Постанова № 38015644, 05.03.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року 13:13Справа № 808/1218/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Запорізького обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 (дов. ВРТ № 116192 від 13 лютого 2014 року),

від відповідача - Якуніна А.О. (дов. № 128 від 24 лютого 2014 року), -

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізького обласного військового комісаріату (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Запорізького обласного військового комісаріату щодо виплати позивачу у зв'язку із виключенням останнього 21 січня 2014 року із списків особового складу 621 Головного військового представництва Міністерства оборони України одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення позивача за 23 повних календарних років без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40 % грошового забезпечення позивача, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 (в редакції постанови КМУ від 13 березня 2013 року за № 161), яку позивач отримував за останньою штатною посадою у грудні 2013 року;

- зобов'язати Запорізький обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення позивача за 23 повних календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40 % грошового забезпечення позивача, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 (в редакції постанови КМУ від 13 березня 2013 року № 161), яку позивач отримував за останньою штатною посадою у грудні 2013 року, з урахуванням виплачених сум.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з військової служби безпідставно не включено до її складу додаткову грошову винагороду у розмірі 40 % грошового забезпечення позивача, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року за № 889.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позову у повному обсязі з підстав наведених у письмових запереченнях. Пояснив, що відповідач не заперечує факту проходження позивачем військової служби, наявність у позивача вислуги років - 23 повни роки, а також факт не врахування відповідачем під час нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з військової служби грошової винагороди в розмірі 40 % грошового забезпечення. Позивач за час проходження служби отримував щомісячну грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року за № 889 у максимальному розмірі - з 01 квітня 2013 року у розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення, а з 01 вересня 2013 року у розмірі 40 відсотків. Під час нарахування позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з військової служби відповідач керувався положеннями пунктів 38.1, 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року за № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 368/15329, та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595. Оскільки відповідач керувався та виконував вимоги нормативно-правових актів, які регламентують відповідне питання, то дії відповідача є правомірними, а тому у задоволенні позову просив відмовити.

У судовому засіданні 05 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності судом встановлено наступне.

Наказом першого заступника Міністра оборони України від 30 грудня 2013 року № 236 ОСОБА_1, провідного інженера 621 Головного військового представництва Міністерства оборони України, звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я). На момент звільнення вислуга років у Збройних Силах становить 23 роки 04 місяці.

Наказом начальника 621 Головного військового представництва від 21 січня 2014 року № 12 (По стройовій частині) з 21 січня 2014 року позивача виключено зі списків особового складу 621 Головного військового представництва Міністерства оборони України, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Шевченківського районного військового комісаріату міста Запоріжжя, наказано виплатити: позивачу:

- надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 21 січня 2014 року;

- щомісячну премію за період з 01 по 21 січня 2014 року у розмірі 90 % від посадового окладу;

- щомісячну додаткову грошову винагороду з 01 по 21 січня 2014 року в розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення;

- надбавку до посадового окладу за роботу з таємними документами та виробами за період з 01 по 21 січня 2014 року у розмірі 10 відсотків від посадового окладу.

- одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Вислуга позивача станом на 20 січня 2014 року становить 23 роки 05 місяців 19 днів, що становить 23 повних календарних роки.

У зв'язку із звільненням з військової служби відповідачем перераховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 31 817,04 грн.

Сторонами визнається той факт, що до складу одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахованої та виплаченої відповідачем позивачу, не увійшла сума щомісячної грошової винагороди у розмірі 40 відсотків місячного грошового забезпечення позивача, яку останній отримував систематично.

Позивач, не погодившись з розміром виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, звернувся із позовом до суду.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для звернення із позовом до суду стала виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення позивача за 23 повних календарних роки служби без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Згідно статті 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком (за наявності вислуги 10 років і більше), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивача звільнено з 621 Головного військового представництва на підставі пункту «б» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я). На момент звільнення позивача, його календарна вислуга років складає 23 роки, а відтак відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій. Так, відповідно до пункту 2 частини 1 вказаної постанови, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Представник відповідача зазначив, що в період з 01 квітня 2013 року позивач отримував додаткову грошову винагороду в розмірі 20 % від місячного грошового забезпечення, а з 01 вересня 2013 року в розмірі - 40 % від місячного грошового забезпечення, тобто у максимальному розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.

Разом з тим, відповідачем додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому постановою Кабінетом Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу позивачу, не включено.

Таким чином, матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджується, що відповідачем грошову допомогу позивачу обчислено, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу з таємними документами, премії без врахування положень частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідач посилається на пункт 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 260 від 11 червня 2008 року, який передбачає, що військовослужбовцям, які звільняються, зокрема, за станом здоров'я, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включається звільненим з посад, на які вони були призначені: оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського забезпечення).

Проте, суд не приймає посилання представника відповідача на те, що відповідно до положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 260 від 11 червня 2008 року, відповідно до якої до складу одноразової грошової допомоги не включаються одноразові види грошового забезпечення, а також винагороди та морське грошове забезпечення, оскільки виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру одноразової грошової допомоги застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, яка звужує поняття грошового забезпечення та суперечить вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Суд не приймає посилання представника відповідача на пункт 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджену наказом Міністра оборони України № 595 від 15 листопада 2010 року, оскільки вказаною Інструкцією врегульовано склад грошового забезпечення з якого обчислюються одноразові додаткові види грошового забезпечення, а не склад одноразової грошової допомоги при звільненні.

Крім того, суд зазначає, що частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.

Відтак, Міністру оборони України не надано право визначати розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення військовослужбовця та враховуються при визначенні суми одноразово грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Таким чином відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні діяв необґрунтовано та при помилковому розумінні норм чинного законодавства.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Запорізького обласного військового комісаріату щодо виплати ОСОБА_1 у зв'язку із виключенням останнього 21 січня 2014 року із списків особового складу 621 Головного військового представництва Міністерства оборони України одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 за 23 повних календарних років без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40 % грошового забезпечення позивача, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 (в редакції постанови КМУ від 13 березня 2013 року за № 161), яку ОСОБА_1 отримував за останньою штатною посадою у грудні 2013 року;

Зобов'язати Запорізький обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення позивача за 23 повних календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40 % грошового забезпечення ОСОБА_1, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 (в редакції постанови КМУ від 13 березня 2013 року № 161), яку ОСОБА_1 отримував за останньою штатною посадою у грудні 2013 року, з урахуванням виплачених сум.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк (з дня отримання копії постанови), апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д. В. Татаринов.