Постанова № 3801347, 09.12.2008, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.08 Справа № 17/48

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Головуючого –судді Процика Т.С.

Суддів Городечна М.І.

Кузь В.Л.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) “Млинівський агротехсервіс”від 06.07.2008р.

на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.06.2008р.

у справі № 17/48

за позовом Приватної фірми (далі ПФ) “Агроінтекс”, м. Луцьк

до відповідача ВАТ “Млинівський агротехсервіс”, смт. Млинів Рівненської області

про стягнення 52622,11 грн.

за участю представників:

від позивача –Колєсов М.Г. - представник;

від відповідача –Бучек В.О. - представник..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2008 року введено у склад колегії суддів замість судді Юркевича М.В. суддю Кузя В.Л.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.06.2008р. у справі №17/48, суддя Петухов М.Г., позов задоволено, стягнуто з ВАТ "Млинівський агротехсервіс", 35100 Рівненська область, смт.Млинів, вул. Поліщука, 16, ідентифікаційний код 03760332 на користь ПФ "Агроінтекс", 43021 м.Луцьк, вул. І.Франка, 46, ідентифікаційний код 31398497 - 44 718 грн. 68 коп. основного боргу, 2861 грн. 99 коп. пені, 4593 грн. 03 коп. збитків від інфляції, 3 % річних в сумі 448 грн. 41 коп., 526 грн. 22 коп. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу та 1000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 509, 525-527, 530 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 193, 198 Господарського кодексу України (далі ГК України), а також зокрема тим, що вимоги позивача правомірні, ґрунтуються на договорі та законі і підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВАТ “Млинівський агротехсервіс”, відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 18.06.2008 року у справі № 17/48.

Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

ПФ “Агроінтекс”, позивач у справі, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Рівненської області від 18.06.2008 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.

18.04.2007 року між ПФ «Агроінтекс» (Продавець) та ВАТ “Млинівський агротехсервіс” (Покупець) укладено договір № 18/04/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (далі Договір) (а.с. 6).

Предметом Договору є купівля-продаж засобів захисту рослин (далі Товар), кількість та ціна яких визначається розрахунками на накладними, які є невід’ємною частиною даного Договору (п.п.1, 2 Договору).

Відповідно до п.5.3. Договору оплата Товару проводилась у три етапи: 20% від вартості Товару протягом трьох робочих днів з моменту виставлення рахунку фактури; 20% від вартості Товару в строк до 01.08.2007 року; 60% від вартості Товару в строк до 01.12.2007 року.

Відповідно до Договору та накладних №РН-0000085 від 11.05.2007р., №РН-0000172 від 12.06.2008р. (а.с.7,10) та згідно з довіреностей, виданих відповідачем, ЯМШ №655145 від 11.05.2007р. та ЯНФ № 409058 від 12.06.2007р. (а.с.8,11) позивач відпустив відповідачу Товар на загальну суму 76318,68грн. Товар прийняв Кубай Ярослав Іванович.

За отриманий Товар відповідач розрахувався лише частково, сплативши 31 600 грн., про що свідчать платіжні доручення: № 74 від 11.05.2007 року; № 48 від 04.06.2007 року; № 56 від 12.06.2007 року( а.с. 13-15).

03.01.2008 року ПФ “Агроінтекс” направило на адресу ВАТ “Млинівський агротехсервіс” претензію № 1 від 03.01.2008 року про вимогу погасити заборгованість без штрафних санкцій (а.с. 16). Однак, як зазначає позивач, дана претензія залишилась без відповіді.

Як видно з матеріалів справи позов заявлено ПФ “Агроінтекс” до ВАТ “Млинівський агротехсервіс” про стягнення основного боргу – 44 718,68 грн., пені 2 861,99 грн., інфляційних нарахувань 4 593,03 грн., 3% річних –448,41 грн.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічно, ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Порушенням зобов’язання відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного і Господарського кодексів України та дослідивши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань по оплаті за отриманий Товар.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Пункт 2 ст. 625 ЦК України зобов’язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу –44 718,68 грн., пені 2 861,99 грн., інфляційних нарахувань 4 593,03 грн., 3% річних –448,41 грн. є законним та обґрунтованим.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує те, що вказаний у видаткових накладних Товар реально не був поставлений підприємству, оскільки, у накладних №РН-0000085 від 11.05.2007р. та №РН-0000172 від 12.06.2008р. одержувачем Товару вказано Приватне сільськогосподарське підприємство “Млинівський агротехсервіс”. Проте представники сторін підтвердили, що такого підприємства не існує, що також встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.03.2008р. у справі № 3/35 (а.с. 80), а факт отримання товару представником ВАТ “Млинівський агротехсервіс” Кубайом Я.І. підтверджується наявними у справі довіреностями, виданими відповідачем, ЯМШ №655145 від 11.05.2007р. та ЯНФ № 409058 від 12.06.2007р.

Та обставина, що вказані довіреності були видані з вказанням невірних паспортних даних Кубая Я.І. не спростовує факту отримання товару відповідачем.

Судом першої інстанції на підставі ст. 30 ГПК України, ухвалою суду у даній справі від 04.06.2008р. (а.с. 68) Кубая Я.І. було викликано для дачі пояснень з приводу того, чи дійсно він отримував Товар по накладних №РН-0000085 від 11.05.2007р., №РН-0000172 від 12.06.2008р. та згідно довіреностей, виданих відповідачем ,ЯМШ №655145 від 11.05.2007р. та ЯНФ № 409058 від 12.06.2007р. в судовому засіданні Кубай Я.І. безпосередньо підтвердив, що працював на ВАТ “Млинівський агротехсервіс”, та факт отримання Товару по вказаних накладних, що відображено в протоколі судового засідання (а.с. 83).

Крім того, відповідач частково оплатив отримані засоби захисту рослин на суму 31 600 грн., що також підтверджує ту обставину, що товар було ним отримано.

Отже, порушення порядку виписки довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (в довіреностях невірно зазначено номер паспорту Кубая Я.І.) вчинено працівниками самого відповідача, а відпуск Товару Кубаю Я.І. без перевірки його паспортних даних, вказаних в довіреності, не призвів до того, що товар був отриманий не уповноваженою особою ВАТ “Млинівський агротехсервіс”, оскільки Кубай Я.І. дійсно на той час працював у відповідача головним агрономом і був звільнений лише з 01.01.2008р., що підтверджується наказом № 3 від 01.01.2008р. (а.с. 77).

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.Залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 18.06.2008р.у

справі № 17/48 без змін, а апеляційну скаргу ВАТ “Млинівський агротехсервіс” без задоволення.

2.Судові витрати покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Городечна М.І.

Суддя Кузь В.Л.