Рішення № 38010045, 31.03.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.03.2014 Справа № 920/252/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Семереньки",

с. Печини, Тростянецький р-н, Сумська область.

про стягнення 12198 грн. 30 коп.

Суддя Заєць С.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3

від відповідача: не прибув.

При секретарі с/з Карабан Є.П.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла за неналежне виконання договору перевезення № 17-тр від 19.07.2013 року в розмірі 120 955 грн. 86 коп., 1692 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1969 грн. 85 коп., пеню в розмірі 8536 грн. 02 коп., витрати понесені позивачем за сплату судового збору в розмірі 2663 грн. 08 коп. та витрат на правову допомогу в розмірі 2760 грн. 00 коп.

26.03.2014 року за № 6230-Р позивачем було надано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає, що у процесі розгляду справи судом, відповідач перерахував суму основного боргу у розмірі 120 955 грн. 86 коп., а тому враховуючи здійснену проплату, просить стягнути з відповідача 1692 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1969 грн. 85 коп., пеню в розмірі 8536 грн. 02 коп., витрати понесені позивачем за сплату судового збору в розмірі 2663 грн. 08 коп. та витрат на правову допомогу в розмірі 2760 грн. 00 коп.

Суд, враховуючи право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, приймає подану заяву до розгляду.

Представник відповідача в дане судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

19 липня 2013 року між сторонами було укладено Договір перевезення № 17-тр.

Відповідно до п 1.1 Договору перевізник зобов'язується за плату і за рахунок клієнта забезпечити йому оптимальне транспортне обслуговування та організувати перевезення вантажу клієнта власним та або зафрахтованим вантажним автомобільним транспортом автомобільними дорогами України (а.с. 9).

Згідно з п. 5.4. Договору, клієнт здійснює розрахунки з перевізником за надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника у термін не більше десяти банківських днів, з дати отримання від перевізника рахунку на сплату коштів.

З матеріалів справи вбачається, що факт надання послуг підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт та надання послуг автотранспорними засобами № 2 від 05 серпня 2013 року та 12 серпня 2013 року, підписані та скріплені печатками обох сторін (а.с 11). Окрім цього п. 3 вищезазначених актів замовник підтвердив отримання послуг у повному обсязі та заявив про відсутність будь-яких претензій чи застережень щодо наданих послуг та їх вартості, а також п. 4 актів зазначено, що акт є підставою для здійснення фінансових розрахунків між сторонами.

Також, на виконання умов договору та наданих транспортних послуг позивачем (перевізником) надано відповідачу (клієнту) для оплати рахунок-фактуру № 4 від 05.08.2013 року на загальну суму наданих послуг 106871 грн. 40 коп. та рахунок-фактуру від 12.08.2013 року на загальну суму наданих послуг 104084 грн. 46 коп. З матеріалів справи вбачається, що зазначені рахунок-фактура підписаний та скріплений печатками обох сторін, без будь-яких застережень та претензій (а.с 24).

Матеріалами справи підтверджується також, що відповідачем, згідно платіжних доручень № 1641 від 08.08.2013 року, №1669 від 13.09.2013 р. та № 1692 від 08.10.2013 року здійснено часткову оплату за надані транспортні послуги згідно рах. № 4 від 05.08.2013 року, на загальну суму 90 000 грн. 00 коп. (а.с.25-26)

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору перевезення ними були надані відповідні транспортні послуги, без будь-яких зауважень з боку відповідача, однак відповідачем не здійснено оплати наданих послуг в повному обсязі, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, на дату подачі позову до суду у розмірі 120 955 грн. 86 коп.

З матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у справі відповідачем була погашена сума основного боргу, яка є предметом спору в даній справі у розмірі 120 955 грн. 86 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1828 від 25.03.2014 року на суму 16 871 грн. 40 коп. та платіжним дорученням № 1829 від 25.03.2014 року на суму 104 084 грн. 46 коп. (а.с. 58)

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки сума основного боргу у розмірі 120 955 грн. 86 коп., яка є предметом спору в даній справі погашена відповідачем в повному обсязі, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з поданим розрахунком, розмір інфляційних втрат становить 1692 грн.43 коп., 3 % річних 1969 грн. 85 коп.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 26 лютого 2014 року заперечує проти нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, зазнаючи, що рахунки на оплату вартості наданих послуг по перевезенню від 05.08. 2013 року та 12.08.2013 року відповідач отримав лише 21 лютого 2014 року, тому вважає, що строк виконання зобов'язань перед позивачем за виконані роботи за договором перевезення № 17- тр від 19 липня 2013 року є 07 березня 2014 року, а не відповідно 16.08.2013 року та 23.08.2013 року, як зазначає позивач.

З такою позицією відповідача суд не може погодитись, оскільки відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін. Такими фактичними даними у справі, які дають підстави для розрахунку періоду оплати, є підписані та скріплені печатками обох сторін рахунки-фактури № 4 від 05.08.2013 року та від 12.08.2013 року без будь-яких додаткових приміток та зазначень з будь-якої сторони, а саме щодо терміну підписання. Суд виходить з того, що датою підписання документа (рахунку-фактури) є саме дата рахунків-фактури - 05.08.2013 року та 12.08.2013 року. Також, як встановлено раніше відповідно до п. 3 актів прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг автомобільними засобами № 2 від 05.08.2013 року та від 12.08.2013 року замовник підтвердив отримання послуг у повному обсязі та заявив про відсутність будь-яких претензій чи застережень щодо наданих послуг та їх вартості, а також п. 4 актів зазначено, що акт є підставою для здійснення фінансових розрахунків між сторонами.

Окрім цього, відповідач своїми конклюдентними діями (частковою оплатою 08.08.2013 року,13.09.2013 року та 08.10.2013 року) підтвердив факт наявності підстав для оплати в термін раніше ніж 21 лютого 2014 року.

Враховуючи, що право позивача на стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних передбачене діючим законодавством України, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1692 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 1969 грн. 85 коп. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, щодо стягнення з відповідача пені позивач зазначає, що відповідно до п. 7.6. договору, у випадку прострочення оплати послуг клієнт зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 р. визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 8536 грн. 02 коп.

Господарським судом здійснений перерахунок пені, сума якої, згідно з розрахунком суду, складає 8 279 грн. 55 коп.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення пені в сумі 8279 грн. 55 коп.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 256 грн. 48 коп., суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення 2760 грн. 00 коп. за надання правової допомоги позивач зазначає, що у зв'язку з необхідністю захисту своїх прав та інтересів позивач був змушений звернутись за правовою допомогою до адвоката.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 укладено Договір про надання правової допомоги від 16.01.2014 року № 1034-Р/14 (а.с. 8). Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 4 від 20 січня 2014 року адвокат ОСОБА_3 отримав від позивача кошти у розмірі 2760 грн. 00 коп. відповідно до договору № 1034-Р/14 від 16.01.2014 р. (а.с.31).

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України України, суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Враховуючи зазначене, а також беручи до уваги, що відповідачем добровільно сплатив суму основного боргу, крім того співставляючи суму, яка підлягає до стягнення та розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд задовольняє частково в розмірі 1000 грн. 00 коп. витрати на правову допомогу в інший частині стягнення витрат на правову допомогу відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови оплати за надані послуги і зобов'язання частково виконав лише після порушення провадження у справі, з нього на користь позивача підлягають стягненню 2663 грн. 08 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, п.1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення суми основного боргу провадження в справі припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Семереньки» (42644, Сумська область, Тростянецький район, с. Печини, вул. Червоноармійська, 2-А, код 33486731) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40020, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 1692 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 1969 грн. 85 коп. - 3 % річних, 8279 грн. 55 коп. пені, 1000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, 2663 грн. 08 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. В інший частині позовних вимог - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.04.2014 року

Суддя (підпис) С.В. Заєць