Рішення № 38007640, 02.04.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"02" квітня 2014 р. Справа № 927/214/14

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро",

вул. Ямська, 28А, м. Київ, 03038;

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ"

вул. Дружби, 83К, с. Іванівка, Чернігівський район, Чернігівська обл., 15562;

про стягнення 46819грн.88коп.;

за участю представників сторін:

від позивача: Бонтлаб В.В. довіреність №б/н від 09.01.2014р. представник;

від відповідача: Баринцев В.С. довіреність №594 від 06.11.2013р. представник;

в с т а н о в и в:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 17756грн. 93коп. пені, нарахованої за період з 17.08.2013р. по 18.12.2013р., 27318 грн. 36коп. 20% відсотків річних, нарахованих за період з 17.08.2013р. по 18.12.2013р., 1744грн. 59коп. 3% відсотків річних, нарахованих за період з 23.05.2013р. по 04.02.2014р. за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №200/11 від 01.06.2011р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує не виконанням умов договору поставки №200/11 від 01.06.2011р. з боку відповідача, а відтак останній повинен сплатити нараховані річні та пеню, а також 3% річних нарахованих на несплачену пеню за рішенням судів.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 19.02.2014р. розгляд справи призначено на 11.03.2014р., після чого розгляд справи відкладався до 25.03.2014р. та 02.04.2013р.

В своїх запереченнях представник відповідача зазначив, щодо нарахування пені у строк понад 6 місяців є необґрунтованим, а також позивачем не правильно здійснено розрахунок 3% річних на суму 80 991,80грн. пені. У зв'язку з викладеним, представник відповідача просить суд відмовити в стягненні 17756,93грн. пені та 1105,04грн. 3% річних.

На вимогу суду, відділом державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції надано пояснення щодо виконання наказів господарських судів №5028/15/37/2012 від 27.06.2013р., №927/121/13-г від 04.06.2013р., №297/1104/14 від 11.02.2014р.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

1 червня 2011 року між ТОВ "Імперія-Агро" (Постачальник) та ТОВ "Агрофірма "Іванівка АГ" (Покупець) укладено договір поставки №200/11 (далі - Договір №200/11).

Відповідно до п. 1.1 Договору №200/11 в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Згідно умов п. 2.2 Договору №200/11 асортимент, кількість, ціна товару визначаються додатками та або накладними та або рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною цього договору.

1 червня 2011 року між сторонами укладено додаток №1 до Договору №200/11 щодо поставки товару «тарзан» в кількості 1000 л. на загальну суму 190000грн.. Умовами якого сторони погодили, що покупець зобов'язався оплатити постачальнику цей товар на умовах попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 38000 грн. в строк до 10 червня 2011 року, а залишок суми - 152000 грн. сплатити до 15 жовтня 2011 року.

22 червня 2011 року між сторонами укладено додаток №2 до Договору №200/11 щодо поставки товару «тарзан» в кількості 1000 л. на загальну суму 167000 грн. Умовами якого сторони погодили, що покупець зобов'язався оплатити постачальнику цей товар на умовах попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 33400 грн. в строк до 30 червня 2011 року, а залишок суми - 133600 грн. сплатити до 15 жовтня 2011року.

13 липня 2011 року між сторонами укладено додаток №3 до Договору №200/11 щодо поставки товару «тарзан» в кількості 250 л. на загальну суму 41750 грн. Умовами якого сторони погодили, що покупець зобов'язався оплатити постачальнику цей товар на умовах попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 8350грн. в строк до 20 липня 2011 року, а залишок суми - 33400грн. сплатити до 15 жовтня 2011 року.

8 серпня 2011 року між сторонами укладено додаток №4 до Договору №200/11 щодо поставки товару "канонір" 150 кг. та "атрікс" 300 л. на загальну суму 132000 грн. Умовами якого сторони погодили, що покупець зобов'язався оплатити постачальнику цей товар на умовах попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 26400 грн. в строк до 31 серпня 2011 року, а залишок суми - 105600 грн. сплатити до 15 жовтня 2011 року.

31 серпня 2011 року між сторонами укладено додаток №5 до Договору №200/11 щодо поставки товару "ларимар" в кількості 100 л. та "квантум СРКЗ" 200 л. на загальну суму 33200грн. Умовами якого сторони погодили, що покупець зобов'язався оплатити постачальнику цей товар на умовах попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 6640грн. в строк до 10 вересня 2011 року, а залишок суми - 26560грн. сплатити до 15 жовтня 2011року.

9 вересня 2011року між сторонами укладено додаток №6 до Договору №200/11 щодо поставки товару "річард" в кількості 12500 л. на загальну суму 387500 грн. Умовами якого сторони погодили, що покупець зобов'язався оплатити постачальнику цей товар на умовах попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 77500 грн. в строк до 10 вересня 2011року, а залишок суми - 310000грн. сплатити до 15 жовтня 2011року.

Позивач на виконання умов вищезазначеного договору поставив відповідачу товар всього на загальну суму 928450грн. згідно видаткових накладних:

- №626 від 2 червня 2011 року на суму 167000 грн.,

- №779 від 23 червня 2011 року на суму 167000 грн.,

- №881 від 13 липня 2011 року на суму 41750 грн.,

- №939 від 8 серпня 2011 року на суму 132000 грн.,

- №1054 від 2 вересня 2011 року на суму 33200 грн.,

- №1091 від 9 вересня 2011 року на суму 332916,67 грн.

Відповідач отримав товар на загальну суму 928450 грн.

Основна сума боргу відповідача за Договором №200/11 від 1 червня 2011 року станом на 30.10.2012р. та 19.03.2013р. становила 820000 грн.

Вищезазначені факти встановлені рішеннями господарських судів Чернігівської області від 30.10.2012 у справі №5028/15/37/2012, від 19.03.2013р. у справі 927/121/13г та від 16.10.2013р. у справі №927/1104/13.

Відповідно до ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 30.10.2012р. у справі №5028/15/37/2012 позов ТОВ "Імперія-Агро" задоволено частково та стягнуто з ТОВ агрофірма "Іванівка АГ" 820000грн. основного боргу, 92725,08грн. річних, 70928,97грн. пені, 8555,45грн. інфляційних за період з 16.10.2011 по 04.05.2012р.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.03.2013р. у справі №927/121/13-г позов ТОВ "Імперія-Агро" задоволено повністю та стягнуто з ТОВ агрофірма "Іванівка АГ" 108284,93грн. 20% річних, 80991,80грн. пені за період з 05.05.2012 по 31.12.2012р.

27.06.2013р. на виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 30.10.2012р. у справі №5028/15/37/2012 було видано наказ.

09.07.2013р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу від 27.06.2013 у справі №5028/15/37/2012.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 19.07.2013р. у справі №5028/15/37/2012 розстрочено виконання рішення суду від 30.10.2012р. щодо стягнення 820000грн. боргу, 92725,08грн. 20% річних, 70928,97грн. пені, 8555,45грн. інфляційних на п'ять місяців зі сплатою рівними частинами по 198 441,91грн, з яких 164000грн. боргу, 1845,01 річних, 14185,80грн. пені 1711,09грн. витрат від інфляції.

На виконання зазначеної ухвали, відповідачем здійснено наступні платежі:

16.08.2013р. на суму 198 441,91грн.

18.09.2013р. на суму 198 441,91грн.

16.10.2013р. на суму 198 441,91 грн.

19.11.2013р. на суму 198 441,91грн.

19.12.2013р. на суму 198 441,91грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.10.2013р. у справі №927/1104/13, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" 102443, 84грн. 20% річних, 75215,34грн. пені по Договору №200/11 за період з 01.01.2013 по 16.08.2013р.

Позивач у даній справі просить стягнути з відповідача 17756,93грн пені, а також 27318,36грн. 20% річних, нарахованих на суму основного боргу (820000грн.) по Договору №200/11 за період з 17.08.2013р по 18.12.2013р..

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.7 Договору, в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 20% річних, якщо інший розмір річних не встановлений відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Штрафними санкціями у розумінні ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 7.1.1 Договору, покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно п. 7.8 Договору, сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України продовжується до 3 років.

Отже, сторонами у Договорі встановлено строк нарахування штрафних санкцій по день виконання зобов'язання, що не суперечить ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

На запит господарського суду Чернігівської області, відділ державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції листом від 01.04.2014р. за №165/7-1 повідомив суд, що в матеріалах виконавчого провадження містяться докази сплати боржником на користь стягувача коштів: 16.08.2013р. на суму 198441,91грн., 18.09.2013р. на суму 198441,91грн., 16.10.2013р. на суму 198441,91грн., 19.11.2013р. на суму 198441,91грн., 19.12.2013р. на суму 198441,91грн.

Так, позивачем нараховано пеню та 20 % річних на суму 656000грн. за період з 17.08.2013р. по 17.09.2013р., на суму 492000грн. з 19.09.2013р. по 15.10.2013р., на суму 328000грн. з 17.10.2013р. по 18.11.2013р., на суму 164000грн. з 20.11.2013р. по 18.12.2013р.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунки, зокрема періоди і суми заборгованості, на які нараховано пеню і річні, здійснені позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення нарахованих пені і 20% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача по нарахуванню 1664,22грн. та 80,37грн. 3% річних на суму пені, стягнутої за рішеннями господарський судів, а саме 80991,8грн. у справі 927/121/13-г та 75215,34грн. у справі 927/1104/13, господарський суд відмовляє в задоволенні цих вимог виходячи з наступного.

За положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з правил ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В той же час правова природа пені зовсім інша, оскільки пеня - це один із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. ст. 546, 549 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто, пеня носить допоміжний (акцесорний) до основного зобов'язання характер.

Викладене підтверджується положеннями ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України… До грошових зобов'язань боржника… не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити пеню за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, тому що пеня є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового.

Отже, оскільки після прийняття рішень про стягнення пені у справах №927/121/13-г та №927/1104/13, правова природа цього боргу як штрафної санкції не змінилася, пеня у грошове зобов'язання не перетворилася, а тому відсутні підстави для застосування до цих правовідносин положень ст. 625 ЦК України.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.02.2014року у справі №905/909/13-г.

Разом з цим, враховуючи положення ст.22 ГПК України, господарський суд не приймає визнання позову відповідачем в частині нарахування 3% річних на суми пені, оскільки вказані дії суперечать законодавству.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1758,92грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" (вул. Дружби, 83 К, с. Іванівка, Чернігівський район, 15562, код 36131192) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (вул. Ямська, 28-А, м. Київ, 03038, код 35472893, р/р 26006156006100 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005) 27318,36грн. 20% річних, 17756,93 грн. пені, 1758,92грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М. П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 3 квітня 2014 року

Суддя М. П. Цимбал-Нарожна