Ухвала суду № 38021616, 01.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року м. Київ К/800/58335/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 р.

у справі № 2а-917/10/0370

за позовом Товарної біржі «Радогост»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товарна біржа «Радогост» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Луцька ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0002471701/2 від 11.01.2010 року, № 0002471701/3 від 17.03.2010 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 р. постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Луцька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Луцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товарної біржі «Радогост» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.06.2007 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт № 2862/17-235/35123919 від 14.08.2009 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме пунктів 1.2, 1.15 статті 1, підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, пунктів 12.2, 12.3 статті 12, в результаті чого за період з 06.06.2007 року по 30.06.2009 року ним як податковим агентом не утримано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в розмірі 18510,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002471701/0 від 26.08.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 55 530 грн., з яких за основним платежем - 18510 грн. та за штрафними санкціями 37020 грн.

Крім того, відповідачем за наслідками розгляду скарг позивача на прийняте податкове повідомлення- рішення № 0002471701/0 від 26.08.2009 року проведено виїзну документальну перевірку Товарної біржі «Радогост» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб з продажу рухомого майна, правильності подання податкового розрахунку за формою №1-ДФ за період з 06.06.2007 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт № 4814/17-235/35123919 від 27.11.2009 р.

Згідно рішення Державної податкової адміністрації у Волинській області про результати розгляду скарги позивача, збільшено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників на загальну суму 777438 грн. 81 коп., з яких за основним платежем на 259146 грн. 27 коп. та за штрафними санкціями на 518292 грн. 54 коп.

Внаслідок адміністративного оскарження, Луцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення №0002471701/2 від 11.01.2010 року та № 0002471701/3 від 17.03.2010 року про визначення сум податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 832968 грн. 81 коп., в тому числі 277656 грн. 27 коп. - основного платежу та 555312 грн. 54 коп. - штрафних санкцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1.15 статті 15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

За приписами підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом є особа, яка нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Стаття 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначає порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна. Відповідно до пункту 12.3 статті 12 вказаного Закону у разі якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих цим платником податку від такого продажу. При цьому пунктом 12.5 статті 12 цього ж Закону визначено, що податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в зазначеній статті 12 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору.

За змістом статей 1, 4 Закону України «Про товарну біржу» метою діяльності Біржі є надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій та забезпечення, зокрема, умов для проведення біржової торгівлі, надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг без права здійснювати біржові операції, оскільки таке право мають лише її члени або брокери, які зобов'язані провадити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі.

Відповідно до частини сьомої статті 279 ГК та частин третьої, четвертої статті 1 Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа не займається посередництвом і не має на меті одержання прибутку, а її діяльність здійснюється згідно з цим Законом та чинним законодавством України, статутом біржі, правилами біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Відтак, біржа не нараховує (не виплачує) оподаткований дохід на користь платника податку, не здійснює посередницьких функцій при продажу об'єкта рухомого майна, а також не є нотаріусом, який при здійсненні операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна, визначених статтею 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», є податковим агентом.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач не є податковим агентом у розумінні положень ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому донарахування йому податковим органом податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з урахуванням штрафних санкцій є безпідставним.

При цьому слід зазначити, що вищевказана позиція була викладена в постанові Верховного Суду України від 16 жовтня 2012 року у справі №21-340а12.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області відхилити.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов