Постанова № 38012710, 18.03.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2014 р. Справа № 920/2054/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників:

позивача – не з’явився,

відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№475С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 30.01.14 у справі № 920/2054/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр гігієни", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Муссон", м. Суми

про стягнення 33 475,51 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр гігієни" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом (враховуючи наступне уточнення позовних вимог) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Муссон" заборгованість на загальну суму 33475,51 грн., з яких: 32112,00 грн. - основного боргу, 1363,51 грн. – 3% річних за договором підряду № 60 від 30.07.2003р. Крім того, просив судові витрати покласти на відповідача.

До заяви про уточнення позовних вимог позивачем додані копії банківських виписок по рахунку, за якими відповідачем було сплачено позивачеві 9144,80 грн.: 4144,80 грн. - 13.12.2013р. та 5000,00 грн. - 20.12.2013р.

30.01.2014р. відповідачем до місцевого господарського суду було подано клопотання про розстрочку судового рішення у даній справі на шість місяців, зобов'язавши ТОВ "А-Муссон" сплачувати суму заборгованості щомісячно рівними частинами.

Рішенням господарського суду Сумської області від 30 січня 2014 року у справі № 920/2054/13 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "А- Муссон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр гігієни" 22967,20 грн. основного боргу, 1363,51 грн. – 3% річних, 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 9144,80 грн. основного боргу – провадження у справі припинено. У задоволенні клопотання представника відповідача №19 від 30.01.2014 р. про розстрочку судового рішення – відмовлено.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 30 січня 2014 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Оскаржуване рішення вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин справи.

Свою скаргу відповідач, зокрема, обґрунтовує тим, що спірне рішення було прийняте судом при неповному з'ясуванні обставин щодо виникнення суми боргу, не була дана оцінка положенням договорів по яким виникла заборгованість

Договорами, на які посилається Позивач, не передбачено стягнення пені, сума якої заявлена. Санкція щодо стягнення 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України не є неустойкою ( пенею).

Клопотання про розстрочку судового рішення було належним чином обґрунтоване та до нього була як доказ додана довідка про фінансовий стан ТОВ "А-Муссон". Але всупереч п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції у задоволенні клопотання було відмовлено.

Позивач у відзиві (від 03.03.2014р. вх.№1886) проти вимог апеляційної скарги заперечує. З прийнятим у справі рішенням повністю погоджується і просить залишити його в силі. Посилається на те, що із заборгованої суми ТОВ "Центр гігієни" своєчасно та в повному обсязі сплатило до бюджету всі необхідні платежі, що призвело до того, що він став боржником перед другими організаціями, має заборгованість перед працівниками по виплаті заробітної плати, не має можливості на придбання матеріалів для виконання договірних зобов’язань. Просить суд вжити заходів по прискоренню примусового стягнення з ТОВ "А-Муссон" визначеного боргу, а також розглянути апеляційну скаргу ТОВ "А-Муссон" та прийняти рішення по справі № 920/2054/13 без представника ТОВ "Центр гігієни".

11.03.2014р. від відповідача на адресу апеляційного господарського суду надійшла телеграма (вх.№2081), в якій він просив перенести розгляд справи у зв’язку з зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні та бажанням взяти участь у розгляді скарги, а також надати додаткові докази.

Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє вказане клопотання відповідача у зв'язку з його необґрунтованістю та відсутністю доказів відповідного, враховуючи наступне. Вирішуючи вказану заяву, суд виходить з того, що згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, надати нові докази тощо).

Відповідно до п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, що сторони саме таким чином реалізували своє право щодо участі у судовому процесі, суд реалізує своє право у межах ст. 75 ГПК України, та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на скаргу доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, діючи відповідно до своїх статутних прав та обов'язків, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр гігієни" (виконавець) протягом 2012 – 2013 р.р. уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "А-Муссон" (замовник) ряд договорів, за умовами яких виконавець зобов'язався за дорученням замовника, згідно з методикою та інструкціями Міністерства охорони здоров'я, та ціною, встановленою постановою КМУ № 662 від 11.05.2006р., виконати в повному обсязі дезінфекцію майданчиків та контейнерів для збору сміття (п.1.1.). Замовник зі свого боку зобов'язався здійснювати одноразові оплати за цими договорами, згідно пред'явленого рахунку (п.4.1.). Вид розрахунку – безготівковий (п.4.2.).

Так, між сторонами були укладені наступні договори: договір №3 від 30.04.2012р., договір №5 від 30.05.2012р., договір №7 від 30.06.2012р., договір №9 від 30.07.2012р., договір №11 від 30.08.2012р., договір №4 від 01.05.2013р., договір №6 від 01.06.2013р., договір №8 від 01.07.2013р., договір №10 від 01.08.2013р., договір №12 від 01.09.2013р.

Факт виконання та обсяги виконаних робіт підтверджуються наступними актами б/н здачі-прийняття робіт (надання послуг) : від 24.05.2012р. на суму 7322,40 грн., від 25.06.2012р. на суму 7322,40 грн., від 25.07.2012р. на суму 7322,40 грн., від 27.08.2012р. на суму 7322,40 грн., від 27.09.2012р. на суму 7322,40 грн., від 28.05.2013р. на суму 7322,40 грн., від 27.06.2013р. на суму 7322,40 грн., від 25.07.2013р. на суму 7322,40 грн., від 26.08.2013р. на суму 7322,40 грн., від 26.09.2013р. на суму 7322,40 грн., підписані як з боку виконавця, так і з боку замовника, що є підставою для остаточних взаєморозрахунків між сторонами правочинів.

Відповідач зі свого боку, здійснив розрахунки з позивачем частково, тому заборгованість відповідача перед позивачем склала 32112,00 грн.

Під час розгляду даної справи у суді першої інстанції відповідачем частково була погашена заборгованість у розмірі 9144,80 грн., на підтвердження чого були надані: копії платіжних доручень - №807 від 13.12.2013р., №810 від 13.12.2013р., №838 від 20.12.2013р.; копії банківських виписок по рахунку; акт звірки розрахунків станом на 16.01.2014р.

Тому, у зв’язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення заборгованості у розмірі 9144,80 грн. провадження у справі було припинено місцевим господарським судом на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України цілком правомірно та обґрунтовано.

Решта заборгованості у розмірі 22967,20 грн. відповідачем сплачена не була (доказів зворотного матеріали справи не містять), тому позивач змушений був звернутися до господарського суду Харківської області з відповідним позов за захистом свого порушеного права.

Колегія суддів вважає, що оскільки відповідач а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надав документально підтверджених доказів погашення заборгованості перед позивачем у повному обсязі, тобто відповідач свої зобов’язання перед позивачем не виконав, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, суд першої інстанції відповідно до ст. 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином і у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 22967,20 грн. визнав обґрунтованими і підтвердженими наданими суду відповідними доказами, цілком законно та у відповідності до вимог діючого законодавства задовольнив.

Статтею 612 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

В силу приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим, 3% річних не є штрафними санкціями, так як вони носять компенсаційний характер і є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов’язання у повному обсязі за укладеними договорами. Отже він вважається таким, що порушив строки оплати наданих послуг.

Розглядаючи позовні вимоги ТОВ "Центр гігієни" в частині стягнення з відповідача 3% річних, суд першої інстанції, перевіривши розрахунки позивача, також правомірно задовольнив 3% річних у заявленому розмірі - 1363,51 грн.

Судом апеляційної інстанції були перевірені дані розрахунки та встановлена їх відповідність як нормам чинного законодавства, так і визначення періоду, за який відповідна сума нарахована.

Разом з цим, місцевим господарським судом правомірно відхилено клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення, враховуючи наступне.

На підставі статті 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 (зі змінами та доповненнями) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

В п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року № 14 зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 Цивільного процесуального кодексу і ст. 121 Господарського процесуального кодексу, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки або розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Такі переконливі докази щодо наявності виняткових обставин у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, які б слугували підставою для надання розстрочки виконання рішення суду, не були надані відповідачем. Тому, розглядаючи заяву відповідача про розстрочку виконання судового рішення, суд першої інстанції, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, з урахуванням наведених вимог, оцінивши належним чином вказані обставини, визнав їх такими, що не можуть вважатися винятковими. Оскільки суд вважає, що посилання заявника на погіршення його майнового стану, тяжкі умови у період економічної кризи та відсутність компенсації пільгових коштів, платежів від споживачів ТОВ "А-Муссон" жодним належним доказом не підтверджені.

При цьому колегія суддів зазначає, що передбачені ст. 121 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов’язує можливість надання розстрочки, є оціночними та місцевим господарським судом така оцінка здійснена.

Між з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений можливості повторно звернутися до господарського суду Харківської області з клопотанням про надання розстрочки виконання рішення в порядку ст. 121 ГПК України, надавши при цьому обґрунтовані докази наявності у нього обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що твердження відповідача викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

На цій підставі судова колегія вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 30.01.2014р. у справі № 920/2054/13 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.

У зв’язку з чим, керуючись статтями 33, 36, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 30.01.2014р. у справі № 920/2054/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 17.03.2014 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.