Постанова № 38007143, 21.03.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2014 р. Справа № 809/232/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Скільського І.І.

за участю секретаря судового засідання - Волочій Л.І.,

представника позивача - Свистун Є.М.,

представника відповідача - Данюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області до ДП «Івано-Франківський ліспромкомбінат» про стягнення заборгованості в сумі 75177,84 грн., та про надання дозволу на погашення суми податкового боргу в розмірі 110 627,80 грн., за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,-

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Тернопільській області (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до ДП «Івано-Франківський ліспромкомбінат» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 75177,84 грн., та про надання дозволу на погашення суми податкового боргу в розмірі 110 627,80 грн., за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є платником податків і зборів відповідно до вимог ст.16.1.4 Податкового кодексу України. Згідно довідки про наявність податкового боргу станом на 03.12.2013 року за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 671 856, 58 грн. На виконання рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду, у адміністративних справах №2а-674/12/0970, №2а-1072/12/0970, №2а-2152/11/0970 за позовами Військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Тернопільської ОДПІ до ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», які набрали законної сили відповідно до рішень Львівського апеляційного адміністративного суду, стягнуто з рахунків у банках обслуговуючих ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» та за рахунок готівки, що йому належить, в дохід бюджету, податковий борг в загальному розмірі 110 627,80 грн., позивачем вживались заходи щодо стягнення вказаної суми з рахунків відповідача шляхом виставлення платіжних вимог, які залишились не виконаними у зв'язку із недостатністю залишку коштів на рахунках відповідача.

У зв'язку із не сплатою відповідачем послідуючих узгоджених податкових зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб, які не заявлялись до стягнення в судовому порядку, допущено виникнення податкового боргу в розмірі 75177,84 грн., за період грудень 2012 року та січень-листопад 2013 року, згідно поданих декларацій.

Відповідачу надсилались перша податкова вимога №1/108 від 08.10.2001 року та друга податкова вимога № 2/594 від 08.11.2001 року, з часу виставлення яких податковий борг платника не переривався.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, подала клопотання про зменшення позовних вимог в частині надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі на 1000,00 грн. З врахуванням поданого клопотання просила суд надати дозвіл на погашення податкового боргу в розмірі 109 627, 80 грн., ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (код 08033772) за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі та стягнути з ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (код 08033772) шляхом стягнення коштів з рахунків у банках обслуговуючих відповідача та за рахунок готівки, що належить відповідачу заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 75 177, 84 грн., по земельному податку з юридичних осіб.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову з підстав, викладених у поданому запереченні (а.с.50-51). Просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши докази, суд прийшов до наступних висновків.

Держане підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" засноване на підставі наказу першого заступника Міністра оборони України від 20.05.1993 р. №104 та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, як юридична особи. Тернопільське управління виробничо-технологічної комплектації Івано-Франківського ЛПК МО України зареєстроване, як відокремлений підрозділ ДП МОУ "Івано-Франківський ліспромкомбінат", без права юридичної особи та взяте на облік, як платник податку Тернопільською оДПІ. Оскільки філія Тернопільське управління виробничо-технологічної комплектації Івано-Франківського ЛПК МО України не є юридичною особою, є структурним підрозділом відповідача, а тому пред'явлені позовні вимоги про стягнення податкового боргу до Державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" є правомірними.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) податковий борг сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 15.1. статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно пункту 269.1. статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно пункту 270.1. статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України є договір оренди такої земельної ділянки. Згідно пункту 288.4. статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Статтею 285 даного Кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

У відповідності до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку суми позовних вимог відповідачем допущено виникнення податкового боргу в розмірі 75177,84 грн., за період грудень 2012 року та січень-листопад 2013 року (а.с.15).

Як вбачається з матеріалів справи, Тернопільським управління виробничо-технологічної комплектації Івано-Франківського ЛПК МО України подано податкові декларації, податкові розрахунки земельного податку (а.с.16-21), в яких ним самостійно розраховано розмір орендної плати за орендовану земельну ділянку.

Відповідно до пункту 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1. статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях за 2012-2013 рік з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності ), є узгодженими з дня подання такої декларації та у сумі заявленій позивачем до стягнення являються податковим боргом відповідача.

Відповідно до статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надсилалася до ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» податкова вимога форми «Ю1» від 08.10.2001 року за № 1/108 на суму 2217,46 грн.(зворотній бік а.с.14) та податкову вимогу форми «Ю1» від 09.11.2001 року за №22/594 на суму 24629,03 грн. (а.с.14).

Відповідно до пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.4. статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За змістом пункту 59.5. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

За наведених обставин суд прийшов до переконання, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг в розмірі 75177,84 грн., який є узгодженим.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення податкового боргу в розмірі 75177,84 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо вимоги податкового органу про надання дозволу на погашення податкового боргу в розмірі 109 627, 80 грн., ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (код 08033772) за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі, суд зазначає наступне.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.04.2012 року у справі № 2а-674/12/0970 за позовом Військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Тернопільської ОДПІ до ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» з відповідача стягнуто податковий борг в розмірі 4 040,00 грн.(а.с.22-24). Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 2а-674/12/0970 залишено без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 року у справі № 2а-1072/12/0970 за позовом Військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Тернопільської ОДПІ до ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» з відповідача стягнуто податковий борг в розмірі 41487,89 грн.(а.с.25-27). Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 2а-1072/12/0970 залишено без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2011 року у справі № 2а-2152/11/0970 за позовом Військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Тернопільської ОДПІ до ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» з відповідача стягнуто податковий борг в розмірі 65099,91 грн.(а.с.28,29). Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2011 року у справі № 2а-2152/11/0970 - скасовано та прийнято нову постанову, якою позов Військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Тернопільської ОДПІ до ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» - задоволено частково. Стягнуто з ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до місцевого бюджету м. Тернополя податковий борг в сумі 64 099,91 грн., та за рахунок коштів у банках, обслуговуючих даного платника податків.

Загальна сума податкового боргу відповідача згідно наведених рішень становить 109627,80 грн.

За даними довідки про борг відповідача за платежами до бюджетів станом на 03.12.2013 року загальний податковий борг Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» становить 671 856,58 гривень (а.с. 13).

Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією 29.10.2013 року складено акт опису майна за №10823, на суми 132535,58 гривень, (а.с. 33,34). По вказаному акті опису 05.11.2013 року зареєстровано податкову заставу у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 35, 36).

Акт опису №10823 від 29.10.2013 року містить в собі дані про об'єкти нерухомого майна (складові цілісного майнового комплексу), в той же час податкова застава по них 05.11.2013 року внесена до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 35, 36).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Здійснюючи свою господарську діяльність відповідач керується чинним законодавством України, наказами Міністра оборони України та Статутом державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», в редакції затвердженій наказом Міністерства оборони України №798 від 23.11.2013 року. Пунктом 1.1 Статуту визначено, що державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат» засноване на державній власності, діє як державне унітарне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства оборони України, яке є уповноваженим органом управління.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.6 Статуту, майно державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат» є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Відчуження майнових об'єктів підприємства, що належить до основних фондів, здійснюється виключно на конкурсних засадах за погодження з Уповноваженим органом управління в порядку, встановленому законодавством. Відчуження нерухомого майна за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

Положеннями статті 136 Господарського кодексу України закріплено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 73 коментованого Кодексу передбачено, що державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності і належить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції.

За змістом вимог абзацу 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління державної власності, серед іншого, є майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства).

Приписами абзаців 4 і 5 частини 1 статті 4 коментованого Закону визначено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності, серед іншого, є міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління) та Фонд державного майна України.

Відповідно до положень пункту 16 частини 1 статті 5-1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, погоджує відчуження, передачу в оренду (користування), заставу (іпотеку), списання майна державних підприємств, що належать до сфери його управління, передачу в оренду, заставу цілісних майнових комплексів державних підприємств, що належать до сфери його управління.

Відповідно до статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно підпункту 87.3.2. пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків.

Як встановлено судом у акті опису майна за №10823 на суму 132535,58 гривень, включено нерухоме майно (в тому числі як складової частини цілісного майнового комплексу підприємства), яке згідно пунктів 1.1, 4.2, 4.6 Статуту підприємства відповідача є державною власністю і закріплене за відповідачем на праві господарського відання. Тобто, відповідач не є власником частини майна, включеного до податкової застави. Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» у відношенні до нерухомого майна наділене речовими права на володіння, користування і розпорядження таким майном, закріпленим за ним державою, з обсягами повноважень, визначених Статутом.

Таким чином, із врахуванням вимог 87.3 статті 87 Податкового кодексу України, статей 73, 136 Господарського кодексу України, пунктів 1.1, 4.2, 4.6 Статуту підприємства відповідача, об'єкти нерухомого майна, що перебувають на праві господарського відання у державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та належать державі в особі Міністерства оборони України не можуть використовуватися як джерела погашення податкового боргу відповідача, без погодження зазначеного міністерства і Фонду державного майна України.

На переконання суду застосування норм статті 95 Податкового кодексу України повинно здійснюватися із обов'язковим врахуванням і з'ясуванням правового статусу майна платника податку.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 цієї ж статті Кодексу встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Як вбачається із викладених норм, Податковим кодексом України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України №1484/12/13-13 від 24.10.2013 року.

Позивачем не підтверджено належними доказами відсутність у власності відповідача належних грошових коштів, що є безумовною підставою для можливості реалізації передбаченого законом права на продаж майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Позивач, як доказ відсутності достатніх коштів у відповідача для погашення податкового боргу, надав суду повернуті без виконання у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках платника платіжні вимоги від 14 червня 2012 року, (а.с.30-32), що, на переконання суду, не може вважатись належним вжиттям всіх заходів щодо встановлення відсутності достатніх коштів для погашення заборгованості відповідача

Крім того, відповідно до приписів частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Позивачем не надано суду всіх належних доказів щодо вжиття ним заходів спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), шляхом звернення до органів державної виконавчої служби, також не підтверджено наявність постанов про повернення виконавчих документів без виконання у зв'язку із відсутністю у відповідача належних готівкових коштів, чи коштів, що перебувають у банках або інших фінансових установах.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога податкового органу про надання дозволу на погашення податкового боргу в розмірі 109 627, 80 грн., ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (код 08033772) за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі є не обґрунтованою, а позов у цій частині таким, що не підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (ідентифікаційний код 08033772, вул. Л.Ребета, 6, м. Івано-Франківськ) та за рахунок готівки, що йому належить, в дохід бюджету заборгованість по земельному податку з юридичних осіб в сумі 75177 (сімдесят п`ять тисяч сто сімдесят сім) гривень 84 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Скільський І.І.

Постанова складена в повному обсязі 26.03.2014 року.