Рішення № 3802394, 29.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/80

29.04.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»

Про стягнення 32 602,85 грн.

За зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг Україна»

Про визнання договору поставки №Ук-02-0185 від 28.09.2007 р. недійсним

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Мітрофанова О.І. –предст. (дов. № 16/102 від 02.01.09 р.)

Від відповідача Лозінський М.В. –предст. (дов. б/н від 30.01.09 р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Стіомі-Холдінг»про стягнення заборгованості у розмірі 32 602,85 грн. (17 044 грн. –основний борг, 5 027,99 грн. –збитки від інфляції, 3 271,05 грн. –15% річних, 4 703,21 грн. - пеня, 2 556,60 грн. - штрафу), що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №Ук-02-0185 від 28.09.2007 р.

Ухвалою суду від 17.02.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/80 та призначено розгляд справи на 13.03.09 р.

Представники сторін в судове засідання 13.03.09 р. не з'явилися, вимоги ухвали суду від 17.02.2009р. про надання документів не виконано, натомість 12.03.2009р. відділом діловодства суду отримано клопотання відповідача від 11.03.2009р. №203 про відкладення слухання справи в зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Клопотання судом задоволено.

Ухвалою суду від 13.03.09 р. відкладено розгляд справи на 08.04.2009 р. в зв’язку з задоволенням клопотання відповідача, нез’явленням в судове засідання представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

08.04.09 р. судове засідання не відбулось в зв’язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

08.04.09 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позов відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог в частині штрафних санкцій з підстав, викладених у відзиві.

Також, 08.04.09 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг Україна»про визнання договору поставки №Ук-02-0185 від 28.09.2007 р. недійсним.

Відповідно до ст.60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним; подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»є взаємно пов’язаним з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг Україна», позивачем дотримано всіх вимог щодо подачі позовів, суд приймає до розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ «Стіомі-Холдінг».

Ухвалою суду від 13.04.09 р. прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ «Стіомі-Холдінг»до ТОВ «Хімагромаркетинг Україна»про визнання договору поставки №Ук-02-0185 від 28.09.2007 р. недійсним., призначено розгляд справи на 29.04.2009 р., зобов’язано сторони виконати вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 17.02.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/80, зобов’язано відповідача за зустрічним позовом - ТОВ «Хімагромаркетинг Україна»надати відзив на зустрічну позовну заяву.

29.04.09 р. відділом діловодства суду отримано від позивача відзив на зустрічний позов відповідно до якого ТОВ «Хімагромаркетинг Україна»просить суд у зустрічному позові ТОВ «Стіомі-Холдінг»про визнання договору поставки №Ук-02-0185 від 28.09.2007 р. недійсним відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 29.04.09 р. представником ТОВ «Стіомі-Холдінг»подано клопотання від 07.04.09 р. про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Також, в судовому засіданні 29.04.09 р. представником ТОВ «Стіомі-Холдінг»подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій за договором поставки №Ук-02-0185 від 28.09.2007 р. в зв’язку із тим, що: по-перше, складне фінансове становище підприємства (відповідача за первісним позовом) спричинене фінансово-економічною кризою; по-друге, розмір штрафних санкцій, заявлених позивачем за первісним позовом є неспіврозмірним (надмірно великий їх розмір) та отже, такий, що суперечить законодавству.

В судовому засіданні 29.04.09 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.07 р. між сторонами укладений договір поставки № Ук-02-0185 (надалі - Договір).

Згідно укладеного Договору, Позивач зобов'язувався передати у власність Відповідачу товар у кількості, асортименті та за ціною визначеними у п. 1.1. Договору, а Відповідач, в свою чергу, відповідно до договору зобов'язаний був прийняти відповідний товар та оплатити його вартість у строки визначені у Договорі.

Позивач виконав свої зобов'язання по договору належним чином, а саме поставив Відповідачу обумовлену Договором кількість товару на суму 17 044,00 грн. Факт передачі Товару Відповідачу підтверджується видатковою накладною № Ук-02-0410 від 01.10.2007 р. на суму 17 044,00 грн.

Відповідно до умов Договору (п.2.1.) Відповідач мав оплатити одержаний ним товар не пізніше 10.10.2007 р.

Проте, Відповідачем невиконані зобов'язання по зазначеному Договору щодо оплати поставленого йому товару.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 17 044,00 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 4 703,21 грн., штрафу, що згідно розрахунку становить 2 556,60 грн., 15% річних, що згідно розрахунку становить 3 271,05 грн. та збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 5 027,99 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує посилаючись на наступне.

Позивач нарахував Відповідачеві штрафні санкції, посилаючись на п. 5.3 Договору Поставки № Ук-02-0185 від 28.09.07 р., згідно із яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконане.

Водночас відповідно до п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня). Тому вимоги Позивача в частині стягнення пені та штрафу є необгрунтованими та безпідставними.

Отже, Позивачем пропущено строки позовної давності щодо застосування штрафних санкцій. Крім того, згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо штрафних санкцій, закладених у п. 5.5. Договору, то відповідач вважає що цей розмір відсотків є неспіврозмірним та суперечить чинному законодавству України, а тому заперечує позовні вимоги в цій частині.

Враховуючи зазначене вище та керуючись ст. 258 ЦК України, ст. 232 ГК України відповідач просить суд застосувати строки позовної давності щодо сплати штрафних санкцій (штрафу, пені).

Також, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій за договором поставки №Ук-02-0185 від 28.09.2007 р. в зв’язку із тим, що: по-перше, складне фінансове становище підприємства (відповідача за первісним позовом) спричинене фінансово-економічною кризою; по-друге, розмір штрафних санкцій, заявлених позивачем за первісним позовом є неспіврозмірним (надмірно великий їх розмір) та отже, такий, що суперечить законодавству.

Крім відзиву на позовну заяву відповідачем подано зустрічний позов про визнання договору поставки №Ук-02-0185 від 28.09.2007 р. недійсним з наступних підстав.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ст. 180 Господарського кодексу України визначає істотні умови господарського договору. Згідно із ч. 1 даної статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України зазначає, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Виходячи зі змісту вищенаведених законодавчих норм, випливає, ціна є істотною умовою договору та має бути погоджена і визначена Сторонами при укладенні договору. Також ст. 524 ЦК України визначає валюту виконання зобов'язання згідно із ч. 1 якої зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Проте, всупереч цьому, Позивач за первісним позовом, порушив встановлені законодавцем вимоги щодо визначення ціни та валюти здійснення платежів при укладенні договору. А тому, ТОВ «Стіомі-Холдінг»вважає, що даний договір, укладений з порушенням встановленого законом порядку, а саме, ціна за договором визначена в рублях. Отже, в даному договорі відсутня істотна умова-ціна, яка є обов'язковою для погодження сторонами відповідно до законодавства. Звідси, випливає, що Договір № Ук-02-0185 від 28.09.2007 р. є недійсним.

Відповідач за зустрічним позовом –ТОВ «Хімагромаркетинг Україна»заперечив проти доводів, викладених у зустрічному позові з огляду на нижченаведене.

При укладенні спірного Договору сторонами була погоджена ціна в розмірі 17 044,00 грн.

Так пунктом 1.1. Договору зазначено, що «Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити ...Товар", та наведена таблиця в якій зазначено найменування товару та зазначена «Загальна ціна договору у гри., з ПДВ».

Пунктом 2.3 Договору зазначено, що «Валютою платежу за даним договором є національна грошове одиниця України - гривня».

У рахунку-фактурі, яка надавалася Відповідачу за первісним позовом для оплати Товару, та видатковій накладні, що підтверджує факт отримання Товару, зазначена ціна в національній грошовій одиниці України, в гривнях.

Позивач ґрунтує свої позовні вимоги на технічній помилці, яка була зроблена у пункті 1.2. Договору, де зазначено, що «загальна вартість Товару (ціна договору) складає 17 044,00 (сімнадцять тисяч сорок чотири рубля 00 коп.) у т.ч. ПДВ 20%, що станом на 28 вересня 2007 року за курсом 5.05 грн. за один долар США становить еквівалент 3 375,05 доларів США. Станом на 28 вересня 2007 року саме курс гривні становив 5,05 гривень за один долар США.

З наведеного вище можливо зробиш висновок, що сторони визначили ціну договору, відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України, у грошовій одиниці України - гривні.

Стаття 215 Цивільного кодексу містить вичерпний перелік умов за наявності яких можливо визнати договір недійсним повністю або в частині, але технічна помилка зроблена в тексті договору не відноситься до цього переліку.

Таким чином, при укладанні спірного договору сторони погодили всі його істотні умови, які є обов'язковими відповідно до законодавства України, а отже відповідач за зустрічним позовом вважає, що відсутні правові підстави для визнання договору Поставки від 28 вересня 2007 року № УК-02-0185 недійсним.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що зустрічні позовні вимоги не підлягають до задоволення, а первісні позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.

При укладенні Договору № Ук-02-0185 від 28.09.07 р. сторонами була погоджена ціна в розмірі 17 044,00 грн.

Так пунктом 1.1. Договору зазначено, що "Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин, надалі іменовані "Товар":…", та наведена таблиця в якій зазначено найменування товару та зазначена "Загальна ціна договору у грн., з ПДВ".

Пунктом 2.3 Договору зазначено, що «Валютою платежу за даним договором є національна грошове одиниця України - гривня».

У видатковій накладній №Ук-02-0410 від 01.10.07 р. також зазначено вартість товару у гривнях, а саме 17 044 грн.

Отже, Позивач за зустрічним позовом ґрунтує свої позовні вимоги на технічній помилці, яка була зроблена у пункті 1.2. Договору, де зазначено, що "загальна вартість Товару (ціна договору) складає 17 044,00 сімнадцять тисяч сорок чотири рубля 00 коп. у т.ч. ПДВ 20%, що станом на 28 вересня 2007 року за курсом 5.05 грн. за один долар США становить еквівалент 3 375,05 доларів США".

З наведеного вище можливо зробиш висновок, що сторони визначили ціну договору, відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України, у грошовій одиниці України - гривні.

Стаття 215 Цивільного кодексу містить вичерпний перелік умов за наявності яких можливо визнати договір недійсним повністю або в частині, але технічна помилка зроблена в тексті договору не відноситься до цього переліку.

Таким чином, при укладанні Договору № Ук-02-0185 сторони погодили всі його істотні умови, які є обов'язковими відповідно до законодавства України, а отже відсутні правові підстави для визнання договору від 28.09.07 р. № УК-02-0185 недійсним, а отже зустрічні вимоги не підлягають до задоволення.

Стосовно первісного позову, то суд зазначає наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 17 044 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 5.2. Договору, за несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період нарахування за кожен день прострочення, що складає згідно розрахунку позивача 4 703,21 грн.

Згідно п. 5.4. Договору, за прострочення виконання зобов'язання щодо своєчасного розрахунку Покупець додатково сплачує Продавцю штраф у розмірі 15% від ціни Договору, що складає згідно розрахунку позивача 2 556,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно п. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня).

Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В Договорі №Ук-02-0185 від 28.09.07 р. відсутня домовленість сторін про збільшення позовної давності, в п. 5.3. Договору зазначено лише те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання мало бути виконане. Зазначене не може бути сприйняте як угода сторін про збільшення позовної давності.

Відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем зроблена така заява.

Виходячи з вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що Позивачем пропущено строки позовної давності щодо застосування штрафних санкцій. Тому, вимоги Позивача в частині стягнення пені та штрафу є необгрунтованими та безпідставними.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4 703,21 грн. та штрафу у розмірі 2 556,60 грн. не підлягають до задоволення.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції та 15 % річних, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.5. Договору, розмір процентної ставки, передбачений ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення Боржником виконання грошового зобов'язання, змінений за згодою сторін Договору і встановлений у розмірі 15% річних, що складає згідно розрахунку позивача 3 271,05 грн.

Таким чином, нарахування позивачем 15% річних, що зазначені у п. 5.5. Договору, не суперечить чинному законодавству України.

Нарахування встановленого індексу інфляції у відповідності ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання складає згідно розрахунку позивача 5 027,99 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмірі неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Проте, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції та 15 % річних не є неустойкою, а отже клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає до задоволення.

Контррозрахунку суми 15% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 15% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 15% річних у розмірі 3 271,05 грн. та збитків від інфляції у розмірі 5 027,99 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»(01133, вул. Щорса, 29, м. Київ, Код ЄДРПОУ 32827667, п/р 328276626556 у Державному експортно-імпортному Банку України, МФО 315609, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг Україна»(02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, Код ЄДРПОУ 33781079, п/р 260020275301 у ТОВ СФ «Банк «Фінанси і кредит»м. Севастополь, МФО 384812) 17 044 (сімнадцять тисяч сорок чотири) грн. –основний борг, 5 027 (п’ять тисяч двадцять сім) грн. 99 коп. –збитки від інфляції, 3 271 (три тисячі двісті сімдесят одна) грн. 05 коп. –15% річних, 253 (двісті п’ятдесят три) грн. 43 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя Л.В.Прокопенко