівнику військової частини А 2597 та членам його родини, тобто відповідачам у справі (а.с. 51).

Відповідно до Довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію, виданої ПП «Бокут», за вказаною вище адресою з 07.06.1995 року зареєстровані: ОСОБА_2, як квартиронаймач, та відповідачі у справі (а.с. 3).

Згідно відповіді заступника Вінницького міського голови ОСОБА_9 від 04.02.2014 року № 01-00-011-5110 (а.с. 52) на запит адвоката та письмових пояснень представника третьої особи у справі ВК ВМР Журавського О.А., наданих суду апеляційної інстанції, вказаний вище будинок у 2008 році був переданий до комунальної власності територіальної громади м. Вінниці та на обслуговування ПП «Бокут» і має статус житлового будинку, а не гуртожитку, в статусі якого він перебував раніше.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зазначеній кімнаті не проживають понад останніх 6 місяців (починаючи з 2000 року - з моменту розлучення), що підтверджується актами мешканців кімнат цього будинку від 03.12.2009 року та від 25.10.2013 року (а.с. 5-6), а також показами свідків. Їх речі в житловому приміщенні за місцем реєстрації відсутні, плати за користування кімнатою не здійснюють, витрат по її утриманню (ремонту) не несуть. Такі витрати несе лише позивач (а.с. 7-12), в той же час відповідачі залишаються зареєстрованими за вказаною адресою.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції, керуючись вказаними нормами права, виходив із того, що під час судового розгляду справи відповідачами не було надано суду доказів поважності причин своєї відсутності за адресою реєстрації понад встановлені житловим законодавством строки та їх наявного інтересу до кімнати, окрім усних пояснень, які не підтверджені жодними доказами. Доводи відповідача ОСОБА_4 про створення перешкод у користуванні спірною кімнатою не доведено. Сам факт неприязних стосунків не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Жодних належних та допустимих доказів щодо звернення відповідачів до наймодавця чи правоохоронних органів суду надано не було. Наявними у справі доказами підтверджується, що відповідачі самостійно змінили своє місце проживання і вже понад тринадцять років проживають у тому ж будинку, де і позивач, але на іншому поверсі в іншій кімнаті, створивши нову сім'ю.

Враховуючи наведене, підстав, які визначені ст. 71 ЖК України та надали б відповідачам право зберігати за собою право користування жилим приміщенням понад 6 місяців, судом першої інстанції встановлено не було.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Оскільки позивачем надано належні та допустимі докази в обґрунтування своїх позовних вимог, а відповідачами не було доведено обставин, якими вони обґрунтували свої заперечення, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення даного позову

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача процесуальної правоздатності на звернення до суду та не доведення факту порушення своїх прав, оскільки вони є голослівними, необґрунтованими та сформованими без юридичного системного аналізу положень статті 55 Конституції України, статей 3, 28 ЦПК України, статей 71, 72 ЖК України.

Зокрема, за змістом ст. 71 ЖК України органи управління житловим фондом можуть заявляти вимоги про визнання когось із членів сім'ї наймача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у зв'язку із тимчасовою відсутністю понад строк збереження останнього, якщо це змінює певні права й обов'язки зазначених органів (тягне за собою припинення пільгової оплати комунальних послуг тощо). Оскільки в інших випадках у визнанні тимчасово відсутнього члена сім'ї наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, заінтересовані решта членів сім'ї наймача, а не орган управління житловим фондом, для якого це не створює нових прав та обов'язків і не змінює існуючих, в таких випадках саме решта членів сім'ї наймача вправі звернутись до суду із зазначеними вимогами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про його незаконність та необґрунтованість, а тому відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 слід відхилити, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2014 року - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відхилити, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : О.В. Ковальчук

Судді : В.М. Медяний

В.П. Нікушин