Ухвала суду № 38019773, 04.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2014 року

справа № 811/816/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області до Державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року позов Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області задоволено: зобов’язано стягнути з Державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» (код – 07646544) суму боргу по єдиному соціальному внеску в розмірі 139 479 (сто тридцять дев’ять тисяч чотириста сімдесят дев’ять) грн.. 87 коп. на користь управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді (р/р № 37197101001101, МФО – 823016, код ЄДРПОУ – 20650088, ГУДКУ в Кіровоградській області).

Не погодившись з рішенням суду, Державне підприємство «Кіровоградський ремонтний завод» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову щодо задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області до Державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» (про стягнення заборгованості у сумі 139479,87 грн.).

Сторони в судове засідання не з’явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований в УПФ України в м. Кіровограді як платник єдиного внеску (а.с. 7).

В розумінні п.1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідач є платником єдиного внеску.

Згідно ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон України № 2464 – VI) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.8 ст.9 цього ж Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Суми єдиного внеску своєчасно не нараховані та/або не сплачені у строки, встановлені цим Законом, обчислені територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках передбачених цим Законом, вважаються (недоїмкою).

Згідно звітів, поданих відповідачем, щодо сум нарахованого внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2012 року по 30.12.2012 року, що підлягають сплаті на підставі п.8 ст.9 Закону України №2464-VI, відповідач повинен сплатити:

- звіт за жовтень 2012 року – 65707,37 грн. (а.с.11);

- звіт за листопад 2012 року – 59986,51 грн. (а.с.10);

- звіт за грудень 2012 року – 60088,16 грн. (а.с.9).

Підприємством частково сплачено суму боргу в розмірі 46302,17 грн. Факт часткового погашення вказаної суми заборгованості підтверджено відповідачем в поданих до суду письмових запереченнях та довідці від 26.03.2013 р. вих.№255 (а.с.23).

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У відповідності до п.4.1 ст.4 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується на суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Статтею 9 Закону України № 2464-VІ та пунктом 4.3 наведеної вище Інструкції № 21-5 встановлено, що підприємства, установи й організації, інші юридичні особи утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання проводять щомісячне обчислення єдиного внеску на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок. Єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платником шляхом перерахування безготівкових коштів з його банківського рахунку не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом, є календарний місяць. Єдиний внесок підлягає сплати незалежно від фінансового стану платника.

Приписи п. 6 ч.1 ст.1 цього ж закону зазначають, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

Відповідно до ч.12 ст.9 Закону України «Про збip та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вищезазначений єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Як встановлено підпунктом 4.6.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27 вересня 2010 року, платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується. Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Проте, відповідачем не сплачено суму єдиного внеску за період з жовтня по грудень 2012 року в повному обсязі, що підтверджено ним в поданих до суду письмових запереченнях.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Управлінням пенсійного фонду України в м. Кіровограді на адресу відповідача було надіслано: вимогу № Ю-96У від 04.02.2013 року на суму 60088,61 грн. (а.с. 12), №Ю-34У від 03.01.2013 р. на суму 59986,51 грн. (а.с. 13) та вимогу №Ю-896У від 03.12.2012 року на суму 65707,37 грн. (а.с. 14). Вказані вимоги вручені підприємству (а.с. 15-17).

Дані вимоги у визначений законом строк оскаржені не були, а тому вважаються узгодженими.

На час розгляду справи по суті відповідачем не надано суду доказів добровільної сплати заборгованості з єдиного внеску в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і заявленими згідно чинного законодавства, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, суд апеляційної приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко