Рішення № 38012236, 26.03.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/6897/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/145/14

Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л.

Доповідач Винниченко Ю. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Винниченка Ю.М.,

Суддів: Карпушина Г.Л., Одринської Т.В.,

при секретарі: Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавамотор» про визнання незаконним та скасування наказу, зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення, стягнення середнього заробітку

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавамотор» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, третя особа - ОСОБА_2, територіальна державна інспекція з питань праці у Полтавській області.,-

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавамотор» про визнання незаконним та скасування наказу, зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення, стягнення середнього заробітку.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 03 грудня 2012 року вона працювала у ТОВ «Полтавамотор» на посаді бухгалтера. 29 липня 2013 року вона звернулася із заявою про звільнення за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

09 серпня 2013 року ОСОБА_1 повторно подала заяву про своє звільнення з 12 серпня 2013 року шляхом надіслання заяви поштою.

13 вересня 2013 року поштою отримала трудову книжку із записом про звільнення за п.2 ст. 41 КЗпП України, а тому просила визнати наказ № 48-К від 14 серпня 2013 року про звільнення нечинним та скасувати, змінити формулювання причин звільнення з роботи з ТОВ «Полтавамотор» з п.2 ст. 41 КЗпП України на звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, дату звільнення змінити на день вирішення справи по суті та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 1843,80 грн.

У жовтні 2013 року ТОВ «Полтавамотор» звернулося до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 на його користь ТОВ «Полтавамотор» 22695 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та понесені судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавамотор» про визнання незаконним та скасування наказу, зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення, стягнення середнього заробітку - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавамотор» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовлено.

Судові витрати за розгляд справи в суді в частині позовних вимог ОСОБА_1 віднесено на рахунок держави.

З рішенням суду першої інстанції не погодилась ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Посилається на те, що при ухваленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Справа слухається за участю апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу, та за відсутності представника відповідача, який належно повідомлений про дату та місце судового засідання через оголошення у пресі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове по суті позовних вимог.

Згідно п. 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 на підставі поданої особистої заяви ( а.с.50) відповідно до наказу № 31-К від 03 грудня 2012 року була прийнята на посаду бухгалтера ТОВ «Полтавамотор» з 03 грудня 2012 року з повною матеріальною відповідальністю ( а.с.51).

Згідно з наказом № 13 від 03 грудня 2012 року на ОСОБА_1 також покладено обов'язки касира ( а.с.52).

ОСОБА_1 при прийнятті на роботу ознайомлена з даними наказами про що свідчать її особисті підписи.

Відповідно до наказу № 48-К від 14 серпня 3013 року ОСОБА_1 звільнено 14 серпня 2013 року згідно п.2 ст. 41 КЗпП України за втратою довіри ( а.с.58).

Відповідно до своїх посадових обов'язків ОСОБА_1 ( а.с.54-56) здійснювала операції, пов'язані з прийняттям та видаванням готівкових грошових коштів через касу підприємства, зберігати всі прийняті цінності, одержувати в установах банку готівку, здійснювала записи в касовій книзі операцій одержання і видавання готівки та за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом в день їх надходження або видавання, виконувала інші дії, в тому числі щоденно в кінці робочого дня виводила залишок грошових коштів у касі підприємства та передавала у бухгалтерію підприємства звіт касира.

Згідно з наказом Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 19 липня 2013 року № 173 призначено проведення протягом липня 2013 року фактичної перевірки платника податків ТОВ «Полтавамотор» ( а.с.59).

Згідно акту про результати фактичної перевірки, проведеної на ТОВ «Полтавамотор» (а.с. 60-61, 68-70), виявлено наступні порушення: не забезпечено щоденний друк фіскальних чеків, не забезпечено зберігання контрольних стрічок, проведення розрахункових операцій через РРО без застосування режиму попереднього програмування обліку кількості товарів.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

ОСОБА_1 в день звільнення 14 серпня 2013 року не працювала, вимоги про розрахунок пред'явила 10 вересня 2013 року.

Після пред'явлення такої вимоги відповідач провів розрахунок з позивачем та в порядку, передбаченому п. 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58, надіслав трудову книжку.

Висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 за п.2 ст. 41 КЗПП України є невірним, оскільки у справі відсутні докази її винних дій, які дають підстави для втрати довір»я до неї з боку власника чи уповноваженого ним органу, тому у цій частині справу належить скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Оскільки в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не надала доказів, стосовно того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало її працевлаштуванню, то вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавамотор» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду зроблений на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка, а розгляд справи проведений з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом було вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2013 року в частині зміни формулювання причини звільнення ОСОБА_1 - скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з роботи з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавамотор» з «п.2 ст. 41 КЗПП України- втрата довіри»на ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Ю.М. Винниченко

Судді: /підпис/ Г.Л. Карпушин /підпис/ Т.В. Одринська

КОПІЯ

ВІРНО: Суддя апеляційного суду

Полтавської області __ Ю.М. Винниченко