Ухвала суду № 38025953, 27.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 247/5628/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2409/2014

Єдиний унікальний номер 247/5628/13

Номер провадження 22ц-775/2409/14

категорія 39 Головуючий в першій інстанції Арапіна Н.Є.

Доповідач Янчук Т.О.

У Х В А Л А

іменем України

24 березня 2014 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Дундар І.О.,

суддів: Мірута О.А., Янчук Т.О.

при секретарі Чекіній А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Торезького міського суду від 05 лютого 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Торезького міського суду від 05 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не було враховано, що заява відповідача до міського голови викладена в брутальній, принизливій та непристойній формі, з звинуваченням у шахрайстві та у систематичному взятті хабарів з громадян, що принижує гідність, честь та ділову репутацію апелянта. Наслідки повинні застосовуватись відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року шляхом відшкодування моральної шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 жовтня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до міського голови м. Тореза із заявою щодо правомірності розташування стихійного ринку біля нежитлового приміщення АДРЕСА_1 В зазначеному листі відповідач зазначив « що зазначений стихійний ринок належить співвласникам приватному підприємцю ОСОБА_4 та ОСОБА_2, який має посвідчення «громадського співробітника служби економічної безпеки. та вміли ним користується. На скільки відомо ОСОБА_3, дозволю органів місцевого самоврядування на організацію такого ринку у вищезазначених осіб не має. На теперішній час вони не являються орендарями земельної ділянки розташованої за даною адресою , якість та безпеку продуктів, які реалізуються на цьому ринку важко проконтролювати відповідним державним органам, що може призвести до поганих результатів. Реалізатори на цьому ринку платять за свої місця вищезазначеним особам, а не в міську казну. Нездійснюється ніяких заходів щодо утримання та благоустрою належної території». Відмовляючи у задоволені позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того, що відомості, які зазначені в заяві ОСОБА_3, відносно позивача не є тією інформацією, яка підлягає спростуванню в порядку ст.277 ЦК.України

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання апеляційного суду не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи

та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК.України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Відмовляючи у задоволені позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того, що відомості, які поширені в заяві ОСОБА_3, направленої до міського голови м.Тореза відносно позивача не є тією інформацією, яка підлягає спростуванню в порядку ст.277 ЦК.України

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволені позову.

При розгляді справи судом було встановлено, що 31 жовтня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до міського голови м. Тореза із заявою щодо правомірності розташування стихійного ринку біля нежитлового приміщення АДРЕСА_1 В зазначеному листі відповідач зазначив «що зазначений стихійний ринок належить співвласникам приватному підприємцю ОСОБА_4 та ОСОБА_2, який має посвідчення «громадського співробітника служби економічної безпеки. та вміли ним користується. На скільки відомо ОСОБА_3, дозволю органів місцевого самоврядування на організацію такого ринку у вищезазначених осіб не має. На теперішній час вони не являються орендарями земельної ділянки розташованої за даною адресою ,якість та безпеку продуктів, які реалізуються на цьому ринку важко проконтролювати відповідним державним органам, що може призвести до поганих результатів. Реалізатори на цьому ринку платять за свої місця вищезазначеним особам, а не в міську казну. Не_здійснюється ніяких заходів щодо утримання та благоустрою належної території». ( а.с.92).

ОСОБА_2 являється співробітником підрозділу Головного управління по боротьбі з корупцією в органах державної влади України.( а.с.12)

Частиною 4 статті 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За положеннями ч.ч. 1,3 ст.277 ЦК.України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію»( в редакції закону від 13січня 2011 року) оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання , які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів ( вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою , в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідач, як мешканець м.Тореза звернулися до міського голови м.Тореза із заявою щодо правомірності розташування стихійного ринку біля нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .

Зазначена заява адресована до органу , який компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь.

З урахуванням викладеного та аналізу заяви, вбачається, що вона містить певні відомості про недодержання законів позивачем, повідомлялися вони не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому таке звернення не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь,гідність чи ділову репутацію позивача, а інформація, зазначена в ньому, не підлягає захисту в сенсі ст.277 ЦК.України.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

За вказаних обставин, суд обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позову.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. .

Керуючись ст.ст.307 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Торезького міського суду від 05 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : Судді :