Постанова № 38005359, 31.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2014 р. Справа№ 911/4235/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 06.02.2014 року б/н товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергомонтаж» на рішення господарського суду Київської області від 27.01.2014 року

у справі № 911/4235/13 (суддя - Щоткін О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергомонтаж»

про стягнення 226 422,36 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шикеринець Р.І.- довіреність № 2-17 від 13.01.2014 року,

від відповідача: Буняк Ю.І. - дов. б/н від 25.10.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

11.11.2013 року до господарського суду Київської області звернулося публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергомонтаж» про стягнення 226 422,36 грн., що становить: 163 024,20 грн. пеня та 63 398, 16 грн. штрафу (а.с.5-7, т.1).

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилається на порушення відповідачем строків оплати за надані послуги за договором № 1206000768 від 21.06.2012 року, що стало підставою нарахування відповідачу пені та штрафу.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.01.2014 року у справі № 911/4235/13 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергомонтаж» на користь публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» пеню в сумі 163 024, 20 грн., штраф - 63 398, 16 грн. та судовий збір в сумі 4 528, 50 грн.

Не погодившись з рішенням, відповідач 06.02.2014 року, звернувся до господарського суду Київської області із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 27.01.2014 року повністю та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що нарахування та стягнення неустойки, відповідно до умов договору, яким передбачено стягнення пені та штрафу за прострочення надання послуг, відбулося після припинення дії договору.

Крім того, апелянт стверджує, що місцевий господарський суд не врахував, що розрахунок пені та штрафу не узгоджується з умовами договору та суперечить дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2014 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергомонтаж» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 03.03.2014 року. В судовому засіданні оголошувалася перерва до 31.03.2014 року.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач в судовому засіданні 31.03.2014 року та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи скаржника, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

21.06.2012 року між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» філія УМГ «Прикарпаттятрансгаз», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергомонтаж» було укладено договір № 1206000768, відповідно до п. 1.1., якого замовник за договором (позивач у справі) доручив, а ТОВ «Компанія «Енергомонтаж» (виконавець за договором, відповідач у справі) прийняв на себе зобов'язання з надання послуг з технічного обслуговування систем пожежовиявлення на об'єктах УМГ «Прикарпаттятрансгаз».

Відповідно до п.2.4. договору після завершення виконавцем робіт з технічного обслуговування, замовник підтверджує їх виконання, підписавши акт виконаних робіт та зробивши запис в журналі технічного обслуговування і ремонту. Після цього замовник приймає систему для подальшої експлуатації.

Згідно з п. 3.1. договору вартість робіт та послуг по даному договору визначається згідно договірної ціни (додаток № 2 до цього Договору) і разом з ПДВ складає 1 069 824,00 грн.

Пунктом 7.1. договору сторони передбачили термін надання послуг - з дати укладення договору до 01.05.2013 року.

Пунктом 4.6. договору сторони встановили майнову відповідальність порушення з вини виконавця строків надання послуг у вигляді сплати пені та штрафу .

Згідно п. 8.1. договір набув чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2013 року - в частині надання послуг, а в частині оплати - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору, виконавець надав замовнику послуги (виконав роботи) на суму 164 136,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних послуг (виконаних робіт) (форма № КБ-2в), які підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками юридичних осіб.

Позивач стверджує, що відповідач на час звернення до суду з позовом надав послуги частково, невиконаними залишилися зобов'язання з надання послуг на суму 905 688, 00 грн., про що свідчить відсутність актів здачі - прийняття таких послуг, отже відповідач порушив строк виконання зобов'язань, встановлений умовами договору.

Ненадання відповідачем послуг з технічного обслуговування систем пожежовиявлення на об'єктах УМГ «Прикарпаттятрансгаз» на суму 905 688, 00 грн. в строк, встановлений договором, є порушенням зобов'язання у розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, за яке позивач нарахував відповідачу штрафні санкції у розмірі 226 422, 36 грн., як передбачено п.4.6 договору.

За правовою природою укладений між сторонами договір має ознаки договору з надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договір передбачає надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник у свою чергу зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом отримання належного виконання послуги з боку виконавця.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Позивач за порушення строків надання послуг просить стягнути з відповідача пеню в сумі 163 024,20 грн. за період з 02.05.2013 року по 28.10.2013 року.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546, ч.1 ст. 548, ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Порушення зобов'язання не заперечено відповідачем.

Пунктом 4.6. договору сторони встановили, що за порушення з вини виконавця строків надання послуг він сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості послуг, з яких допущено прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірного застосування пені у розмірі передбаченому договором (0,1%), та визнає правомірним нарахування пені у сумі 163 024,20 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 63 398, 16 грн., нарахований у розмірі 7%, як визначено умовами п. 4.6. договору.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до умов п. 4.6. договору за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок штрафу, визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 63 398, 16 грн., що становить 7 % від вартості.

При цьому, слід зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить вимогам ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є різними видами неустойки, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України -видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. (Зазначена правова позиція відображена в постановах Верховного суду України від 09.04.2012 року у справі 20/246-08 та від 27.04.2012 року № 06/5026/1052/2011, постанові Вищого господарського суду України від 19.06.2012 року № 5023/5508/11 (н.р. 07/152-10)).

Твердження апелянта про те, що нарахування та стягнення неустойки проведено після припинення дії договору, умовами якого було передбачено стягнення пені та штрафу за прострочення надання послуг, колегія визнає необґрунтованим з огляду на наступне.

Згідно ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана подія чи подія, яка має юридичне значення, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строком, у розумінні ст. 251 ЦК України, є певний період часу зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, однак закінчення строку дії договору, у відповідності до ч.4 ст. 631 ЦК України, не звільняє сторони від відповідальності за порушення договору, вчинене під час дії цього договору.

Відповідно до п.7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Посилання апелянта на те, що розрахунок пені та штрафу не узгоджується з умовами договору та суперечить обставинам справи, визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки за порушення строків виконання зобов'язання відповідачем (ненадання послуг з технічного обслуговування систем пожежовиявлення на об'єктах УМГ «Прикартаттрансгаз» на суму 905 688,00 грн. в строк, передбачений договором), у позивача виникло право нарахування пені у розмірі 0, 1 відсотка від вартості послуг, з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, та право на нарахування штрафу у розмірі 7 % вказаної вартості за прострочення понад 30 днів.

Договором встановлено термін надання послуг: з момента укладення договору до 01.05.2013 року, відтак судом правомірно визначено днем порушення права позивача 02.05.2013 року з якого протягом 6 місяців нараховано санкції, що відповідає вимогам ст. 232 ГК України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені та штрафу в сумі відповідно 163 024,20 грн. пені та 63 398, 16 грн. штрафу, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає правомірним та обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам ст.ст.231, 232 ГК України, ст.ст. 610-612, 629, 631 ЦК України та умовам п.4.6 договору № 1206000768 від 21.06.2012 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Київської області від 27.01.2014 року у справі № 911/4235/13 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергомонтаж» на рішення господарського суду Київської області від 27.01.2014 року у справі № 911/4235/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 27.01.2014 року у справі № 911/4235/13 залишити без змін.

3. Справу № 911/4235/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко