Рішення № 3802016, 17.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/4

17.02.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система-Київ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баст Сервіс»

про стягнення 10 468,56 грн.

суддя: Пукшин Л.Г.

представники:

від Позивача: Нетреба С.О. за довіреністю

від Відповідача: не з’явився.

Брали участь у судовому засіданні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система-Київ»(далі Позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Баст Сервіс»(далі Відповідач) 10 468,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 10.05.2006 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 10, на підставі якого Позивач зобов’язувався передавати у власність Відповідача товар –хімічну продукцію, що кваліфікована як сировина для виробництва лакофарбованих матеріалів для цивільного будівництва, на загальну суму 10 574,00 грн. в тому числі ПДВ 2 114,80 грн.

Відповідач у свою чергу зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість протягом 22 календарних днів з моменту відвантаження товару. Згідно договору та специфікації № 1 від 10.05.2006 року, що є додатком до договору, визначено найменування товару, кількість, вартість та умови поставок, строк оплати товару.

Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору товариство з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система-Київ»відвантажило Відповідачеві товар, а саме: EPIKURE Curing-F206 (затверджував) вагою 200 кг, Epicote RESIN-215 (смола епоксидна) вагою 210 кг, на загальну суму 10 573,92 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-01000510 від 10.05.06 та довіреністю серія ЯЛЮ № 983301 від 10.05.06 року. За твердженням Позивача, Відповідач вказаний товар прийняв повністю. Однак взяті на себе зобов'язання щодо оплати товару Відповідач виконав частково на суму 4 000,00 грн., в тому числі ПДВ 666,67 грн.

За твердженням Позивача, Відповідач відповідно до умов договору зобов’язаний був протягом 22 календарних сплатити усю вартість товару, тобто до 01 червня 2006 року включно. Оскільки Відповідачем оплачено лише частково, то відповідно у нього існує борг на загальну суму 6 573,92 грн. та прострочив платіж на 930 дні (з 02.06.2006 до 17.12.2008 року).

З посиланням на положення ст.ст. 526, 530 ЦК України Позивач просить суд стягнути на його користь з Відповідача основну суму заборгованості за отриманий товар у розмірі 6 573,92 грн. Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України Позивач просить суд також стягнути з Відповідача штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання у вигляді 3% річних в розмірі 502,50 грн. та індексу інфляції, що складає 3 392,14 грн.

Ухвалою суду від 13.01.09 порушено провадження у справі № 40/4, розгляд справи призначено на 03.02.09.

У судове засідання, призначене на 03.02.09, з’явився представник Позивача, вимоги ухвали суду від 13.01.09 виконав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився про причини не явки суд не повідомив, витребуваних судом документів та відзиву на позов не надав, за таких обставин суд прийняв рішення про слухання справи у відповідності із ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення, оскільки, ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу Відповідача, що вказана в позовній заяві та довідці Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.02.09 для виготовлення повного тексту рішення.

Судом заслухані пояснення представника Позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів,суд встановив:

10 травня 2006 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 50 (далі Договір), відповідно до якого Позивач як Продавець зобов’язувався передавати у власність, а Відповідач як Покупець прийняти та оплатити товар –хімічну продукцію, що кваліфікована як сировина для виробництва лакофарбованих матеріалів для цивільного будівництва.

Згідно п. 1.2. Договору передача товару здійснюється за ціною, у строки, номенклатурою та кількістю згідно Специфікацій до даного Договору, що є невід’ємною частиною Договору.

Згідно п.1 Специфікації № 1 до Договору від 10.05.06 сторони домовилися, що Продавець (Позивач) передає у власність Покупцю (Відповідачу) наступний товар:

- Epicote RESIN-215 (смола епоксидна, HEXION) вагою 210 кг., на суму 4 475,52 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 745,92 грн.,

- EPIKURE Curing-F206 (затверджував HEXION) вагою 200 кг, на суму 6 098,40 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 1 014,40 грн.

Пунктом 2 Специфікації зазначено, що мови поставки Товару –FCA, м. Київ, склад Продавця п.1.3. Договору.

Загальна сума оплати товару 10 573,92 грн. в т.ч. ПДВ 20% 1 762,32 грн. здійснюється протягом 22 календарних днів з моменту відвантаження (п.4.4. Договору) Товару зі складу Продавця.

Пунктом 1.3. Договору зазначено, що поставка товару до складу Покупця здійснюється силами та транспортом за рахунок Продавця. Таким чином, ціна, яка виставляється в Специфікаціях на поставку, слід розуміти як базис поставки - FCA, м. Київ, склад Продавця.

Термін «франко-перевізник» (FCA) згідно правил ІНКОТЕРМС (офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакція 2000 року, видання МТП № 560, введені в дію з 01.01.2000р.) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Матеріали справи підтверджують факт виконання зобов’язань за договором та специфікацією № 1 з боку Позивача та часткове виконання договірних зобов’язань з боку Відповідача, про що свідчить видаткова накладна № РН-01000510 від 10.05.06 та довіреність серії ЯЛЮ № 983301 від 10.05.06 року. На підставі яких Позивач передав а Відповідач отримав товар, зазначений у накладній.

За доказами Позивача, Відповідач частково оплатив за отриманий товар у сумі 4 000,00 грн. Оскільки, у строки визначені умовами Договору та Специфікації Відповідач не здійснив повної оплати за отриманий товар, то відповідно це стало підставою для звернення до суду про примусове стягнення заборгованості.

Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, причин неявки повноважних представників суд не повідомлений.

Керуючись ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення, надані Позивачем, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В порядку передбаченому ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що за наявними доказами у справі, слідує факт не виконання з боку Відповідача повної та вчасної оплати за товар, отриманого на умовах договору від 10.05.06 № 50 та Специфікації № 1 до зазначеного договору, внаслідок чого утворився борг у сумі 6 537,92 грн.

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Суд також прийшов до висновку про те, що Позивачем в порядку ст. 625 ЦК України правомірно заявлені вимоги стосовно стягнення з Відповідача збитків, що складаються з 3% річний у сумі 502,50 грн. і втрати пов’язані з інфляційними процесами у сумі 3 392,14 грн.

Так, відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на день розгляду справи, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем з урахуванням штрафних санкцій складає 10 468,56 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені вище факти, та наявні у матеріалах справи докази, а також враховуючи відсутність пояснень чи заперечень Відповідача стосовно заявлених вимог, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги за розрахунком Позивача.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 32, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Баст Сервіс»(03022, м. Київ, Голосіївський район, провулок Охтирський,3, ідентифікаційний код 32104376) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система-Київ»(02090, м. Київ, вул. Сосюри,68, ідентифікаційний код 32959643 р/р 2600159804 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»МФО 380805) суму основної заборгованості у розмірі 6 573,92 грн. (шість тисяч п’ятсот сімдесят три гривні дев’яносто дві копійки), індекс інфляції у розмірі 3 392,14 (три тисячі триста дев’яносто дві гривні чотирнадцять копійок), три відсотки річних у розмірі 502,50 грн. (п’ятсот дві гривні п’ятдесят копійок), суму державного мита у розмірі 104,68 грн. (сто чотири гривні шістдесят вісім копійок) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень нуль копійок).

3. Видати наказ відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.