Рішення № 3802216, 30.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/71

30.04.09

за позовом відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних виробів ім. Світлани Ковальської», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково –Реставраційна виробнича фірма «Реставрація», м. Київ

про стягнення 46 897,11 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Шило С.М. за дов. №12 від 12.01.2009

від відповідача: Патратій О.В. за дов. №28/04 від 28.04.2009

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Завод залізобетонних виробів ім. Світлани Ковальської»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково –Реставраційна виробнича фірма «Реставрація»про стягнення 46 897,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Науково –Реставраційна виробнича фірма «Реставрація»своїх зобов’язань щодо оплати отриманого від відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних виробів ім. Світлани Ковальської»товару в повному обсязі. За невиконання грошового зобов’язання позивач просить стягнути з відповідача 43 991,84 грн. суми основного боргу, 2 243,58 грн. інфляційних нарахувань та 661,69 грн. 3% річних

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому він визнав існуючу заборгованість в сумі 43999,84 грн. та просив суд надати відповідачу відстрочку на виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.03.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 24.03.2009 року продовжено строк вирішення спору.

В судовому засіданні 30.04.2009 року за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ :

Протягом 2008 року за усною домовленістю позивач здійснював поставку відповідачеві товару. Факт отримання відповідачем товару підтверджується накладними на фактичний відпуск виробів, товарно –транспортними накладними, довіреністю, а саме: накладною №469603 від 09.06.2008 року, довіреність серії ЯОЮ №908708 від 05.06.2008 р., накладною №95768 від 05.06.2008 року, товарно –транспортними накладними №280050 від 06.06.2008р., №280134 від 06.06.2008р., №280141 від 06.06.2008р., №280167 від 06.06.2008р., №280195 від 06.06.2008р, №280244 від 06.06.2008р., № 280265 від 06.06.2008р, 280314 від 06.06.2008р., № 280343 від 06.06.2008р., № 280392 від 06.06.2008р., №280523 від 06.06.2008р.

У зв’язку з отриманням товару у відповідача виникло зобов”язання щодо оплати його вартості.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов”язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 43 991,84 грн.

27.10.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією №308 з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 43991,84 грн. в строк до 03.11.2008 року.

Листом №307 від 27.10.2008 року позивач звернувся до відповідача з вимогою підписати акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідач відповідь на претензію не надав, акт звірки взаєморозрахунків не підписав, заборгованість не погасив, що ним не заперечується.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між ВАТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»та ТОВ “Науково –Реставраційна виробнича фірма “Реставрація” цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов’язань щодо передачі ВАТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»певної продукції у власність відповідача та щодо прийняття ТОВ “Науково – Реставраційна виробнича фірма “Реставрація” зазначеної продукції і оплати її вартості.

Таким чином між сторонами фактично було укладено договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, позивач звертався до відповідача з претензією від 27.10.2008 року № 308 (отримана відповідачем 03.11.2008 року) в якій вимагав погашення існуючої заборгованості, однак відповідач на претензію не відповів, заборгованості у встановлені строки не погасив.

Матеріалами справи встановлено та фактично не заперечується відповідачем наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 43991,84 грн., а тому позовні в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню, проте у зв’язку з невірним розрахунком (невірно визначено кількість днів прострочення в обраному позивачем періоді нарахування, не враховано вимоги ст. 530 Цивільного кодексу України) за уточненим розрахунком суду підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 659,88 грн., а 3% річних в розмірі 72,12 грн.

Сума, грн.

Період заборгованості

Кількість днів

Розмір річних, %

Сума, грн.

43991,84

10.11.2008 –30.11.2008

20

3

72,12

Сума, грн.

Період заборгованості

Кількість днів

Індекс інфляції, %

Сума, грн.

43991,84

10.11.2008 –30.11.2008

20

101,5%

659,88

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково –Реставраційна виробнича фірма «Реставрація», м. Київ (03087, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 12-а, р/р 260071005335001, р/р 26009100535001 в ЗАТ “Альфа –Банк” у м. Києві, МФО 300346, ЄДРПОУ 21553329) на користь відкритого акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської” (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, р/р 26003020135501 в АКБ “Київ”, МФО 322498, код ЄДРПОУ 05523398) 43 991,84 грн. (сорок три тисячі дев’ятсот дев’яносто одна гривня вісімдесят чотири копійки) основного боргу, 3% річних у розмірі 72,12 грн. (сімдесят дві гривні дванадцять копійок), 659,88 грн. (шістсот п‘ятдесят дев‘ять гривень вісімдесят вісім копійок) інфляційних витрат, 447,24 грн. (чотириста сорок сім гривень двадцять чотири копійки) витрат на сплату державного мита та 112,53 грн. (сто дванадцять гривень п‘ятдесят три копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя О.С. Копитова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 12.05.2009 року.