Постанова № 38012825, 19.03.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року /16:46/Справа № 2а-0870/9320/11 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Чорній B.C. за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Сонгулії В.В. розглянувши відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.10.2011 №0001101702,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.10.2011 №0001101702.

На обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначає, що перевірка відповідача проведена з порушенням порядку проведення перевірок, передбаченим Податковим кодексом України. Висновки податкової про завищення податкового кредиту по податку на додану вартість є необґрунтованими, оскільки спростовуються наданими позивачем первинними документами та даними бухгалтерського обліку, які підтверджують факт придбання товарів. Щодо відсутності товарно - транспортних накладних, позивач зазначає, що оскільки договорів на транспортування не укладалося, то недоречним було і складення товарно-транспортних накладних. Крім того, жодний нормативно - правовий акт з питань оподаткування не містить вимог щодо обов'язковості застосування товарно - транспортних накладних у цілях обліку та оподаткування. Вважає, що формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість було здійснено позивачем у відповідності до норм чинного законодавства, а тому спірне податкове повідомлення - рішення від 12.10.2011 №0001101702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 173 644 грн. 19 коп. (у тому числі - 138 915 грн. 33 коп. за основним платежем та 34728 грн. 86 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у наданих запереченнях. Зазначає, що перевіркою позивача встановлено, що ним безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ПП «Матіз», ПП «ОСОБА_2», ПП «Авалон - Д» по яким до перевірки не надано договори поставки товару, а також відсутні первинні документи на транспортування товару та його зберігання, складські приміщення. Вважає висновки податківців про порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 , пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, законними та обґрунтованими. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено матеріалами справи, в період часу з 01.09.2011 по 21.09.2011, відповідно до направлення від 01.09.2011 №1065 та наказу від 22.08.2011 №1270, на підставі п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, фахівцями відповідача проведено документальну планову перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за період з 01.04.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 28.09.2011 №50/17-214/НОМЕР_1.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення:

-пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 , пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон України №168/97-ВР), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 138 915 грн. 33 коп., в т.ч. по періодах: травень 2009 року на суму 23 грн. 80 коп., за червень 2009 року на суму 4 грн. 50 коп., за липень 2009 року на суму 71 грн. 40 коп., за серпень 2009 року на суму 28 грн. 67 коп.; за вересень 2009 року на суму 41 грн. 56 коп., за жовтень 2009 року на суму 43 грн. 87 коп., за листопад 2009 року на суму 9 915 грн. 93 коп., за грудень 2009 року на суму 8 938 грн. 10 коп., за січень 2010 року на суму 8 464 грн. 67 коп., за лютий 2010 року на суму 5 119 грн. 50 коп., за березень 2010 року на суму 15 320 грн. 96 коп., за квітень 2010 року на суму 13 597 грн., за травень 2010 року на суму 11 138 грн. 30 коп., за червень 2010 року на суму 14 326 грн. 72 коп., за липень 2010 року на суму 14 888 грн. 47 коп., за серпень 2010 року на суму 9 312 грн., за вересень 2010 року на суму 23 186 грн. 33 коп., за жовтень 2010 року на суму 2 134 грн., за листопад 2010 року на суму 2 218 грн., за грудень 2010 року на суму 141 грн. 55 коп.

На підставі акту перевірки, зокрема, винесено податкове повідомлення-рішення 12.10.2011 №0001101702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 173 644 грн. 19 коп. (у тому числі - 138 915 грн. 33 коп. за основним платежем та 34728 грн. 86 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з винесеним спірним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №2а-0870/9321/11 щодо спору між позивачем та Старшим державним податковим ревізором-інспектором сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, Кулак Наталією Іванівною, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя з приводу визнання дій щодо проведення документальної планової перевірки позивача неправомірними.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2011 по справі №2а-0870/9321/11 (далі - постанова від 21.11.2011), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2013, були визнані неправомірними дії відповідача з проведення документальної планової перевірки позивача, результати якої оформлені Актом перевірки.

Постановою від 21.11.2011 встановлено, що відповідачем в порушення вимог п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України не було вчасно надіслано або вручено позивачу повідомлення про перевірку. Копію наказу №1270 від 22.08.2011 про проведення планової перевірки позивачем було отримано 29.08.2011, в той час як перевірка була розпочата 01.09.2011. Отже, копія наказу на проведення документальної планової перевірки була отримана позивачем не за 10 календарних днів до початку перевірки, як це передбачено Податковим кодексом України, а за 2 календарних дні до її початку. Суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача, які полягають у несвоєчасному повідомленні позивача у проведенні документальної планової перевірки, є правомірними та підлягають задоволенню, в інших діях щодо проведення оскаржуваної перевірки суд порушень не вбачає. В частині задоволення вимог позивача щодо визнання протиправними (неправомірними) дій старшого державного податкового ревізора - інспектора сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Кулак Наталії Іванівни, які полягають у проведенні документальної планової перевірки, було відмовлено, оскільки ним не було порушено жодної правової норми та здійснено перевірку із дотриманням вимог чинного законодавства та покладених функціональних обов'язків.

Відповідно до ч.3 ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Отже, оскільки дії відповідача щодо несвоєчасного повідомлення позивача у проведенні документальної планової перевірки є неправомірними, то згідно зазначеної норми докази одержано з порушенням закону та не мають братися до уваги при вирішенні справи.

Проте, суд вважає за необхідне проаналізувати висновки Акту перевірки.

Щодо встановлених порушень, в результаті чого, на думку податківців, позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 138 915 грн. 33 коп.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем завищено податковий кредит з ПДВ на 47 630 грн. 80 коп. за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року (по господарським операціям між позивачем та ПП «МАТІЗ»), завищення податкового кредиту на 24 404 грн. 80 коп. за період з квітня 2010 року по травень 2010 року (по господарським операціям між позивачем та ПП «ОСОБА_2»), завищення податкового кредиту на 64 218 грн. 10 коп. за період з червня 2010 року по листопад 2010 року (по господарським операціям між позивачем та ПП «АВАЛОН -Д»/.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про порушення податкового законодавства позивачем слугували твердження про ненадання позивачем для перевірки по зазначеним господарським операціям договорів на поставку товару, а також не надання (відсутність) первинних документів на транспортування товару, зберігання товару, складських приміщень. Так, на сторінках 38-44 акту перевірки (п.2.5.2.) вчинено запис про завищення позивачем податкового кредиту. Відповідач при цьому виходить із наступного: у позивача відсутні документи на транспортування товару, його зберігання; неможливість проведення перевірки контрагентів-постачальників позивача (ПП «МАТІЗ», ПП «ОСОБА_2», ПП «АВАЛОН-Д»), у зв'язку із їх ліквідацією (скасуванням державної реєстрації) на момент проведення перевірки; неподача постачальниками позивача декларації з податку з власників транспортних засобів; відсутність у відповідача інформації про наявність складських приміщень контрагентів позивача; відсутність об'єктів оподаткування у контрагентів позивача; постачання товарів здійснювалося за завідомо фіктивними документами.

Також, в ході проведення перевірки було встановлено заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість у загальній сумі 2 108 грн. 50 коп. Вказане порушення, на думку перевіряючи, полягає у наступному.

Перевіркою встановлено:

- у січні 2010 року ФОП ОСОБА_1 видана податкова накладна №27 від 28.01.2010 в сумі 525 грн. у т.ч. ПДВ 87 грн. 50 коп. СЮО «НИКО ДОНЕЦК» (324580405629), але ця сума не включена до податкових зобов'язань у податковій декларації вх.№3702 від 15.02.2010 за січень 2010 року та до додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року;

- у травні 2010 року ФОП ОСОБА_1 видана видаткова накладна №РН-0000182 від 19.05.2010 в сумі 1 980 грн. у т.ч. ПДВ 330 грн. ТОВ «ТЕХНІК-ЦЕНТР» (36626569) товар оплачений по банку 25.05.2010, платіжне доручення №247 в сумі 1 980 грн., але ця сума не включена до податкових зобов'язань у податковій декларації вх.№33893 від 25.06.2010 за травень 2010 року та до додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року;

- у липні 2010 року ФОП ОСОБА_1 видана видаткова накладна №РН- 0000279 від 20.07.2010 в сумі 1 980 грн. у т.ч. ПДВ 330 грн. ТОВ «ТЕХНІК-ЦЕНТР» (36626569) товар оплачений по банку 28.07.2010 платіжне доручення №423 в сумі 1 980 грн., але ця сума не включена до податкових зобов'язань у податковій декларації вх.№46893 від 06.08.2010 за липень 2010 року та до додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року;

- у серпні 2010 року ФОП ОСОБА_1 видана ТОВ «КОМПАНШ «ПРО ЛАЙН» (36865135) видаткова накладна №РН-0000313 від 10.08.2010 в сумі 2 880 грн. у т.ч. ПДВ 480 грн., товар оплачений по банку 16.08.2010 платіжне доручення №3937 в сумі 2 880 грн. та видаткова накладна №РН-0000310 від 09.08.2010 в сумі 1 410 грн. у т.ч. ПДВ 235 грн., товар оплачений по банку 12.08.2010 платіжне доручення №3916 в сумі 1 410 грн., але ці суми не включені до податкових зобов'язань у податковій декларації вх.№55614 від 17.09.2010 за серпень 2010 року та до додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року;

- у вересні 2010 року був оплачений товар по банку 27.09.2010, платіжне доручення №1436 в сумі 2 550 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 425 грн. ТОВ «АВТ0Д0М ХАРЬКОВ» (33207174) згідно рахунка №328 від 13.08.2010 за автохолодильник. Видана ФОП ОСОБА_1 видаткова накладна №РН-0000327 від 13.08.2010 в сумі 942 грн. у т.ч. ПДВ 157 грн. ОО0 «АВТОДОМ ХАРЬКОВ» (33207174). До податкових зобов'язань у податковій декларації вх.№55614 від 17.09.2010 за серпень 2010 року включено ПДВ у сумі 157 грн., податок на додану вартість в сумі 268 грн. не включено до податкових зобов'язань у вересні 2010 року та до додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 рок.

- у листопаді 2010 року був оплачений товар по банку 08.11.2010 платіжне доручення №2249 в сумі 2 268 грн. у т.ч. ПДВ 378 грн. ТОВ «ВОСТ0К АВТО» (34268039), але ця сума не включена до податкових зобов'язань у податковій декларації вх.№9005447069 від 13.12.2010 за листопад 2010 року та до додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року.

Податковою в акті перевірки зазначено, що виходячи з вищенаведеного, фактичного здійснення господарської операції з придбання позивачем товарів та послуг безпосередньо у контрагента не було. Відповідні первинні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

За приписами пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР та Податковий кодекс України передбачають тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР та п.198.6 ст.198 ПК України).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно висновків акті перевірки, за період з 01.04.2009 по 31.12.2011 позивач задекларував податкового кредиту по податку на додану вартість у загальній сумі 279 304 грн.

Судом встановлено, що 01.11.2009 між позивачем та ПП «МАТІЗ» був укладений договір поставки, за умовами якого ПП «МАТІЗ» зобов'язалось передати у власність товар, а позивач прийняти та сплатити його вартість. На виконання договору ПП «МАТІЗ» мав, за власний рахунок, поставити товар на склад позивача.

Продавцем на загальну суму поставок 285 784 грн. 80 коп. у тому числі ПДВ у сумі 47 830 грн. 80 коп. виписано податкові накладні від 24.11.2009 №272, від 16.11.2009 №223, від 03.11.2009 №145, від 24.12.2009 №468, від 07.12.2009 №362, від 01.12.2009 №323, від 14.01.2010 №597, від 22.01.2010 №677, від 01.02.2010 №794, від 17.02.2010 №934, від 23.03.2010 №1259, від 15.03.2010 №1190, від 09.03.2010 №1137, від 01.03.2010 №1056, видаткові накладні та рахунки-фактури на зазначену суму.

Факт оплати поставки товарів підтверджується банківськими виписками, розрахунок здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПП «МАТІЗ».

12.05.2010 між позивачем та ПП «ОСОБА_2» був укладений договір поставки товару №12/05, за умовами якого ПП «ОСОБА_2» зобов'язалось продавати набори автомобільні технічне оздоблення та автомобільні аксесуари, а позивач прийняти та сплатити їх вартість. На виконання договору ПП "ОСОБА_2" мав власним автомобільним транспортом, за власний рахунок поставити товар на склад позивача.

Продавцем на загальну суму поставок 150 892 грн. 80 коп. у тому числі ПДВ у сумі 25148 грн. 80 коп. виписано податкові накладні від 01.04.2010 №11, від 14.04.2010 №543, від 19.04.2010 №758, від 12.05.2010 №1623, від 05.05.2010 №1357, видаткові накладні та рахунки-фактури на зазначену суму.

Суд зазначає, що відповідно до наявного в матеріалах справи договору відступлення права вимоги №2 віл 05.06.2010, укладеного між ПП «ОСОБА_2» та ПП «МАТІЗ», ПП «ОСОБА_2» відступає ПП «МАТІЗ» право вимоги за рахунками від 01.04.2010 №11, від 14.04.2010 №543, від 19.04.2010 №758, від 05.05.2010 №1357, що були виставлені позивачу, в обсязі визначеному в зазначених рахунках, що видавались позивачу ПП «ОСОБА_2».

Факт оплати поставки товарів підтверджується банківськими виписками, розрахунок здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПП «ОСОБА_2».

01.06.2010 між позивачем та ПП «АВАЛОН-Д» був укладений договір поставки №061001, за умовами якого ПП «АВАЛОН-Д» зобов'язалось продавати набори автомобільні технічне оздоблення та автомобільні аксесуари, а позивач прийняти та сплатити їх вартість. На виконання договору ПП «АВАЛОН-Д» мав власним автомобільним транспортом, за власний рахунок поставити товар на склад позивача.

Продавцем на загальну суму поставок 391 668 грн. 60 коп. у тому числі ПДВ у сумі 65 278 грн. 10 коп. виписано податкові накладні від 10.06.2010 №656, від 01.06.2010 №575, від 01.07.2010 №860, від 12.07.2010 №962, від 17.08.2010 №1313, від 10.08.2010 №1256, від 02.08.2010 №1175, від 14.09.2010 №1628, від 21.09.2010 №1690, від 03.09.2010 №1521, від 02.10.2010 №1892, від 01.11.2010 №2320, видаткові накладні та рахунки-фактури на зазначену суму.

Факт оплати поставки товарів підтверджується банківськими виписками, розрахунок здійснювався у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПП «АВАЛОН-Д».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що пред'явлені до перевірки документи (зазначеними вище договорами, банківськими виписками, податковими накладними, тощо), податкові накладні, тощо) є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій за договорами з ПП «МАТІЗ», ПП «ОСОБА_2», ПП «АВАЛОН-Д».

Відповідач стверджує, що підтвердити факт реальності операцій поставки ПП «МАТІЗ», ПП «ОСОБА_2», ПП «АВАЛОН-Д» позивачу не має можливості, оскільки до перевірки не надано товарно-транспортних накладних.

В обґрунтування твердження про необхідність документального оформлення факту транспортування товару від «МАТІЗ», ПП «ОСОБА_2», ПП «АВАЛОН-Д» до позивача відповідач посилається на вимоги Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568.

Згідно із преамбулою зазначених Правил, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відтак, ці Правила регламентують взаємовідносини між перевізниками з одного боку та вантажовідправниками і вантажоодержувачами з іншого боку, і не підлягають обов'язковому застосуванню в разі транспортування вантажу транспортом постачальника або покупця товару.

З наведених підстав, суд вважає безпідставним посилання відповідача на вимоги Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки регламентовані ними відносини різняться із відносинами, які склалися між позивачем та його контрагентами - «МАТІЗ», ПП «ОСОБА_2», ПП «АВАЛОН-Д».

В акті перевірки відповідач посилається на те, що згідно наданих відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок з питань взаємовідносин з позивачем «МАТІЗ», ПП «ОСОБА_2», ПП «АВАЛОН-Д» визнано банкрутами та скасовано державну реєстрацію 30.12.2010, 05.04.2011 та 30.05.2011 відповідно.

Крім того, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом встановлено, що «МАТІЗ», ПП «ОСОБА_2», ПП «АВАЛОН-Д» в перевіряємий період мали статус платників податку на додану вартість. Відтак, мали право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товарів, які поставлялись цими підприємствами.

Зазначені обставини також встановлені постановою Запорізького окружного адміністративного суду у справі №2а-0870/9319/11 від 07.08.2013 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.10.2011 №0001111702, яка набрала законної сили.

Щодо документів на транспортування товару слід зазначити, що як зазначалося вище, позивачем із постачальниками укладалися договори, якими передбачалося, що придбання товару (перехід права власності) здійснюється у м.Запоріжжя. Тобто товар постачався продавцем безпосередньо позивачу і вартість перевезення окремо не сплачувалась, оскільки ніяких договорів перевезення не укладалося. Оскільки договорів на транспортування не укладалося, то недоречним було і складення товарно-транспортних накладних.

Оскільки жодний нормативно - правовий акт з питань оподаткування не містить вимог щодо обов'язковості застосування товарно - транспортних накладних у цілях обліку та оподаткування, то висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту у зв'язку із цим є необґрунтованими.

Як зазначалося вище, до перевірки були надані належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій.

На підставі викладеного вище, суд вважає, що позивач правомірно та належним чином відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по зазначеним вище операціям.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001101702 від 12.10.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відносно ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість у розмірі 138 915 грн. 33 коп., та штрафних санкцій на суму 34 728 грн. 86 коп., а всього на суму 173 644 грн. 19 коп.

Стягнути з державного бюджету на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя Л.О. Нестеренко