Рішення № 38010062, 01.04.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

01 квітня 2014 року справа № 927/251/14

Позивач: комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства",

вул. Військових будівельників, 8, м. Славутич, Київська область, 07100

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Сіверь",

вул. Тітова, 71, с. Неданчичі, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15046

Предмет спору: про стягнення 6916,18 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Швидкий Ю.В., доручення №01-01/1458 від 30.08.2013 року

від відповідача: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" подано позов про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверь" 6916,18 грн. боргу, за неналежне виконання умов договору №63-06ВК на користування комунальним водопроводом і каналізацією.

У відповідності до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду від 26.02.2014 року про порушення провадження у справі та від 06.03.2014 року про відкладення розгляду справи, направлені на адресу відповідача вул. Тітова, 71, с. Неданчичі, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15046 повернулись до суду з відміткою "за зазначеною адресою не значиться".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, товариство з обмеженою відповідальністю "Сіверь" місцезнаходження юридичної особи, 15046, Чернігівська область, Ріпкинський район, с. Неданчичі, вул. Тітова, 71.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, але відповідач повноважного представника в судові засідання 06.03.2014р., 18.03.2014р., 25.03.2014 року, 01.04.2014 не направив, витребувані судом документи не надав.

В судовому засіданні 25.03.2014 року судом було здійснено огляд оригіналу договору №63-06ВК на користування комунальним водопроводом і каналізацією, на якому відсутня дата його укладення.

В судовому засіданні 25 березня 2014 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

В судовому засіданні 01.04.2014 року представник позивача надав письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

Представник позивача виклав усні пояснення по справі та надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів. Суд клопотання задовольнив, подані документи залучені судом до матеріалів справи.

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання страви до суду не надходило.

В судовому засіданні 01.04.2014р. позивачем було надано для огляду оригінал договору №63-06ВК на користування комунальним водопроводом і каналізацією, в який сторонами було внесено виправлення та зазначена дата його укладення 31.08.2006 року. Відповідно копія договору залучена до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

31.08.2006 року між комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сіверь" (абонент) було укладено договір №63-06 ВК на користування комунальним водопроводом і каналізацією.

Відповідно до п. 1.1. договору №63-06 ВК на користування комунальним водопроводом і каналізацією від 31.08.2006 року, постачальник взяв на себе зобов»язання відпускати абоненту воду з комунального водопроводу.

Вартість відпущеної води і прийнятих в міську каналізацію стічних вод, відповідно до п. 2.1. договору №63-06 ВК на користування комунальним водопроводом і каналізацією від 31.08.2006 року, складає 9532,8 грн. (з ПДВ) в рік, виходячи з фактичного споживання і розрахункових тарифів: вартість води -1-73 (зПДВ) грн.. за 1 м.куб.; вартість сточних вод - 1-58 (з ПДВ) грн. за 1 м.куб.

Згідно п.п.2.2., 2.3. договору №63-06 ВК на користування комунальним водопроводом і каналізацією від 31.08.2006 року, постачальник забезпечує подачу води з комунального водопроводу на виробничі та господарські потреби в кількості (орієнтовно) 10,0 м.куб. на добу.

Кількість води, витраченої абонентом, визначається з показань водолічильників, зареєстрованих постачальником, а у випадку їх відсутності згідно погоджених з постачальником діючих нормах водоспоживання, затвердженими місцевими радами народних депутатів і затвердженими лімітами водоспоживання.

G води=10,0м3/доб*288доб=2880,0м3/год

G стоків=10,0м3/доб*288доб=2880,0м3/год

Відповідно до п.2.5. договору №63-06 ВК на користування комунальним водопроводом і каналізацією від 31.08.2006 року, кількість стічних вод абонента, які поступають в каналізацію, визначається по кількості води, яка поступає з комунального водопроводу чи з особистого джерела водопостачання, згідно показань водо лічильника, а у випадку їх відсутності згідно діючих норм водоспоживання і іншим видах взаємних розрахунків.

Розрахунки за користування водою і каналізацією виписуються у відповідності з діючими правилами користування комунальними водопроводами і каналізацією на підставі розрахункових тарифів. Розрахунки вручаються абоненту чи пересилаються поштою (п.2.6. договору №63-06 ВК на користування комунальним водопроводом і каналізацією від 31.08.2006 року).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором про надання послуг.

Статтею 905 Цивільного кодексу України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 5.1. договору №63-06 ВК на користування комунальним водопроводом і каналізацією від 31.08.2006 року, договір вступає в силу з моменту підписання представниками сторін і діє до повного взаєморозрахунку.

Строк надання послуг - з 01.07.2006 року по 01.07.2007 року.

Пунктом 6.3. договору №63-06 ВК на користування комунальним водопроводом і каналізацією від 31.08.2006 року передбачено, що договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї з сторін про відмову від даного договору, його перегляд чи закінчення строку оренди орендованого приміщення.

Сторонами не подано жодних доказів припинення чи розірвання договору №63-06 ВК на користування комунальним водопроводом і каналізацією від 31.08.2006 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов»язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов договору №63-06 ВК на користування комунальним водопроводом і каналізацією від 31.08.2006 року, позивач (постачальник) виконав взяті на себе зобов'язання та за період з 01.06.13р. по 31.12.2013р. надавав відповідачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Рішенням виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області від 22.11.2010р. № 532 були встановлені з 01.01.2011р. нові тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з ПДВ, а саме для інших споживачів централізоване водопостачання - 6,74 грн./куб.метр, з водовідведення - 5,89 грн./куб.метр.

Позивач листом № 01-04/1805 від 29.11.2010р. повідомив відповідача про зміну тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення. Факт направлення вказаного листа підтверджується наданим позивачем реєстром № 42 від 29.11.2010р. про направлення поштової кореспонденції.

Відповідно до п. 3.1. договору №63-06 ВК на користування комунальним водопроводом і каналізацією від 31.08.2006 року, абонент (відповідач) зобов»язаний щомісячно, до 25-го числа, подати постачальнику звіт про фактичне водоспоживання згідно приладів обліку (якщо такі наявні).

При відсутності приладів обліку, абонент зобов»язаний до 25 числа підписати у постачальника акт про водоспоживання. У випадку невиконання абонентом цих умов, постачальник має право зупинити надання послуг на наступний місяць.

ІІозивачем надані суду акти № 2 від 02.07.2013р., № б/н від 15.08.11р., № б/н від 02.08.2011р., № б/н від 04.12.2008р., № б/н від 19.05.13р. про встановлення на об»єктах відповідача приладів обліку спожитої води.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34,43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Однак, всупереч наведеним нормам, відповідач не надав доказів, які підтверджують виконання ним п. 3.1. договору та подачу позивачу щомісячних звітів про фактичне водоспоживання згідно приладів обліку (якщо такі наявні) чи підписання помісячних актів споживання.

Позивачем надані суду витяги з журналів обліку приладів обліку щодо зняття контролерами позивача показань приладів обліку спожитої відповідачем води.

Як вбачається із наданих документів, відповідачем в липні 2013р. було спожито 97 куб. води, в серпні 2013р. - 90 куб. води, в вересні 2013р. - 95 куб. води, в жовтні 2013р. - 94 куб. води, в листопаді 2013р. - 84 куб. води, в грудні 2013р. - 98 куб. води.

Відповідно, виходячи із тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області від 22.11.2010р. № 532, вартість наданих позивачем відповідачу послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за липень 2013р. становить 1225 грн. 11 коп. ((97 куб. води х 6,74 грн./куб.метр) + (97 х 5,89 грн./куб.метр.); за серпень 2013р. становить 1136 грн. 70 коп. ((90 куб. води х 6,74 грн./куб.метр) + (90 х 5,89 грн./куб.метр.); за вересень 2013р. становить 1199 грн. 85 коп. ((95 куб. води х 6,74 грн./куб.метр) + (95 х 5,89 грн./куб.метр. ); за жовтень 2013р. становить 1187 грн. 22 коп. ((94 куб. води х 6,74 грн./куб.метр) + (94 х 5,89 грн./куб.метр.); за листопад 2013р. 1060 грн. 92 коп. ((84 куб. води х 6,74 грн./куб.метр) + (84 х 5,89 грн./куб.метр. ); за грудень 2013р. 1237 грн. 74 коп. ((98 куб. води х 6,74 грн./куб.метр) + (98 х 5,89 грн./куб.метр.).

За червень місяць 2013р. кількість спожитої відповідачем води була визначена позивачем в розмірі 112 кубів, відповідно до п. 2.4 договору, оскільки прилад обліку вийшов з ладу, що підтверджується наданими позивачем службовою запискою від 02.10.2013р., актом від 02.07.2013р. та актами водоспоживання за червень 2013р.

Відповідно вартість наданих послуг за червень 2013р. становить 1414 грн. 56 коп. ((112 куб. води х 6,74 грн./куб.метр) + (112 х 5,89 грн./куб.метр.).

Таким чином, загальна вартість наданих позивачем відповідачу послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2013р. по 31.12.2013р. становить 8462 грн. 10 коп.

Позивачем були виставлені відповідачу на оплату рахунки - фактури за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2013р. по 01.2013р. на загальну суму 8511,01 грн., а саме: рахунок-фактура: №КМ-000001001 від 30.06.2013 року на суму 16110,90 грн. (позивачем було проведено сторнування на суму 14688 грн. 69 коп. і відповідно вартість наданих послуг за червень 2013р. позивачем визначена в розмірі 1422 грн. 21 коп.); №КМ-000001201 від 31.07.2013 року на суму 1225,69 грн.; №КМ-000001401 від 31.08.2013 року на суму 1137,24 грн.; №КМ-000001593 від 30.09.2013 року на суму 1200,42 грн.; №КМ-000001789 від 31.10.2013 року на суму 1187,79 грн.; №КМ-000001989 від 30.11.2013 року на суму 1061,43 грн.; №КМ-000002184 від 31.12.2013 року на суму 1276,23 грн., копії яких додано до матеріалів справи.

В порушення ст.ст. 32,33,34,43 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, а також не доведено у зв»язку з чим ним була завищена вартість наданих послуг в червні 20113 р. на суму 7 грн. 65 коп., в липні 2013р. на 0,58 грн., в серпні 2013р. на 0,54 грн., у вересні 2013р. на 0,57 грн., у жовтні 2013р. на 0,57 грн., у листопаді 2013р. на 0,51 грн., у грудні 2013р. на 38 грн. 49 коп.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.3. договору №63-06 ВК на користування комунальним водопроводом і каналізацією від 31.08.2006 року, абонент зобов»язаний оплачувати послуги постачальника не пізніше 15 днів з моменту одержання рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Доказів щомісячного направлення відповідачу рахунків на оплату позивач суду не надав.

Але як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2014 року позивачем була направлена на адресу відповідача претензія про сплату боргу за надані послуги на користування комунальним водопроводом та каналізацією в сумі 6916,18 грн., а також копії рахунків - фактур за період з 01.06.2013р. по 31.12.2013р. Факт направлення претензії підтверджується фіскальним чеком від 31.01.2014р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання стосовно оплати наданих послуг на користування комунальним водопроводом та каналізацією за період з 01.06.2013р. по 31.12.2013р. виконав частково. За період з 05.02.2013р. по 15.11.2013 р. відповідачем було сплачено 10905 грн. 25 коп., з яких 9310,42 грн. було направлено на погашення заборгованості, яка виникла на 01.06.2013р., та 1594,83 грн. на погашення заборгованості за надані послуги в період з 01.06.2013р. по 31.12.2013р., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2014р., копія якого додана до матеріалів справи.

Відповідно, заборгованість відповідача за надані послуги за період з 01.06.2013р. по 31.12.2013р. з урахуванням фактичної кількості спожитої води та встановлених тарифів, становить в сумі 6867 грн. 27 коп. (8462 грн. 10 коп. - 1594 грн. 83 коп.)

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за отримані послуги не сплатив, позовні вимоги не оспорив, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 6867,27 грн. боргу. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1814,08 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 629, 901, 903, 905 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України; ст.ст.32,33,34,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверь", вул. Тітова, 71, с. Неданчичі, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15046 (р/р 2600426070006 в АБ «Київська Русь» м. Київ, МФО 319092, код ЄДРПОУ 30904325) на користь комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства", вул. Військових будівельників, 8, м. Славутич, Київська область, 07100 (р/р 2600926170002 в АБ «Київська Русь» м. Київ, МФО 319092, код 31476318) 6867 грн. 27 коп. боргу та 1814 грн. 08 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 03.04.2014 року.

Суддя Л.М. Лавриненко