Рішення № 3802377, 29.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/139

29.05.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумні машини»

про стягнення 188 898,29 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Чайка І.В. –представник за довіреністю від 05.01.2009р.

від відповідача: Разкевич А.П. –представник по довіреності від 28.05.2009р.

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумні машини»заборгованості за Договором поставки № 32 в розмірі 188 898,29 грн., в тому числі 144 262,18 грн. - основний борг, 24 124,98 грн. –збитки від інфляції, 3 133,92 грн. –3% річних, 17 377,21 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2009р. порушено провадження по справі № 53/139, розгляд справи призначено на 02.03.2009р.

В судовому засіданні 02.03.2009р., в порядку ст.. 77 ГПК України, оголошено перерву до 23.03.2009р.

Судове засідання по справі № 53/139, призначене на 23.03.2009р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 11.03.2009р. по 24.03.2009р. включно, перебувала на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. у зв’язку з виходом судді з лікарняного, справа № 53/139 призначена до розгляду по суті на 10.04.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 10.04.2009р. подав заяву № 303 від 10.04.2009р. про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 144 262,18 грн. –основний борг, 10 767,90 грн. –пеня, 3 734,67 грн. 3% річних та 29 862,87 грн. –інфляційні витрати.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду уточнення позивача позовних вимог, а саме зменшення позовних вимог.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог позивача заперечив, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач помилково розрахував заборгованість відповідача, так як свідомо не взяв до уваги проплати відповідача по іншим рахункам-фактурам, стверджуючи що поставка товару здійснювалась лише на підставі одного рахунку.

В судовому засіданні 10.04.2009р., в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 27.04.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2009р. за клопотанням обох сторін продовжено розгляд справи на більш тривалий.

В судовому засіданні 27.04.2009р. оголошено перерву до 18.05.2009р.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення № 401 від 18.05.2009р. по суті позовних вимог, в яких позивач зазначив, що загальна сума вартості товару, поставленого згідно з накладними №№ 154, 330, 337, 338, 346, 347, 353, 355, 357, 358 становить 175 355,12 грн. Загальна сума передоплати по даним накладним, згідно з банківськими виписками становить 82 703,44 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 92 651,68 грн. (без доплат) основного боргу. (175 355,12 грн. –82 703,44 грн.)

19.05.2009р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання № 408 від 19.05.2009р. про вжиття заходів до забезпечення позову.

Розглянувши вказане клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу в обсягах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки доводи щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів позивачем необґрунтовані та не додано доказів того, що невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

В судовому засіданні 18.05.2009р. оголошено перерву до 29.05.2009р.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні 29.05.2009р. підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача визнав позовні вимоги позивача частково в сумі 72 744,17 грн., яка зафіксована в двосторонньому акті звірки взаємних розрахунків.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.05.2009р. за згодою представників сторін, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.01.2006р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 32 (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність Покупця (відповідач) у визначені цим договором строки комплектуючі вироби, вимірювальні прилади, паяльне устаткування, електронні компоненти, зазначені у специфікації, а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу по справі Товар на загальну суму 175 355,12 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № 70985 від 15.09.2008р., № 70748 від 15.09.2008р., № 68780 від 28.08.2008р., № 69261 від 28.08.2008р., № 34497 від 25.07.2007р., № 66804 від 18.07.2008р., № 66514 від 15.07.2008р., № 65541 від 04.07.2008р., № 65327 від 04.07.2008р., № 64383 від 17.06.2008р.; рахунків-фактур № 9479 від 03.06.2008р., № 4074 від 13.03.2007р., № 6792 від 14.04.2008р., № 10988 від 30.01.2006р. та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до п. 3.4 Договору оплата товару здійснюється в грошовій одиниці України –гривні. Оплата здійснюється покупцем безготівковим розрахунком шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника у такому порядку: передплати у розмірі 50% вартості товару (партії товару) протягом 5 днів з дати виставлення рахунку; 50% вартості товару (партії товару) –не пізніше 15 днів з дати поставки товару (партії товару) покупцеві.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що Товар був прийнятий згідно з видатковими накладними уповноваженою особою покупця.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать що відповідач за отриманий від позивача товар частково на суму 82 703,44 грн. розрахувався, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями банківських виписок.

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі неодноразово надсилав на адресу відповідача претензії № 925 від 21.11.2008р.,№ 1015 від 05.12.2008р. про погашення заборгованості. Відповідач відповіді не надавав, обов’язок щодо сплати заборгованості перед позивачем не виконав.

Таким чином заборгованість відповідача становить 92 651,68 грн.

Згідно з п. 3.9 договору у разі збільшення на день оплати курсу долару США і/або Євро до гривні, встановленого Національним банком України, більш ніж на 2% у порівнянні з курсом на дати підписання специфікації, оплата товару здійснюється покупцем за цінами, збільшеними пропорційно росту курсу долару США, а у випадку знаходження експортеру товару в одній з країн Євро зони –пропорційно росту курсу Євро.

Як вбачається зі змісту ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

На дату виставлення рахунку № 4074 від 13.03.2007р. сторонами була встановлена ціна товару в гривні. Станом на день направлення зазначеного рахунку курс долару США до гривні встановлено НБУ на рівні 5,05 грн.

На дату виставлення рахунку № 9479 від 03.06.2008р. сторонами була встановлена ціна товару в гривні. Станом на день направлення зазначеного рахунку курс долару США до гривні встановлено НБУ на рівні 4,852 грн.

Станом на 21.01.2009р. курс долару США до гривні, встановлено НБУ на рівні 7,70 грн. за 1 долар США, що становив по рахунку № 4074 від 13.03.2007р. 52% (7,70 грн./ 5,05 грн. = (1,5248-1)*100 = 25%) та по рахунку № 9479 від 03.06.2008р. 59% (7,70 грн./ 4,852 грн. = (1,5870-1)*100 = 59%.

Таким чином вартість поставленого товару збільшилась на 51 610,50 грн.

21.01.2009р. позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу № 51 з проханням погасити заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 144 262,18 грн. (92 651,68 грн. сума заборгованості + 51 610,50 грн. коригування на курс долару).

Посилання відповідача на суму заборгованості в розмірі 72 744,17 грн. визнану ним в акті звірки взаємних розрахунків до уваги судом не приймаються оскільки Акт звірки взаємних розрахунків є формою фіксації певних юридично значимих дій сторін за цим актом без укладення письмової угоди.

Зокрема, акт звірки розрахунків це акт яким оформлюється інвентаризація дебіторської та кредиторської заборгованості. Згідно п. 3 Наказу Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України і Державного комітету статистики України № 148/234/383 від 10.11.1998 р. акт звіряння розрахунків складається на підставі скріпленої підписом і печаткою виписки з регістрів аналітичного обліку підприємства-кредитора і підприємства-дебітора. Зазначений акт повинен містити підрахунок сальдо рахунку 36, що відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій”, затверджена Наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. за № 291 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. за № 893/4186).

Тобто Акт звірки бухгалтерів є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджуються первинними документами –договором, рахунками, накладними, тощо.

Таким чином, зазначена в Акті звірки взаємних розрахунків сума заборгованості відповідача не є сумою основного боргу останнього перед позивачем, а лише відображає наявність дебіторської та кредиторської заборгованості контрагентів по всіх поставках, у тому числі і по спірних накладних.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо вчасної оплати за поставлений товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 144 262,18 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 5.1 Договору за порушення покупцем умов оплати товару, покупець повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.

Позивач надав суду розрахунок пені на суму 17 377,21 грн., який здійснений відповідно до п. 5.1 Договору та згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 17 377,21 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення інфляційних в сумі 24 124,98 грн. та 3% річних в сумі 3 133,92 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумні машини»

(03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 120, корпус 1, ідентифікаційний код 31986420 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕА Електронікс» (02094, м. Київ, вул. Краківська, 36/10, ідентифікаційний код 32611674) 144 262 (сто сорок чотири тисячі двісті шістдесят дві) грн.. 18 коп. основного богу, 17 377 (сімнадцять тисяч триста сімдесят сім) грн.. 21 коп. пені, 3 133 (три тисячі сто тридцять три) грн.. 92 коп. 3% річних, 24 124 (двадцять чотири тисячі сто двадцять чотири) грн.. 98 коп. інфляційних., 1 888 (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім) грн.. 98 коп. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхова О.А.