Ухвала суду № 38011701, 31.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 249/3691/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1363/2014

Головуючий у 1 інстанції Нестеренко Є.В.

Категорія 43 Доповідач Солодовник О.Ф.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Лоленко А.В., суддів Солодовник О.Ф., Груіцької Л.О.

при секретарі Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом комунального підприємства «Житлове підприємство «Городок» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, інфляційного збільшення, трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Житлове підприємство «Городок», товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Городок» про захист прав споживача,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2013 року позов комунального підприємства «Житлове підприємство «Городок» задоволені: з ОСОБА_2 на його користь стягнуто заборгованість за період з 01 липня 2010 року по 01 вересня 2012 року в сумі 607 грн. 82 коп., інфляційне збільшення у сумі 35 грн. 89 коп., три відсотка річних від простроченої суми боргу у сумі 28 грн. 27 коп., а всього - 671 грн. 98 коп, вирішено питання судових витрат, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову комунального підприємства «Житлове підприємство «Городок», зустрічний позов з тих підстав, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне. Відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 (том 1 а.с.8). Вищевказаний будинок знаходиться на балансі позивача, який є виконавцем з надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, та надає вказані послуги відповідачу. Однак відповідач має заборгованість по сплаті вказаних послуг з 01 липня 2010 року по 01 вересня 2012 року в сумі 607 грн. 82 коп., інфляційне збільшення у сумі 35 грн. 89 коп., три відсотка річних від простроченої суми боргу у сумі 28 грн. 27 коп., а всього - 671 грн. 98 коп (том 1 а.с.4).

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися. Комунальне підприємство «Житлове підприємство «Городок» та товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Городок» надіслали заяви про розгляд справи у відсутність їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ч.1 ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Пунктом 1 ч.1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 01 липня 2010 року по 01 вересня 2012 року згідно з укладеними договорами здійснював послуги з обслуговування житлового фонду Шахтарської міської ради, у тому числі будинку АДРЕСА_1 (том 1 а.с.69-79, 86-242, том 2 а.с.1-55).

Згідно з ч.ч.3,4,5 ст.18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Докази звернення відповідача до позивача в період, за який стягується заборгованість, в установленому законодавством порядку з претензіями щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг у матеріалах справи відсутні. Тому апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством.

Комунальним підприємством «Житлове підприємство «Городок» було заявлено позов про захист свого цивільного права.

Пунктом 10 ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Як вбачається з Преамбули Закону України "Про житлово-комунальні послуги", цей Закон визначає лише основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

За визначенням, наданим у ст. 1 Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ст. 3).

Відповідно до ч.1 ст.4 зазначеного Закону законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч.2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що в процесі прийняття спеціального закону - Закону України "Про житлово-комунальні послуги" - зміни до ЦК України Верховною Радою України не розглядалися та не приймалися, стосовно спірних правовідносин норми спеціального закону не можуть конкурувати з нормами основного акту цивільного законодавства.

Разом із тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в п. 10 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, застосування положень ч.2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п.3 ч.1 ст.96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Доводи апеляційної скарги в цій частині.

Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості позову комунального підприємства «Житлове підприємство «Городок» та задовольнив його. Доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможні.

Згідно з ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 не було заявлено позовних вимог щодо відшкодування вартості робіт з заміни стояка теплосистеми та з зміни пошкодженого ліхтаря для освітлення міць громадського користування. Тому апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

З матеріалів справи вбачається, що письмовий договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території не укладався, в уточненій зустрічній позовній заяві відповідачем не було заявлено позовних вимог щодо визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії , тому позовні вимоги щодо внесення у п.3 договору умов, передбачених п.3.4 рішення виконкому Шахтарської міської ради № 677 від 26 грудня 2008 року необгрунтовані. Суд першої інстанції правильно відмовив у їх задоволені. Доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможні.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволені зустрічних позовних вимог.

При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було допущено порушень норм матерівального права та номр процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги необгрутовані і не спростовують висновків суду.

У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий :

Судді: