Ухвала суду № 38031040, 06.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 р. Справа № 876/15328/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В. В., Рибачука А. І.;

за участю секретаря судового засідання - Сердюк О. Ю.;

прокурора - Турчина І.Я.;

представника третьої особи - Станько Т.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу першого заступника прокурора Львівської області на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2013 року про залишення позовної заяви без розгляду в справі за позовом прокурора Яворівського району Львівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до виконавчого комітету Немирівської селищної ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - дочірнє підприємство «Санаторій Немирів» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2011 року Яворівським районним судом Львівської області зареєстровано позовну заяву прокурора Яворівського району Львівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до виконавчого комітету Немирівської селищної ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - дочірнє підприємство «Санаторій Немирів» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Немирівської селищної ради №63 від 15.11.2001 року «Про оформлення права власності на будівлі Прикарпатського дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що при прийнятті рішення №63 від 15.11.2001 року виконавчий комітет Немирівської селищної ради порушив норми чинного законодавства, про існування оспорюваного рішення Прокуратурі Яворівського району Львівської області стало відомо під час прокурорської перевірки в червні 2011 року.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 27 вересня 2011 року позов прокурора Яворівського району Львівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до виконавчого комітету Немирівської селищної ради, третя особа дочірнє підприємство "Санаторій Немирів" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним та скасування рішення задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року апеляційні скарги дочірнього підприємства "Санаторій Немирів" та ТзОВ "Захід" - залишено без задоволення, а постанову Яворівського районного суду Львівської області від 27.09.2011 року залишено без змін.

Зазначені вище рішення дочірнім підприємством "Санаторій Немирів" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" були оскаржені до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17 січня 2013 року касаційну скаргу задоволив, постанову Яворівського районного суду Львівської області від 27 вересня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 січня 2013 року обґрунтовано тим, що судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено обставин щодо часу, з якого Фонду державного майна України стало відомо про оспорюване рішення.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2013 року адміністративний позов прокурора Яворівського району Львівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України залишено без розгляду.

Зазначену ухвалу мотивовано тим, що позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, першим заступником прокурора Львівської області подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що прокурору Яворівського району Львівської області стало відомо про прийняття оспорюваного рішення у червні 2011 року під час проведення перевірки.

Представник третьої особи, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Прокурор у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи та прокурора, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно із ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КАС України повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа.

Представництво прокурором інтересів в суді є одним із видів представництва в суді.

На думку суду апеляційної інстанції, прокурор здійснюючи свої повноваження як законний представник позивачів, наділений правами наданими позивачам.

Тобто прокурор, діючи як представник, подає позовну заяву в межах строку звернення до суду, який обчислюється з дня коли особа на захист якої подано позовну заяву дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Такий висновок суду апеляційної інстанції підтверджується Верховним Судом України у постанові від 06 березня 2012 року (ЄДРСР № 22204814), яка відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Немирівської селищної ради №63 від 15.11.2001 року Львівському обласному державному комунальному бюро інвентаризації та експертної оцінки доручено оформити право власності та видати свідоцтво про право власності Прикарпатському ДП ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Приймаючи рішення, суд першої інстанції взяв до уваги заяву представника ДП «Санаторій «Немирів» про залишення позовної заяви без розгляду, в якій, зокрема, вказано, що наказом Фонду державного майна України №762 від 15.04.2004 року затверджено заходи щодо організації роботи з виконання Постанови Верховної Ради України №1585-ІV від 04.03.2004 року «Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан збереження об'єктів соціально-культурного призначення в процесі приватизації та цільового їх використання у післяприватизаційний період», відтак, Фонду державного майна України повинно було бути відомо про існування оскаржуваного рішення виконавчого комітету Немирівської селищної ради №63 від 15.11.2001 року «Про оформлення права власності на будівлі Прикарпатського дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до 09.02.2005 року.

Суд апеляційної інстанції із такими висновками погодитись не може з огляду на те, що Фондом державного майна України в межах наданих повноважень рішення щодо приватизації (зміни власника) цілісного майнового комплексу «Санаторій «Немирів» не приймалось, відтак вказані вище нормативні акти не передбачали проведення Фондом державного майна України перевірок щодо збереження майна спірного цілісного майнового комплексу, відповідно, посилання на вищезгаданий наказ Фонду державного майна України судом до уваги братись не може.

Суд звертає увагу на те, що прокуратурі Яворівського району про існування оспорюваного рішення стало відомо під час проведення прокурорської перевірки в червні 2011 року, а представниками відповідача і третіх осіб не надано доказів для спростування цього факту, як і не надано доказів на підтвердження існування будь-якої іншої дати, з якої, на їхню думку мав би початися перебіг строку звернення до адміністративного суду.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити що частиною 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму, зокрема, згідно п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Статтею 18 КАС України визначено правила предметної підсудності адміністративних справ, які дозволяють визначити, адміністративний суд якої ланки розглядатиме адміністративну справу у першій інстанції.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Аналізуючи зміст вказаних положень ст. 18 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що основним критерієм для визначення компетентного суду при вирішенні спору виступає не предмет позову, а суб'єктний склад учасників спору, незважаючи на назву даної статті.

Зміст п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України містить відсилання до ч. 2 ст. 18 КАС України, тобто визначає, що наявність посадової особи місцевого самоврядування, посадової чи службової особи органу місцевого самоврядування, як одного з учасників спору, не є безумовною підставою для розгляду такого спору місцевим загальним судом як адміністративним, а тому, у випадку коли одним із учасників спору є орган державної влади, такий спір підлягає розгляду окружним адміністративним судом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції, при вирішенні питання щодо підсудності даного спору допущено хибне трактування положень ст. 18 КАС України, що в свою чергу призвело до порушення правил предметної підсудності.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно нез'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому таку слід скасувати та постановити нову, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. ст. 202, 205, 206, ч. 2 ст. 211, ст. 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Львівської області задовольнити.

Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2013 року про залишення без розгляду заяви в справі № 460/823/13-а- скасувати.

Справу №460/823/13-а направити для продовження розгляду до Яворівського районного суду Львівської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. В. Клюба

А. І. Рибачук

Ухвалу складено в повному обсязі 11 березня 2014 року.