Ухвала суду № 38030841, 02.04.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 669/553/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Давидюк О.І.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області на постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області, третя особа на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про перерахунок пенсії , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Білогірського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до УПФУ в Білогірському районі про визнання дій неправомірними та призначення пільгової пенсії. Позовні вимоги мотивовано тим, що він працював трактористом в колгоспі «Україна», КСП агрофірма «Україна», ТзОВ «Племзавод «Квітневе» с.Квітневе Білогірського району Хмельницької області. В квітні 2013 року він звернувся до управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі із заявою про призначення йому пенсії, однак на підставі рішення комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області йому було відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи, що дають право на пенсію на пільгових умовах. Вважаючи такі дії неправомірними, просив визнати відмову протиправною та зобов'язати призначити йому пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до постанови Білогірського районного суду від 11.07.2013 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Білогірського районного суду від 11.07.2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, позивач досяг 55-річного віку і звернувся до управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах згідно п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та надав відповідні документи, в тому числі трудову книжку.

Рішенням комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25 квітня 2013 року № 8 ОСОБА_2 зараховано до стажу періоди роботи з 01.01.1982 року по 31.12.1982 року та з 01.01.1991 року по 15.04.1998 року на пільгових умовах відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням цієї ж комісії позивачу відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періоди роботи з 01.01.1981 року по 31.12.1981 року та з 01.01.1983 року по 31.12.1990 року, оскільки первинними документами не підтверджено роботу на посаді тракториста, а період роботи з 16.04.1998 року по 31.12.2003 року не зараховано до пільгового стажу, оскільки позивач працював в іншому господарстві, яке не ліквідоване (а.с. 17, 45). Незарахування комісією до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_2 з 01.01.1983 року по 31.12.1986 року позивачем не оспорюється.

На підставі вищевикладеного Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області листом від 20 травня 2013 року за вихідним № 2131/04 відмовило ОСОБА_2 в призначенні пенсії відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення» за недостатністю 20-річного стажу роботи на посаді тракториста, зарахувавши до пільгового стажу період роботи трактористом - 10 років 3 місяці 15 днів (а.с. 18).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що право на призначення пільгової пенсії за віком, передбаченої пунктом «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», мають трактористи-машиністи, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах та інших підприємствах сільського господарства. Зазначений вид пенсії призначається чоловікам після досягнення 55 років і при загальному стажу роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років - на зазначеній роботі. До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах, інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільськогосподарських робіт у рослинництві або тваринництві.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 18 цього ж Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

При цьому, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно відомостей трудової книжки, виданої на ім'я позивача 05 травня 1979 року (а.с. 47-49), та довідки Білогірського районного трудового архіву Білогірської районної ради Хмельницької області від 17 травня 2013 року № 230 (а.с. 13) ОСОБА_2 працював трактористом в колгоспі «Україна» с.Квітневе Білогірського району Хмельницької області в 1981, 1982, в агрофірмі «Україна» с.Квітневе Білогірського району Хмельницької області в 1991 - 1998 роках та в ТзОВ «Племзавод «Квітневе» с.Квітневе Білогірського району Хмельницької області в 1999 - 2004 роках.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працював трактористом в колгоспі «Україна» с.Квітневе Білогірського району Хмельницької області з 01.01.1987 року по 31.12.1990 року, про що зроблено відповідні виправлення до занесених раніше записів в трудову книжку позивача на підставі протоколу засідання правління агрофірми «Україна» с.Квітневе Білогірського району Хмельницької області (правонаступника колгоспу «Україна») від 02 січня 1998 року № 1, яким зараховано позивачу в стаж тракториста 1987 - 1990 роки (архівний витяг від 15 лютого 2013 року № 04-06/17 (а.с. 11), протокол зборів засідання правління від 02 січня 1998 року № 1 (а.с. 57-60).

Факт роботи позивача на посаді тракториста в 1987 - 1990 роках в колгоспі «України» підтверджується також сукупністю інших доказів по справі, зокрема, архівним витягом від 15 лютого 2013 року № 04-06/16 із протоколу засідання правління колгоспу «Україна» від 03 листопада 1987 року № 17 про преміювання ОСОБА_2 як колгоспника рільничо-тракторної бригади № 2 (а.с. 10), дослідженими в судовому засіданні книгами по оплаті праці за 1987 - 1991 роки, з яких вбачається, що позивачу щорічно виплачувалася надбавка за роботу на «старому тракторі» (а.с. 52-56), актом зустрічної перевірки управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі достовірності видачі документів про стаж та заробітну плату для призначення (перерахунку) пенсії від 27 березня 2013 року № б/н, в якому зазначено, що перевіркою встановлено: ОСОБА_2 за даними документами працював в агрофірмі «Україна» с.Квітневе на посаді тракториста в 1981, 1982, 1987-1998 роках, в ТзОВ «Племзавод «Квітневе» с.Квітневе в 1999 - 2004 роках (а.с. 50). Факт роботи підтверджується також показаннями свідків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішенням комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25 квітня 2013 року № 8 необґрунтовано відмовлено позивачу в зарахуванні до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії, періодів роботи трактористом з 01.01.1981 року по 31.12.1981 року, з 01.01.1987 року по 31.12.1990 року, з 16.04.1998 року по 31.12.2003 року, чим порушено його законні права та інтереси, тому позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 11 липня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.