Ухвала суду № 38007172, 31.03.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення заяви про перегляд судового рішення

за нововиявленими обставинами без задоволення

31 березня 2014 року 810/1381/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві заяву Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року в адміністративній справі №810/1381/13-а

за позовомПублічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод"доМиронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 в адміністративній справі №810/1381/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 13.03.2013 №0000072201.

04.03.2014 до суду надійшла заява Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (правонаступника Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби) про перегляд зазначеного вище рішення за нововиявленими обставинами.

Як на підставу для скасування постанови суду за нововиявленими обставинами заявник посилається на істотні обставини справи, які стали йому відомі вже після ухвалення судового рішення та набрання ним законної сили.

Такими обставинами представник податкового органу вважає вирок Деснянського районного суду м. Києва від 23.09.2013 №754/15967/13-к, яким визнано винним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України. Наведений вище вирок суду ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 без мети ведення подальшої господарської діяльності створив ТОВ "Алтана", яке в свою чергу є контрагентом позивача по господарським правовідносинам. На думку заявника, вказаним вироком підтверджується позиція податкового органу щодо безтоварності господарських операцій позивача та підписання первинних документів останнього невстановленою особою в порушення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи зазначене, заявник вважає, що наведені вище обставини, підтверджують той факт, що судом першої інстанції у даній справі було прийнято помилкове рішення про задоволення позову.

У судове засідання, призначене на 31.03.2014, з'явився представник заявника.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Частиною другою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Позивачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому судом на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення про розгляд зазначеної заяви в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В силу приписів статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним і обґрунтованим є рішення, що ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На результати розгляду адміністративної справи може впливати низка обставин, про існування яких не знали і не могли знати за умови добросовісного виконання своїх обов'язків суд і принаймі одна особа, яка брала участь у справі. Ця особа і наділена правом ініціювати перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Таким же правом наділена і особа, яка фактично не брала участі в адміністративній справі, але за змістом правовідносин повинна була бути залучена до участі у справі.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками для визнання обставин нововиявленими, є, по-перше, їх наявність під час розгляду справи, по-друге - ці обставини не були і не могли бути відомі суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.

Таким чином, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа не знала про наявність певної істотної обставини, яка має значення для правильного вирішення спору, а необхідно, щоб зазначена обставина об`єктивно існувала на момент прийняття судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини, що були предметом розгляду в рамках адміністративної справи № 810/1381/13-а, стосувались, зокрема, висновків податкового органу щодо недотримання позивачем вимог частини першої статті 203, частини першої статті 207, статті 215, частини першої статті 216, статей 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, що виявилось у вчиненні правочинів з Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтана", які не були спрямовані на реальне настання наслідків, ними обумовлених.

На думку податкового органу вказані вище порушення призвели до безпідставного формування позивачем податкового кредиту за листопад 2012 року на суму 2140000,68 грн., оскільки правочини з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтана" товару фактично не відбулись та не створили жодних юридичних наслідків, а відтак включення позивачем вказаних операцій до об'єкту оподаткування податком на додану вартість суперечить приписам статей 185, 186, 187, 188, 200 та пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

При вирішенні даного публічно-правового спору Київський окружний адміністративний суд оцінював дії податкового органу на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства та спирався на повідомлені сторонами справи обставини, у тому числі і на висвітлену в акті перевірки податкову інформацію, яка, на думку податкового органу, є доказовою базою нікчемності правочинів Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" та його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтана".

В той же час, заявник вважає, що судом не досліджувались докази, які стосуються наявної кримінальної справи відносно посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтана".

Так, заявник зазначив, що підставою для перегляду постанови суду за нововиявленими обставинами є вирок Деснянського районного суду м. Києва від 23.09.2013 №754/15967/13-к, яким визнано винним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, а саме: придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності. Відтак, відповідач дійшов висновку, що ТОВ "Алтана" не могло здійснювати поставку товарів, оскільки було створено з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності без наміру здійснення господарської діяльності, а документи, складені від імені ОСОБА_1, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що надають право на формування податкового кредиту та валових витрат.

Між тим, суд критично ставиться до посилання заявника, як на єдиний доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 23.09.2013 №754/15967/13-к, з огляду на таке.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відтак, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дії чи бездіяльність якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Разом із тим така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Усі інші обставини, в тому числі правомірність дій, повинні бути доведені сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі в загальному порядку.

Окрім того, висновки та оцінки суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Так, з вироку вбачається, що 23 березня 2012 року ОСОБА_1 діючи спільно з невстановленою слідством особою, з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у переведенні безготівкових коштів в готівку, придбав суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ "Алтана" та встановив контроль над ним, після чого установчі та реєстраційні документи збув невстановленій слідством особі. Крім того, ОСОБА_1, під час скоєння фіктивного підприємництва, шляхом придбання ТОВ "Алтана", з метою прикриття незаконної діяльності, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою групою осіб, 23 березня 2012 року підробив та збув офіційні документи, які видаються засновником підприємства, посвідчуються приватним нотаріусом, надають права та звільняють від обов'язків, а саме - установчі документи ТОВ "Алтана". Так, невстановлена слідством особа, використовуючи даний фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності, минуючи ОСОБА_1, який формально рахувався засновником та директором Товариства, в період з 26 березня 2012 року здійснювала прикриття незаконної діяльності, яка полягала у переведенні безготівкових коштів в готівку на користь суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, що дало змоги останнім ухилятись від сплати податків.

Водночас, суд звертає увагу, що наявність у невстановлених осіб можливостей складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи не передбачає беззаперечність реального факту наявності таких дій по відношенню до позивача.

Окрім того, за результатами вивчення тексту вироку Деснянського районного суду міста Києва від 23.09.2013 судом встановлено, що під час провадження судового слідства по кримінальній справі факти реальності (товарності) господарських операцій безпосередньо між ТОВ "Алтана" та його контрагентом - ПАТ "Кагарлицький цукровий завод" не з'ясовувалися, будь-яких порушень законодавства відносно позивача не встановлено, а відтак вказаний вирок не береться судом до уваги, як доказ нікчемності спірних правочинів.

Суд звертає увагу на те, що сама по собі придбання суб'єкта підприємницької діяльності без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цим підприємством не є беззаперечним свідченням безтоварності усіх операцій, здійснених цим суб'єктом господарювання за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, а відтак не може розцінюватися як імперативна ознака нікчемності укладених ним правочинів. При цьому, негативні наслідки для реальних контрагентів фіктивних підприємств мають місце лише у разі умисної спільної участі у вчиненні злочину, зокрема, шляхом сприяння незаконному завищенню валових витрат або податкового кредиту із ПДВ. Проте, доказів участі позивача разом із ТОВ "Алтана" у схемі транзитного руху коштів податковим органом не представлено.

Що ж стосується посилання заявника на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені контрагента невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності. При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагента підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання рекламних послуг та матеріалів у спірних постачальників.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, вирок суду щодо посадових осіб ТОВ "Алтана" винесено Деснянським районним судом м. Києва лише 23.09.2013, тобто після завершення здійснення спірних господарських операцій. На час здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Алтана" було зареєстровано в установленому законом порядку, відповідало ознакам та поняттю юридичної особи та виступало правоздатним учасником господарського обороту.

Заявником не надано доказів відсутності у ТОВ "Алтана" спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання спірного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована на момент укладення і виконання спірного правочину. Також заявником не було надано суду доказів, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача умов для здійснення господарської діяльності.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Підсумовуючи вищенаведене суд зазначає, що будь-яка неправомірна діяльність контрагента (наприклад, його "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має. зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Більш того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

За наведених обставин, суд вважає, що вирок Деснянського районного суду міста Києва від 23.09.2013 №754/15967/13-к жодним чином не впливає на повноту доказової бази у рамках правовідносин, що є предметом розгляду в адміністративній справі №810/1381/13-а.

Відповідно до приписів частини першої статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 в адміністративній справі №810/1381/13-а.

На підставі викладеного, статтями 160, 165, 245-253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року в адміністративній справі №810/1381/13-а, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Балаклицький А. І.