Постанова № 38017686, 24.03.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р. Справа № 917/233/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Титові А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Гречко С.І.,

відповідача - Міняйло Г.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу стягувача - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вх. № 577 П/1-7) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.02.14 у справі

за позовом ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава,

до Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава,

про стягнення 22 980 524, 15 грн.

ВСТАНОВИЛА:

За наслідками розгляду заяви Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про розстрочку виконання рішення господарського суду від 04.04.2013р. по справі № 917/233/13-г на п"ять років рівними щомісячними платежами щомісячно - господарським судом Полтавської області (суддя Кльопов І.Г.) 06.02.2014 року винесено ухвалу, якою заяву Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про розстрочку виконання рішення суду від 04.04.2013р. по справі № 917/233/13-г задовено частково. Розстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області від 04.04.2013р. по справі № 917/233/13-г шляхом сплати належних до стягнення сум за наступним графіком: до 15 квітня 2014 року - 61881,78 грн., до 15 липня 2014 року - 61881,78 грн., до 15 жовтня 2014 року - 61881,78грн., до 15 січня 2015 року - 61881,78грн., до 15 квітня 2015 року-61881,78грн., до 15 липня 2015 року - 61881,78грн., до 15 жовтня 2015 року - 61881,78грн., до 15 січня 2016 року - 61881,85грн.

Стягувач, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведену ухвалу скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви боржника - відмовити.

В судовому засіданні 13.03.2014 року оголошувалась перерва до 11:30 години 17.03.2014 року.

Представник стягувача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Представник боржника у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

В обґрунтування оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд зазначив, що підприємство боржника не в змозі продовжити виконання рішення суду, оскільки основним напрямком діяльності відповідача є забезпечення тепловою енергією на опалення та підігрів води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів на території м. Полтави та області. Єдиним джерелом надходження коштів відповідача, з яких проводиться оплата за спожитий природний газ позивачу є грошові кошти отримані від реалізації теплової енергії за затвердженими тарифами. Затверджені тарифи постановою НКРЕ №1773 від 14.12.2010р. для населення у 2010 році у розмірі 241,73грн. за 1Гкал не змінювались протягом 2012-2014р.р.

В обґрунтування апеляційної скарги стягувач зазначає, що при винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд не враховував матеріальні інтереси сторін, не перевірив наявність коштів на банківських рахунках боржника.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до пункту 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Колегія суддів зазначає, що боржником при поданні заяви не вказані конкретні обставини, що роблять неможливим виконання рішення.

Посилання заявника на економічну необґрунтованість тарифів на теплову енергію та неперерахування коштів з державного бюджету не можуть бути підставою для задоволення поданої заяви про розстрочку виконання рішення, оскільки ці обставини не є конкретною перешкодою для виконання рішення суду, а є, як зазначає і сам заявник - причинами незадовільного фінансового стану підприємства.

Слід також зазначити, що заявником жодним чином не обґрунтовано наданий ним графік розстрочки виконання рішення суду.

При винесенні оскаржуваної ухвали поза увагою суду залишились майнові інтереси стягувача, який зазначає про скрутне фінансове становище його підприємства, та на підтвердження таких доводів надає копію договору про надання овердрафту.

В рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 року у справі №5-пр/2013 зазначається, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Конституційний Суд України також зазначає, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Задовольняючи заяву боржника про розстрочення виконання судового рішення, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.02.2014 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

Заяву Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про розстрочку виконання рішення суду №917/233/13-г - залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанви складено 24.03.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.