Постанова № 38017678, 25.03.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2014 р. Справа № 917/2420/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Єфременко О.О.,

відповідача - Фесянова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 634 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.02.14 у справі

за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ,

до ПАТ "Кременчукгаз", м. Кременчук,

про стягнення 165 693,97 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Господарським судом Полтавської області розглянуто позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення на користь останнього з ПАТ "Кременчукгаз" 165693,97 грн., з яких - 9850,44 грн. 3% річних, 49252,18 грн. пені, 106591,35 грн. штрафу за несвоєчасну оплату природного газу, поставленого згідно договору купівлі-продажу природного газу № 1822-21-Б від 30.03.2012 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9664,77 грн. річних, 24161,95 грн. пені, 106591,35 грн

Позивач із вказаним рішенням в частині зменшення розміру пені на 241161,95 грн. пені не погодився, просить в цій частині рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача 165693,97 грн., з яких : 9850,44 грн. - 3% річних, 49252,18 грн. - пені, 106591,35 грн. - штрафу, нарахованих за несвоєчасну оплату природного газу, поставленого згідно договору купівлі-продажу природного газу №1822-21-Б від 30.03.2012р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 30.03.2012 р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та публічним акціонерним товариством "Кременчукгаз" був укладений договір №1822-21-Б купівлі-продажу природного газу.

Позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, так як невчасно сплачував вартість природного газу, чим порушив умови п. п. 6.1.,6.2. договору.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів враховую наступне.

Згідно наданої позивачем копії договору від 30.03.2012р. №1822-21-Б на купівлю-продаж природного газу (далі-договір) (копія договору а.с. 9-16) позивач (продавець) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 6.1. договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору.

Відповідно до п. 6.2 договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.

Згідно актів приймання-передачі природного газу від 31.03.2012р., 30.04.2012р., 31.05.2012р., 30.06.2012р., 31.07.2012р., 31.08.2012р., 30.09.2012р., 31.10.2012р., 30.11.2012р., 31.12.2012р., підписаних обома сторонами та засвідчених печатками обох сторін, відповідач у березні - грудні 2012р. отримав від позивача 2294,048 тис.куб.м. природного газу на суму 9659777,30 грн. (т.1 а.с. 17-26).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, відповідач порушив умови договору щодо термінів оплати за газ.

За прострочення оплати природного газу позивач просить стягнути з відповідача 49252,18 грн. пені, 9850,44 грн. - 3% річних.

Згідно наданого позивачем розрахунку стягуваної суми (т.3, а.с. 57-62), пеня складає 49250,47 грн., річні - 9850,09 грн. Підстави стягнення решти пені і річних позивач не обґрунтував, отже вимога про стягнення пені в сумі 1 грн. 71 коп. та річних в сумі 0 грн. 35 коп. необґрунтована і задоволенню не підлягає.

Пунктом 7.2 договору встановлено що, у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1.,6.2. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Оскільки відповідач за одержаний природний газ розраховувався несвоєчасно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені, але сума пені позивачем завищена.

Відповідно до умов договору (п.6.2.) відповідач мав здійснювати оплату за поставлений природний газ до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.

Згідно частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Останній день оплати за поставлений у квітні 2012р. газ припав на вихідний день, першим за ним робочим днем і, відповідно, днем закінчення строку є 21.05.2012р. Крім того, день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період прострочки, що підтверджується і постановою пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". Таким чином, період прострочки оплати 1130418 грн. 73коп. за поставлений у квітні 2012 р. газ розпочався 22.05.2012р. та закінчився 18.07.2012р. Позивач нараховує пеню за прострочку оплати цієї суми з 21.05.2012р. по 19.07.2012р. Отже позивачем безпідставно нараховано пеню за 21.05.2012р. та за 19.07.2012р. в результаті чого розмір пені завищено на 926 грн. 57коп. В цій частині вимога про стягнення пені необґрунтована і задоволенню не підлягає.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 50%, посилаючись на існування зустрічної заборгованості позивача перед відповідачем.

Відповідно пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд має право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов"язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов"язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вищий господарський суд України в п. 3.17.4. постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначив, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Враховуючи ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, а саме той факт, що відповідачем повністю здійснено оплату за поставлений газ, а також те, що несвоєчасній оплаті сприяла наявність значної заборгованості позивача перед відповідачем, та виходячи із встановлених у ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, у відповідності до ст. 233 ГК України та на підставі п.3 ст.83 ГК України, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо доцільності задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50%. Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 24161,95грн. пені.

На підставі зазначеного вище п. 7.2. договору позивач просить стягнути з відповідача 106591,35 грн. штрафу у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Відповідач, заперечуючи правомірність стягнення штрафу, посилається на те, що пункт 7.2 договору є нікчемним, оскільки суперечить умовам типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ) від 05.07.2012р. № 849 "Про затвердження Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власником та постачальником природного газу)".

Зазначена відповідачем постанова НКРЕ прийнята 05.07.2012р. після укладення договору від 30.03.2012 р., отже сторони не могли її застосовувати при укладенні договору.

Викладене підтверджується і постановою пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", в якій зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Таким чином, посилання відповідача на нікчемність умови договору про відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу не може бути враховане.

Виходячи з викладеного, вимога про стягнення штрафу обґрунтована та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням зазначеної норми ЦК вимога про стягнення річних правомірна, але сума річних позивачем завищена. Як зазначалося вище, останній день оплати за поставлений у квітні 2012р. газ припав на вихідний день, першим за ним робочим днем і, відповідно, днем закінчення строку є 21.05.2012р., часткова оплата відповідачем проведена 19.07.2012р., отже позивачем безпідставно нараховані річні за 21.05.2012р. та за 19.07.2012р.

З врахуванням викладеного вимога про стягнення річних підлягає задоволенню частково, в сумі 9664 грн. 77 коп. В решті річних позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 05.02.2014 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.03.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Россолов В.В.