Вирок № 38022954, 04.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/1892/13-к Головуючий у І інстанції Нечепоренко Л.М.Провадження № 11-кп/780/255/14 Доповідач у 2 інстанції ШрольКатегорія 34 04.04.2014

ВИРОК

Іменем України

02 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - В.Р.Шроля,

суддів - С.П.Панасюка, В.В.Загоруйка,

при секретарі С.В.Іщенко,

з участю прокурора В.П.Красківського,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами прокурора та потерпілої на вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 13.01.2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1

засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобами строком на 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Стягнуто із обвинуваченого на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області за проведення інженерно- технічних експертиз 3181 грн. 36 коп. Вироком також вирішено питання щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 21 серпня 2013 року біля 15 год. 55 хв., керуючи технічно справним автомобілем «VOLVO 460» державний номерний знак НОМЕР_1 з пасажирами в салоні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, рухаючись поза межами населеного пункту по автодорозі Миронівка-Плоске в напрямку с.Плоске зі швидкістю не менше 137-139 км/год., чим грубо порушив вимоги п.12.6.г) ПДР, де вказано, що поза населеними пунктами на інших дорогах транспортним засобам дозволяється рух зі швидкістю - не більше 90 км/год., на порушення вимог п.п.1.3 ПДР «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, а також бути взаємно ввічливими», 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, був неуважний, внаслідок чого на 22 км + 750 м вказаного автошляху поблизу с .Ольшаниця Рокитнянського району Київської області допустив зіткнення з моторолером «Honda» без реєстраційного номера під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався попереду в попутному напрямку,внаслідок чого водій моторолера ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди.

В апеляційній скарзі потерпіла просить вирок змінити у зв'язку з м'якістю призначеного покарання та призначити більш суворе покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги потерпіла зазначає, що судом при постановленні вироку не було враховано думку потерпілої та не в повному обсязі враховано ставлення обвинуваченого до вчиненого, а саме не враховано тих обставин, що ОСОБА_6 не усвідомив та не визнав своєї вини в повному обсязі, в скоєному не розкаявся, не попросив вибачення, а також почав надавати покази тільки після того, як йому було пред'явлено цивільний позов, який він не визнав. Звертає увагу суду, що покарання, призначене обвинуваченому, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, оскільки потерпілій завдано непоправимої шкоди.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання та ухвалити новий вирок, яким винуватого засудити до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано в повній мірі тяжкі наслідки від ДТП . Також вказує на неправомірність стягнення із ОСОБА_1 витрат за проведення експертиз на користь експертної установи, а не на користь держави.

В запереченні на апеляційні скарги потерпілої та прокурора обвинувачений зазначає про їх безпідставність, оскільки суд при призначенні покарання врахував усі пом'якшуючі обставини та позитивні дані про особу засудженого, зокрема, його щире каяття у вчиненому, часткове відшкодування матеріальної шкоди, позитивні характеристики з місця роботи та проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини, вчинення злочину вперше і з необережності, стан його здоров'я та стан здоров'я сина, намагання відшкодовувати в подальшому заподіяну шкоду,

Заслухавши прокурора, який підтримав частково апеляційні скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг, провівши апеляційний розгляд справи, вислухавши сторін в судових дебатах та останнє слово обвинуваченого ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.286 КК України сторонами кримінального провадження не оспорюється.

Вид покарання обвинуваченому за ч.2 ст.286 КК України призначено з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання, але його розмір є явно несправедливим внаслідок суворості, оскільки визначений без належного врахування позитивних характеристик про його особу, наявності у нього на утримання малолітньої дитини, що дає можливість для реалізації права суду апеляційної інстанції вийти за межі апеляційних вимог.

Проте, приходячи до висновку про необхідність застосування ст.75 КК України та можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, суд не врахував тих обставин, що вчинений ним злочин відноситься до категорії тяжких, обвинувачений не відшкодував потерпілій заподіяну шкоду у повному обсязі, а також думки потерпілої, яка наполягала на суворому реальному покаранні.

Зазначені обставини свідчать про обґрунтованість апеляційних скарг прокурора та потерпілої у частині неправильного звільнення судом першої інстанції обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та про необхідність скасування вироку у цій частині з ухваленням нового вироку, яким слід призначити обвинуваченому покарання домірне вчиненому.

Також судом всупереч вимогам ст.124 КПК України стягнуто із ОСОБА_1 процесуальні витрати не на користь держави, а на користь експертної установи, що враховується при постановленні нового вироку.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 13 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 у частині призначення покарання та вирішення питання щодо процесуальних витрат скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, у розмірі 3181,36 грн.

Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з часу його затримання.

В решті вирок залишити без зміни.

Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Суддя: Суддя: Суддя: