Ухвала суду № 38031908, 25.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 р. Справа № 14999/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.

при секретарі судового засідання - Гелецького П.В.,

за участю:

представник позивача - Фостяк О.Я.

представник відповідача - Слуцького Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства "Ремпромбуд - Сервіс" до Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Ремпромбуд - Сервіс" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2013 року №0000942200, № 0000922200, № 0000932200.

В обґрунтування позовних вимог покликається на безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 23.09.2013 р. № 97/22-00/3310961, про встановлення факту відсутності господарських операцій між ПП "Ремпромбуд-Сервіс" та ПП "Сорсо" у зв'язку з встановленням безтоварності операцій здійснених між ПП "Сорсо" та ТзОВ "Промводоремонт" і ТзОВ "Промметалресурс". Вважає, що в даному випадку повинен мати місце принцип персональної відповідальності, згідно якого ПП "Ремпромбуд-Сервіс" не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків та зборів іншими платниками податків при фактичному здійсненні господарської операції. Оскільки підприємство не порушувало вимог Податкового кодексу України, спірні податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 09.10.2013 року № 0000942200, № 0000922200, № 0000932200.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПП "Ремпромбуд-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Сорсо" за період січень 2012 р., травень 2012 р., червень 2012 р..

23 вересня 2013 року за результатами перевірки апелянтом складено акт про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 97/22-00/33710961, встановлено порушення ПП "Ремпромбуд-Сервіс" п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VІ в результаті чого не підтверджено податковий кредит з ПДВ по ПП "Ремпромбуд-Сервіс" на суму 137 665,56грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п 139.1 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VІ внаслідок чого ПП "Ремпромбуд-Ссрвіс" завищено витрати в сумі 688 327,79 грн. і як результат занижено податок на прибуток на загальну суму 144 549,00 грн.

На підставі зазначеного акту, ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкові повідомлення - рішення від 09.10.2013 року №0000942200, №0000922200 та №0000932200, згідно яких ПП "Ремпромбуд-сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 206 498,34 грн. (ППР №0000942200), податку на прибуток на 217 123,50 грн. (ППР №0000922200), зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 137 665,56 грн. (ППР №0000932200).

При цьому слід зазначити, що в ході проведення перевірки апелянтом було використано акт ДПІ у Франківському районі м. Львова № 57/22-40/20811284 від 18.07.2013 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Сорсо", з питань господарських відносин з ТзОВ "Промводоремонт" за січень 2012 року та ТзОВ "Промметалресурс" за травень, червень 2012 року.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало упереджене переконання податкового органу про безтоварність операцій між ПП "Ремпромбуд-Сервіс" та ПП "Сорсо", і як наслідок, допущене припущення про факт відсутності операцій між вказаними контрагентами.

У вищевказаному акті перевірки здійснюється посилання на акт Криворізької південної міжрайонної ДПІ № 17/222/21887355 від 18.01.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Промводоремонт".

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Щодо фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Сорсо" слід зазначити наступне.

15.11.2011року між ПП "Ремпромбуд-Сервіс" та ПАТ "Західенерго", правонаступником якого є ПАТ "ДТЕК Західенерго" було укладено договір підряду № 01-0562/2001-Т на виконання робіт по об'єкту "Нарощування 8-го ярусу золовідвалу № 3".

Для виконання своїх обов'язків за договором ПП "Ремпромбуд-Сервіс" уклало з ПП "Сорсо" договори купівлі-продажу сталевої труби № 172 від 29.12.2011 року № 16 від 10.05.2012 року діаметром 820 мм та 530 мм відповідно.

Згідно умов зазначених договорів ПП "Ремпромбуд-Сервіс" за придбаний товар в період, що перевірявся апелянтом, сплатило кошти на загальну суму 825 992,63 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Реальний характер господарських відносин з вищевказаним контрагентом підтверджується документами, які наявні у матеріалах справи, саме копіями: договору купівлі-продажу № 172 від 29.12.2011 року; специфікації № 1 до договору купівлі-продажу № 172 від 29.12.2011 року; накладної № 1 від 26.01.2012 року; податкової накладної з квитанцією про її реєстрацію; сертифікату якості труб № 629/5; сертифікату на ізоляцію туби № 9320/12 від 18.01.2012 року; платіжного доручення № 1 від 05.01.2012 року; договору купівлі-продажу № 16 від 10.05.2012 року; специфікації № 1 до договору купівлі-продажу №16 від 10.05.2012 року; накладної № 4 від 31.05.2012 року; накладної № 5 від 06.06.2012 року; платіжного доручення № 125 від 01.06.2012 року; платіжного доручення №147 від 14.06.2012 року; платіжного доручення № 161 від 03.07.2012 року; банківських виписок; податкових накладних з квитанціями про їх реєстрацію; сертифікату якості труб; договору підряду № 01-Р-0526/2011-Т від 15.11.2011 року з додатками; довідок про вартість виконаних будівельних робіт за квітень, травень, червень 2012 року; актів приймання виконаних будівельних робіт; звітів про витрати основних матеріалів на будівництві.

Вищезазначені документи підтверджують здійснення господарських операцій між ПП "Ремпромбуд - Сервіс" та ПП "Сорсо", а також подальше використання позивачем у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей у вказаного контрагента. Правочини відповідають меті господарської діяльності позивача, а дані, наведені у документах, що надають право на формування податкового кредиту, відповідають дійсності.

Стосовно посилань апелянта на висновки Криворізької південної міжрайонної ДПІ, викладені в акті перевірки № 17/222/21887355 від 18.01.2013 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ "Промводоремонт", яке було контрагентом ПП "Сорсо", необхідно зазначити наступне.

Дана перевірка провадилась без аналізу первинних документів цього підприємства, а це не дає права податковому органу в односторонньому порядку робити висновки про нікчемність правочинів чи про не проведення певних господарських операцій.

Відносно реальності господарських операцій між ПП "Сорсо" та ТзОВ "Промметалресурс" слід вказати, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом 26.11.2012 року винесено постанову про задоволення позовних вимог ТзОВ "Промметалресурс" до Криворізької ЦМДПІ Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення - рішення. По вказаній справі судом досліджувались обставини господарських відносин ТзОВ "Промметалресурс", які описані у вищевказаному акті перевірки та встановлено відсутність вчинення цим товариством безтоварних операцій.

Отже, будь-яких судових рішень, щодо визнання контрагента позивача фіктивним підприємствам, визнання недійсними вищевказаних угод з вказаним контрагентам - немає.

Щодо доводів податкового органу про нікчемність правочинів укладених позивачем із вищевказаним контрагентом, слід зазначити, що на податкові органи не покладено контроль за дотриманням вимог цивільного законодавства та податкові органи не наділені функціями щодо визнання недійсними (нікчемними) договорів, що має місце в даному випадку.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Постановою Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. За текстом п.4 Постанови, оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі, якщо правочин ще не виконаний, він є таким, який не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України); (п. 7 Постанови).

Перелік нікчемних правочинів визначений ст.228 ЦК України, це правочини: спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Стосовно висновків апелянта щодо неправомірного формування податкового кредиту на підставі проведення по ланцюгу постачання безтоварних операцій ПП "Ремпромбуд-Сервіс" від ПП "Сорсо", яке в свою чергу сформувало податковий кредит за рахунок ТзОВ "Промводоремонт" за січень 2012 року та ТзОВ "Промметал ресурс" за травень, червень 2012 року, а ті в свою чергу сформували податковий кредит за рахунок ТзОВ "Вершина Плюс" та ТзОВ " Живий хліб", слід зазначити, що ПП "Ремпромбуд-Сервіс" не відповідає за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків-контрагентами.

В листі ВАС України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Не виконання контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань, не є підставою для не включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту платником податку - покупцем послуг, отже це не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду прийшла до неспростовного переконання про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка - Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі №813/7905/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: С.М. Кузьмич

В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 31.03.2014 року