Рішення № 38024175, 02.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.04.2014 Справа № 905/785/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Волзі І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: Прокурора м. Краматорська в інтересах держави в особі Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ Донецької області

про стягнення заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій всього у розмірі 3764,17 гривень

Представники сторін:

Прокурор: Осипенко Ю.С.

Від позивача: Слостін І. В.

Від відповідача: не з'явився

Прокурор м. Краматорська звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 2778,68 гривень, штрафу відповідно до п. 3.5 договору у розмірі 620,76 гривень та пені у розмірі 364,73 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №12-10 від 30.01.2012р. за період з 01.06.2013р. по 01.01.2014р., у зв'язку з чим виникла стягувана заборгованість та підстави для нарахування штрафу та пені.

Позивачем було надано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені до 336,53 гривень, яку судом було прийнято до розгляду.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті прокурора та представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.ст. 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

30.01.2012р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір №12-10 оренди майна комунальної власності територіальної громади м. Краматорська, згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно: вбудоване нежитлове приміщення (далі - майно), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 51,2 кв.м., що знаходиться на балансі Управління житлового та комунального господарства.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування орендованим майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 30.01.2012р.

Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, що перебуває у власності територіальної громади м. Краматорська затвердженої рішенням Краматорської міської ради 13.07.2011р. №7/YI-12 і становить за базовий місяць розрахунку 332,19 гривень. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата перераховується орендодавцю на розрахунковий рахунок щомісячно не пізніше 25-го числа наступного місяця без виставлення рахунку (п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору).

Згідно із п. 5.1 орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Даний договір укладено строком з 30.01.2012р. по 29.12.2014р. включно (п. 11.1 договору).

За таких обставин, прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 2778,68 гривень, штраф відповідно до п. 3.5 договору у розмірі 620,76 гривень та пеню у розмірі 364,73 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань.

Враховуючи статус об'єкту оренди, сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати орендної плати згідно визначених умов договору.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов'язань відповідачем є їх порушенням.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, відповідачем не були виконані грошові зобов'язання із сплати орендних платежів у розмірі 2778,68 гривень за період з 01.03.2013р. по 01.01.2014р. - жодних доказів на спростування чого відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано, внаслідок чого суд приходить до висновку, що стягувана заборгованість обґрунтовано заявлена прокурором до примусового стягнення з відповідача, тому позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу відповідно до п.3.5 договору у розмірі 620,76 гривень, суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штрафні санкції у розмірі 25% від суми заборгованості.

Як вбачається зі змісту зазначеного пункту договору, умовою для застосування штрафних санкцій є прострочення внесення орендної плати на строк більше ніж три місяці, а базою для нарахування штрафних санкцій є сума заборгованості, що склалася станом на час внесення чергового місячного платежу.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача сформована за період більше ніж три місяці, а, отже, наявні підстави для нарахування штрафних санкцій у розмірі, визначеному п. 3.5. договору.

Водночас, прокурором та позивачем не наведено обґрунтованого розрахунку стягуваної суми у заявленому розмірі, а саме не визначено, за який саме період, у який спосіб та який механізм нарахування цих штрафних санкцій.

З огляду на встановлені судом обставини, здійснивши власний розрахунок стягуваної суми в цій частині виходячи з механізму нарахування штрафу, визначеного в п.3.5 договору, суд дійшов висновку, що правомірним вбачається нарахування такого штрафу починаючи з 26.09.2013р., оскільки 25.09.2013р. сплив строк для виконання зобов'язань з внесення орендної плати за період з червня по серпень 2013р., тобто за попередні три місяці.

К цьому моменту загальна сума заборгованості відповідача, виходячи із наявних у справі доказів, складала 1194 гривень, а, отже підставним вбачається нарахування штрафу за правилами п. 3.5. договору 26.09.2013 року в сумі 299 гривень. Станом на 26.10.2013р. заборгованість відповідача складала 1584 гривень, тобто штраф за вересень 2013р. має складати 396 гривень, станом на 26.11.2013р. заборгованість складала 1982 гривень, а отже штраф складатиме 496 гривень, станом на 26.12.2013р. заборгованість складала 2382 гривень, тобто штраф міг складати 596 гривень, станом на 26.01.2014р. заборгованість складала 2780 гривень, тобто штраф міг складати 695 гривень. Тобто загальна сума штрафу, що могла бути нарахована прокурором та позивачем, становить значно більшу суму, ніж визначено в позові.

Таким чином, керуючись принципом диспозитивності та виходячи із заявленого прокурором в інтересах позивача розміру позовних вимог в частині суми штрафу, передбаченого п. 3.5 договору, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а саме в сумі 620,76 гривень.

Крім цього прокурором заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 336,53 гривень.

За змістом статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується орендодавцем з врахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована за період з 01.06.2013р. по 31.12.2013р.

Проте, оскільки позивачем не визначено період нарахування пені за кожний місяць (не визначено кількості днів), суд вважає за необхідне самостійно визначити суму пені, враховуючи визначений позивачем період з 01.06.2013р. по 31.12.2013р., що узгоджується з приписами п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме в розмірі 63,95 гривень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги прокурора м. Краматорська в інтересах держави в особі Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 23, код ЄДРПОУ 26351530) заборгованість з орендної плати у розмірі 2778,68 гривень, штраф у розмірі 620,76 гривень, пеню у розмірі 63,95 гривень.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь державного бюджету судовий збір в сумі 1827,00 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 02.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 03.04.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник